Як уряд Мадяра ігнорує та "карає" Україну і що може зробити Київ для зміни ситуації
18 вересня в Україні, на Івано-Франківщині, зібрався перший саміт "Карпатської ініціативи". Сюди приїхали лідери або топпосадовці майже усіх держав, на території яких розташовані Карпати – Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії, Чехії та Австрії.
Достатньо поглянути на карту, щоб зрозуміти: у цій картині бракує Угорщини. Від неї на Прикарпаття поїхав… заступник посла у Києві.
Останні події стали сумним відображенням нової політики Угорщини щодо України, у центрі якої – демонстративна зневага до Києва.
Примітно, що Україна – попри усі знаки зневаги з угорського боку – продовжує шукати точки дотику і намагається встановити сусідські відносини.
Про непублічні деталі процесу, який відбувається, – в цікавій статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка "Угорське покарання" для України. Як Мадяр намагається принизити Київ та що з цим варто робити. Далі – стислий її виклад.
Два тижні тому експерти, політики та дипломати, що опікуються українсько-угорськими відносинами, мали чудовий привід для оптимізму. Верховна Рада зробила дійсно помітний крок назустріч Угорщині.
Україна стала першою державою у світі, яка на національному рівні визнала і засудила системні репресії проти угорців часів СРСР.
Час ухвалення постанови був невипадковим: як розповідала "ЄП", спікер Руслан Стефанчук тоді саме збирався з візитом до Будапешта.
Але спікерка угорського парламенту Агнеш Форштоффер просто відмовилася зустрічатися з українським колегою. І будь-хто з угорських посадовців – також.
За кілька днів Стефанчук знову транзитом опинився у Будапешті, коли повертався додому з зустрічі G7 – і знову без жодних зустрічей.
Поза тим, у спікера сформували коментар "на позитиві" і наголосили, що й далі намагаються домовитися про зустріч.
Але подальші події вражають ще більше.
Угорські джерела пояснюють і "ЄвроПравді", і європейським партнерам, які звернулися з проханням прокоментувати цю ситуацію, що причина – не у їхньому ставленні до України, а у тому, що в Будапешті, мовляв, ухвалили принципове рішення: спершу має відбутися зустріч лідерів, тобто Зеленського і Мадяра, а вже далі – все інше. І крім того – що спікерка не надто активна у зовнішній політиці.
Ці пояснення суперечать класичним підходам до дипломатії.
У міжнародних відносинах є універсальне правило: щоб зустріч лідерів була успішною, її треба підготувати. Це означає, що змістовним переговорам лідерів завжди мають передувати зустрічі трохи нижчого рангу – не лише голів МЗС, а й профільних міністрів тощо.
Зважаючи, що для розв'язання кризи у відносинах з Угорщиною певні рішення має ухвалити і Верховна Рада, зустріч спікерів була б доречним елементом такої підготовки.
Утім, розвиток подій дозволяє виключити припущення про недосвідченість угорського прем'єра. Нове угорське керівництво свідомо прагне загострення у відносинах з Україною.
Угорщина стала єдиною державою, не представленою на саміті "Карпатської ініціативи".
А найбільшою проблемою у питанні угорської блокади України в ЄС залишається те, що Будапешт категорично уникає будь-якої конкретики щодо своїх вимог до Києва.
Блокада просто існує. І немає розуміння, як її завершити.
Лунає лише, що Україна має "показати прогрес" у виконанні домовленостей щодо прав меншин. Хоча зараз ми рухаємося за узгодженим з угорцями графіком розгляду змін до законів.
Тобто Україна свої зобов'язання виконує. А Угорщина, яка ще у червні обіцяла розблокувати всі кластери – порушує обіцянку.
На жаль, зміна влади в Угорщині не принесла практичних змін тією мірою, як на те були сподівання. Але наразі не всі інструменти впливу використані.
Найреальнішим є вплив на Угорщину за допомогою західних партнерів.
Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка "Угорське покарання" для України. Як Мадяр намагається принизити Київ та що з цим варто робити.