Під час виголошення проміжного рішення на користь України у так званій "великій справі щодо Донбасу" (Україна та Нідерланди проти РФ). Сума компенсації з боку РФ за ключовими міждержавними справами наразі не визначенаСтрасбург шукає російські активи: чи вийде передати Україні гроші РФ за рішенням ЄСПЛ
Торік, після рішення Європейської ради про дворічний пакет допомоги Україні на суму 90 млрд євро в рахунок майбутніх репарацій від Росії, яке на деякий час закрило потреби України, в ЄС перестали публічно обговорювати долю заморожених активів російського Центробанку. І не лише через те, що сума тієї позики була безпрецедентно великою для ЄС.
Не менш важливо, що політичні та юридичні дискусії щодо використання заморожених активів, які точилися протягом усього минулого року, здавалося, уперлися в стіну.
Опір частини держав-членів ЄС не давав змоги ухвалювати радикальні рішення щодо використання заморожених активів, які принаймні на певних етапах потребували би одностайного схвалення.
Проте з наближенням осені питання заморожених активів доводиться повертати на порядок денний. Дефіцит коштів на оборону на цей та наступний роки вимагають залучення обсягу коштів, близького до вже виділеної позики. "Європейська правда" вже розповідала, які ідеї обговорюють в ЄС.
Та одночасно практична пропозиція про те, як передати Україні російські активи, прозвучала зі Страсбурга, з Ради Європи (РЄ). Там запропонували передати Києву кошти РФ за рішенням суду, а саме – Європейського суду з прав людини.
Пояснюємо деталі цієї ініціативи.
Що здатна робити Рада Європи
Рада Європи від самого початку російської агресії зайняла рішучу проукраїнську позицію: крім виключення Росії зі складу організації, вона підтримала міжнародні зусилля із притягнення агресора до відповідальності. Саме під егідою РЄ було створено Трибунал щодо злочину агресії, а також вона послідовно засуджує російські злочини в Україні.
Питання репарацій для України та конфіскації російських активів ця міжнародна організація піднімає практично від початку російської агресії. Ще у квітні 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) закликала "використати активи громадян Росії, на яких поширюються санкції у зв’язку з їхньою відповідальністю за агресію проти України, після їх конфіскації для відшкодування Україні та її громадянам будь-яких збитків, завданих війною Російської Федерації".
Також саме під егідою Ради Європи було створено Реєстр збитків для України та підписано договір про створення Міжнародної компенсаційної комісії – двох ключових елементів міжнародного компенсаційного механізму, над створенням якого Україна працює з травня 2022 року.
Проте питання конфіскації саме російських суверенних активів тривалий час перебувало поза фокусом діяльності Ради як міжнародної організації – напевно через те, що важелів у цій сфері РЄ не мала.
Організація не дотична ані до зберігання російських грошей (більша частина активів Центробанку РФ, нагадаємо, перебуває у Бельгії, у депозитарії Euroclear), ані до рішень щодо їхнього юридичного статусу.
Органи Ради Європи можуть тут лише давати незобов’язуючі рекомендації, що вони часом і робили: ПАРЄ в своїх резолюціях закликала держави співпрацювати з цього приводу і приймати відповідне національне законодавство, яке б дозволило конфіскацію.
Але на початку вересня Юридичний комітет ПАРЄ затвердив звіт, висновки якого закликають до активнішої ролі Ради в процесі конфіскації.
Що таке "звіт Тоні Вона" і як він допоможе з грошима РФ
Звіт, інформація з якого потрапила в заголовки новин, підготував член ПАРЄ від Сполученого Королівства Тоні Вон.
Це не перший експертний документ, який стосується питання можливої конфіскації російських активів: раніше юридичні меморандуми на цю тему підготувала група відомих юристів за участю Дапо Аканде і Філіпа Сендса (т.зв. "Меморандум Аканде") та Філіппа Вебб для дослідницької служби Європейської комісії.
Проте в рамках Ради Європи подібного документа досі не було.
