Стратегії повернення українців: Досвід, який варто використати
Держава не може гарантувати повернення українців, але здатна вплинути на рішення людей, створюючи належні умови для життя і роботи. Що саме варто зробити?
У липні 2026 року УВКБ ООН оприлюднило сьомий звіт Lives on Hold, присвячений намірам і перспективам повернення українських біженців. В документі зазначається, що нині у світі зареєстровано майже 5,8 млн біженців з України, понад 5,2 млн із них — у європейських країнах. Майже половина опитаних у Європі — 49% — планує або сподівається колись повернутися в Україну.
Однак у більшості випадків ці сподівання поки не оформлені в конкретні короткострокові плани. За результатами опитування УВКБ ООН, проведеного у грудні 2025-го — січні 2026 року, лише 3% опитаних на момент дослідження планували повернутися протягом наступних 12 місяців, тоді як 46% сподівалися зробити це колись у майбутньому. Ще 28% не визначилися зі своїми намірами, а 23% уже не сподівалися повернутися.
Порівняно з попередньою хвилею опитування послаблення намірів щодо повернення стає дедалі помітнішим. У липні-серпні 2024 року повернутися планував або сподівався 61% опитаних, тоді як у грудні 2025-го — січні 2026 року цей показник становив 49%. Водночас частка тих, хто взагалі не сподівається повернутися, зросла майже вдвічі - з 12% до 23%.
Таке швидке згасання надії має цілком природне пояснення: що довше триває війна, то більше людей адаптуються на новому місці - знаходять постійну роботу й житло, віддають дітей до місцевих шкіл і пов’язують своє майбутнє з іншими країнами.
Водночас нинішні відповіді не означають, що люди вже ухвалили остаточне рішення. Якщо війна завершиться і Україна відновить контроль над окупованими територіями, своє повернення називають ймовірним 65% опитаних. Держава не може гарантувати повернення, але здатна вплинути на рішення людей, створюючи належні умови для життя і роботи.
Уроки відновлення: як повернути своїх
Корисні для України приклади зібрані у звіті ОЕСР Ukraine’s Strategic Response to the Displacement Crisis: Return, Reintegrate, Reconnect. У ньому проаналізовано, як різні країни розв’язували питання житла, працевлаштування та повернення людей після вимушеного переміщення.
Реклама:
— У Боснії і Герцеговині після війни створили спільну систему повернення житла законним власникам. Вона охопила близько 200 тис. зайнятих будинків і квартир. У перший рік рівень повернення майнових прав становив 21%, а в четвертий — уже 92%. Система передбачала координацію з місцевою владою, та регулярне оприлюднення результатів.
Для України цей приклад демонструє необхідність створення власної прозорої системи супроводу майнових питань — від компенсацій і відновлення документів до розв’язання спорів щодо майна на окупованих територіях.
— Інший корисний досвід — Регіональна житлова програма на Західних Балканах, яка пропонувала сім різних варіантів допомоги: будівництво квартир, ремонт пошкоджених будинків, надання будматеріалів, придбання житла на ринку, модульні будинки, купівлю сільських будинків із землею та спеціалізоване житло для літніх людей і людей з інвалідністю.
У 2012−2023 роках у межах програми було створено понад 11,3 тис. житлових одиниць для майже 36 тис. людей. Родини могли як повернутися додому, так і залишитися в новій громаді. Україна може запровадити аналогічну гнучку систему житлового вибору, за якої допомога залежить від потреб родини та особливостей конкретної громади.
— Міжнародна програма PROSPECTS, яку Міжнародна організація праці реалізовувала у восьми країнах Близького Сходу, Північної та Східної Африки, поєднала створення робочих місць із відновленням інфраструктури. В цього межах проєкту місцевих мешканців і переміщених осіб залучали до оплачуваного ремонту доріг, водогонів та громадських об'єктів, а також до переробки будівельних уламків. За першу фазу програми у було створено понад 51 тис. оплачуваних робочих місць, близько 25 тис. можливостей для навчання на робочому місці, а майже 17 тис. людей завершили сертифіковані програми розвитку навичок.
Реклама:
Важливо зазначити, що залучення до проєктів як переміщених людей, так і мешканців приймаючих громад допомогло уникати відчуття нерівного розподілу допомоги та знижувати ризик соціального напруження. Цей досвід показує, що відбудову можна одночасно використовувати для створення робочих місць і професійного навчання. Для України це особливо актуально, адже 44% опитаних біженців назвали можливість заробляти одним із двох головних чинників, які можуть вплинути на їхнє рішення про повернення додому.
Як перетворити наміри на реальність
Для успішного повернення українців державна політика має підтримувати їхнє добровільне рішення без будь-якого тиску, зосереджуючись на усуненні адміністративних та економічних бар'єрів ще до переїзду. Цей процес має починатися з надання достовірної інформації про безпеку, вакансії, школи та стан житла в громадах, а також із запуску єдиного прозорого механізму захисту майнових прав із доступною юридичною допомогою та чіткими строками розгляду заяв.
Житлову політику важливо виводити далеко за межі простих компенсацій, пропонуючи поряд із ними ремонти, пільгові кредити, доступну оренду та соціальні квартири. Її обов’язково потрібно поєднувати з працевлаштуванням — наприклад, через залучення людей до оплачуваної відбудови власної інфраструктури з одночасним професійним навчанням.
Справжнім успіхом держави буде не кількість осіб, які перетнули кордон у бік України, а те, наскільки родини, що повернуться, за рік-два матимуть тут безпечний дім, стабільний дохід, доступ до послуг і більше не відчуватимуть потреби знову виїжджати за кордон.
Реклама: