Чи є реальна альтернатива Starlink для middle strike?
Між тактичним FPV і далекобійним ударним безпілотником тривалий час залишалася прогалина. У 2026 році її почали системно закривати middle strikes — керовані удари на оперативну глибину.
Єдиного офіційного визначення цього терміна поки немає. Для цієї статті middle range — це 50−150 км від точки запуску. За даними агентства Reuters, у квітні українські сили виконали понад 160 ударів лише на відстані 120−150 км. Президент Володимир Зеленський повідомляв, що у травні їхня кількість подвоїлася проти березня і зросла вчетверо проти лютого.
Що змінили middle strikes?
Головні цілі на такій глибині — радари, ППО, вузли зв’язку, командні пункти, склади та транспорт. Ураження ППО відкриває коридори для deep strike, а удари по логістиці змушують противника збільшувати плече постачання.
У статті про мідлстрайк на сайті Міністерства оборони України називають дрони Hornet, FP-2, і Bulava. Зазвичай оператор здійснює ідентифікацію і наведення на ціль. Деякі з них діють автономно на останніх кілометрах польоту: сканують місцевість і самостійно заходять на ціль. Радіус застосування таких дронів — до 200 км.
Вузьке місце — не дальність польоту, а стабільний зв’язок
Автопілот може привести БпЛА в заданий район без постійного керування. Але для розвідки, вибору рухомої цілі, оцінки результату та зміни завдання оператору одночасно потрібні відео, телеметрія і надійний командний канал. Втрата будь-якого з них перетворює керований удар на політ за наперед заданими координатами.
Сьогодні значна частина middle-strike місій використовує Starlink. Супутниковий канал дає велику пропускну здатність і не потребує прямої радіовидимості між оператором та дроном. Але доступність сервісу прив’язана до дозволених зон обслуговування — фактично до конституційної території України. Що далі маршрут виходить за неї, то менш передбачуваним стає канал. За заявою SpaceX, Starlink у РФ не активний; у 2026 році компанія також відключила неавторизовані термінали російських військ у зоні бойових дій.
На окупованих територіях ситуація не бінарна: українські екіпажі продовжують використовувати Starlink, але противник уже намагається локально придушувати його. Українські військові повідомляли про комплекси «Волна Купол Гарант», які створюють потужну радіоперешкоду та можуть дестабілізувати з'єднання в зоні близько 20 км². Це можна порівняти з DDoS-атакою на радіоканал: система «забиває» приймальний тракт завадою, погіршуючи співвідношення корисного сигналу до шуму. Як наслідок для оператора — «просідання» пропускної здатності до 1,5 Мбіт/с і нижче, падіння якості відео, затримки команд або втрата керованості. Тобто зафіксована сама тенденція цілеспрямованої протидії Starlink, яка буде тільки масштабуватися.
Реклама:
Наступна проблема — затримка: наскрізно через SATCOM це 150−300 мс. При таких показниках оператор фактично пілотує «в минуле», і на маневрі ураження це призводить до промаху та втрати борта.
Отже, для системних ударів на 50−150 км потрібен незалежний канал, працездатність якого не визначається географічною політикою стороннього SATCOM оператора.
Що пропонує ринок?
Світовий ринок тактичного зв’язку не порожній. Silvus і Persistent Systems будують захищені MANET-мережі для складного радіосередовища; Rajant пропонує компактні mesh-модулі; Radionor спеціалізується на далекому авіаційному зв’язку з фазованими антенами; Doodle Labs має легкі OEM-рішення для безпілотників. Herelink в одному комплекті передає керування, телеметрію і відео, але його заявлена дальність становить до 20 км у конфігурації FCC.
Кожна система закриває частину задачі, але не всю потрібну комбінацію. Далекобійне рішення може бути важким або вимагати великої антени; компактний модуль — мати недостатню дальність. Mesh не обов’язково передбачає широку перебудову частоти, а військовий термінал — швидку OEM-інтеграцію.
За сукупністю відкритих специфікацій не виявлено серійного OEM-рішення, яке одночасно поєднувало б дальність до 120 км, FHSS у широкій смузі, керування, телеметрію та HD/стиснений 4K-відеопотік, малу масу бортового обладнання і придатність до масштабування на витратних ударних платформах. Це не доводить відсутності закритих розробок, характеристики яких не публікуються.
Важливо, що вартість західних систем цифрового зв’язку суттєво вища за вітчизняні. З відкритих джерел: ціна на повітряні модулі військових MANET-систем оцінюється в €5−12 тис., наземні комплекти — у €6−18 тис.
Реклама:
Є варіанти і в Україні. Наприклад, систему зв’язку Nakande створювали як канал для швидкого вбудовування в ударну платформу. Повітряний модуль масою 160 г підтримує Ethernet і MAVLink та об'єднує керування, телеметрію і відео. Швидкість до 5,2 Мбіт/с за відповідного кодека дає змогу передавати стиснений 4K-потік.
Система моніторить канали у смузі перебудови до 1 ГГц, знаходить вільнішу ділянку спектра й автоматично переходить на неї. Так FHSS стає інструментом виживання каналу без ручного втручання оператора. Дані захищені AES-256.
Окремий параметр — затримка. У самому радіоканалі вона становить 2,6 мс, а наскрізно, з урахуванням камери та наземної станції, — до 30 мс. Це значно менше за типові супутникові 150−300 мс — і саме цей показник визначає, чи здатен оператор довести апарат до рухомої цілі вручну.
Компактна наземна антена зменшує помітність позиції. Розгортання займає менш ніж п’ять хвилин. Технологія TDoA вимірює відстань із точністю до 15 м, що може бути додатковим джерелом навігаційних даних у середовищі з пригніченим або спотвореним GPS.
Стандартна IP-архітектура дозволяє рознести оператора, антену та пункт керування через Ethernet, оптоволокно або VPN, а Starlink використати як додатковий транспорт. Поточна повітряна архітектура — point-to-point; ретранслятор і mesh заявлені як наступні етапи. Такі характеристики пройшли стендову, польову та бойову перевірку.
Таким чином поєднання дальності, автоматичної роботи зі спектром, компактності, швидкого розгортання і нижчої вартості порівняно із західними військовими системами зараз формує нішу для подібних систем.
Реклама:
Middle strike вже став окремим ешелоном ураження. Його масштабування залежить від здатності дрона залишатися керованим під РЕБ і поза гарантованою зоною супутникового зв’язку. Тому наступна конкуренція платформ розгортатиметься навколо каналу зв’язку — його дальності, адаптивності й маси.