Як на шляху до ЄС в Україні змінять систему публічних закупівель і навіщо це потрібно
Навесні 2027 року запрацює новий закон "Про публічні закупівлі", який є першим великим кроком в євроінтеграції українських закупівельних правил.
Публічні закупівлі належать до першого переговорного кластера, глави якого відкрили у червні 2026 року. Тож наші закупівельні політики одними з перших потраплять під пильну перевірку на відповідність євродирективам. Водночас закриватимуть цей кластер останнім – тобто до нього буде найбільше прискіпливої уваги протягом усього процесу.
Про те, чим українська система публічних закупівель відрізняється від тієї, що в країнах ЄС, що зміниться в Україні, читайте в статті заступника виконавчого директора TI Ukraine з інноваційних проєктів Івана Лахтіонова Євроінтеграція у держзакупівлях: як витрачають бюджетні кошти в ЄС і що має змінити Україна. Далі – стислий її виклад.
У ЄС публічні закупівлі реформували у 2014 році. Тоді однією з головних цілей було спростити процедури. Однак Європейський суд аудиторів виявив, що ситуація після цього навіть погіршилася.
За час ухвалення в ЄС рішення по одній закупівлі в Україні встигають повністю провести шість з половиною.
Але тривалість закупівель в Україні з весни 2027 року, після набрання чинності нового закону "Про публічні закупівлі", збільшиться. Мінімально відкриті торги триватимуть приблизно 28 днів, тож і медіанна тривалість зросте. Зокрема тому, що ми подовжили мінімальні строки подання пропозицій. Однак українські закупівлі все одно будуть в рази швидші за ті, що проводять в ЄС.
Ще одна відмінність – у застосуванні нецінових критеріїв.
Українській системі часто закидають, що замовники не можуть купувати якісні товари через те, що в Prozorro усе вирішує ціна.
Дійсно, у 2025-му в Україні нецінові критерії застосували у менш як 0,26% закупівель, які надавали таку можливість.
В Євросоюзі нецінові критерії є значно поширенішими та Україні точно варто рухатися до частішого їх застосування, адже це інструмент, який допомагає зробити закупівлі ефективнішими і гнучкішими.
Однак цей рух має бути поступовим і продуманим.
Зокрема, для України насамперед потрібно попрацювати з замовниками і законодавством, щоб застосування нецінових критеріїв було зрозумілим. Тож у новому законі для цього зокрема передбачили розробку відповідної методології.Також прописали поступовий перехід до відмови від обмеження частки нецінових при оцінці пропозицій.
Бо в певних руках хороший інструмент може перетворитися на метод дискримінації. Наприклад, застосування нецінових критеріїв дає можливість повторити схему "шлагбаум".
Отже, в Україні цінові пороги для застування процедури конкурсного відбору постачальника або підрядника все ще значно нижчі, ніж в ЄС, закупівлі швидші, а нецінові критерії впроваджуватимуть поступово… Відмінностей купа. То як новий закон співвідноситься з нормами та практикою ЄС і його держав-членів?
Насамперед, ми таки сповільнили свої закупівлі для кращої конкуренції.
Багато змін стосувалися гармонізації визначення понять та більшої деталізації правил.
В Україні з’являться нові способи закупівель.
Нині Україна все ще чекає на оцінку ухваленого документа Єврокомісією. Дуже ймовірно, закон доведеться змінювати.
Тим часом Євросоюз уже кілька років готується до масштабного оновлення самих профільних директив – комплексно цього не робили вже понад 10 років.
А оновлення євродиректив означатиме для нас необхідність знову оновлювати і своє законодавство – чи то в статусі країни-кандидатки, чи то вже члена ЄС.
Однак, знову ж, на рівні ЄС директиви визначають підходи і містять відносно чіткі правила лише для дуже дорогих закупівель. Натомість для решти кожна країна має своє національне регулювання.
Тож Україна теж матиме можливість зберегти здобутки, які має наша система публічних закупівель.
Докладніше – Івана Лахтіонова Євроінтеграція у держзакупівлях: як витрачають бюджетні кошти в ЄС і що має змінити Україна.