Головна ідея звіту Тоні Вона полягає в тому, щоб держави-члени використали російські активи, які заблоковані у їхніх юрисдикціях, для виконання рішень ЄСПЛ в частині виплати компенсацій – "сатисфакцій" у термінології Суду. Йдеться у першу чергу про рішення у міждержавних справах між Україною та Росією, а також про інші рішення, за якими Росія не виплатила сатисфакцію.
З метою забезпечення такого використання він пропонує створити спеціальний Цільовий фонд Ради Європи, до якого були б передані ці активи, або ж виконувати рішення ЄСПЛ в цій частині на рівні держав-членів, що могло б потребувати внесення змін до національного законодавства держав-членів або ж прийняття окремої рекомендації Комітету міністрів РЄ з цього приводу.
Ідея використати російські активи для виконання рішень Європейського суду з прав людини не є принципово новою – вона вже звучала у минулі роки. Однак вперше це питання опинилося на розгляді однієї з інституцій Ради Європи.
Що далі та чи реальна ця ідея
"Звіт Вона" і комунікація з боку Юридичного комітету Ради Європи отримали медійний розголос – однак сама пропозиція зроблена доволі "широкими мазками" і може стати лише початком дискусії про роль Ради Європи.
Тут треба бути реалістами в оцінці, адже це точно ще не фінальне рішення.
До того ж можливість використання активів РФ для виконання рішень ЄСПЛ викликає сумніви в експертів. Такий підхід, за експертною оцінкою, потребував би або ж політичних рішень на рівні окремих держав-членів РЄ, які прагнутимуть виконати рішення, або ж внесення змін до самої Європейської конвенції з прав людини (що нереально, бо потребуватиме ратифікації змін до цього міжнародного договору), або ж окремого рішення Комітету міністрів Ради Європи.
Без цього навряд чи можна сподіватися на рішення з боку окремих держав – в першу чергу Бельгії та Люксембургу, які контролюють у своїх юрисдикціях левову частку резервів російського Центробанку.
Це пов’язане не лише зі страхом щодо реакції Кремля – така практика могла б бути поширена на інші випадки, в обхід процедур, які досі використовували у Європейській конвенції з прав людини.
Та якщо хоча б певний прогрес на цьому шляху буде досягнутий, це може стати "криголамом" на шляху до використання російських суверенних активів для компенсації Україні.
Наразі суми сатисфакцій, які присуджені ЄСПЛ, є невеликими відносно загальної суми активів. Але у практиці ЄСПЛ є ухвалення і мільярдних рішень – наприклад, щодо компенсації компанії ЮКОС на суму 1,86 млрд євро.
А за головними міждержавними справами щодо Росії у Суді – щодо порушень під час анексії Криму, щодо порушень з 2014 року на Донбасі та щодо початку повномасштабної війни – рішення про сатисфакцію на адресу України ще не ухвалене. У разі появи механізму виплат Суд може виявитися сміливішим у присудженні конкретної суми.
Хоча треба пам’ятати, що Суд не має юрисдикції щодо подій після 30 вересня 2022 року, коли членство Росії в Раді Європи остаточно припинилося.
Поза тим, шанси на використання активів через ЄСПЛ видаються невеликими.
"Рада Європи точно може відіграти свою роль у питанні конфіскації російських активів. Зрештою, ніхто й не вірив свого часу, що Трибунал щодо злочину агресії буде створений в її рамках", – коментує цю ініціативу один зі співавторів "Меморандуму Аканде".
Однак рішення на шляху до цього залежать не лише від Страсбурга, де знаходиться Рада Європи – а в першу чергу від Брюсселя. Саме Європейський Союз і його рішення визначають майбутнє російських активів і, в разі, якщо ініціативи з передачі цих активів під пряму юрисдикцію ЄС будуть втілені, ця роль тільки зросте.
І загальна проблема залишається незмінною – це не брак юридичних інструментів чи аргументів, а відсутність політичної волі приймати складні рішення в головних європейських столицях.
Автор: Іван Городиський,
адвокат, директор Центру Дністрянського, для "Європейської правди"
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту "Compensation4UA / Відшкодування воєнних збитків для України. Фаза VI: Міжнародний компенсаційний механізм для України – виклики, ефективність та перспективи міжнародної підтримки".