Байден: Америка відвернулась
Сполучені Штати створили новий тристоронній оборонний союз із Великобританією та Австралією – AUKUS. Мета якого одна – протидія Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. Дії трійки своєю чергою призвели до кризи у стосунках США та Франції і глобальніше – кризи в НАТО, адже Франція поруч зі США, Великобританією та Німеччиною є ключовими союзниками в Альянсі. Американці не лише нахабно відібрали у французів контракт на побудову субмарин для австралійського флоту (ціна питання – $66 млрд та тисячі робочих місць), а й зробили це в максимально принизливий для Парижа спосіб.
У своїй першій промові на посту президента США Джо Байден проголосив: «Америка повернулася!». Натомість реальна політика Білого дому не повертає, а відвертає Америку від світу. Події останніх місяців засвідчили: США тепер послуговуються абсолютно цинічними підходами у зовнішній політиці, де питання протидії найближчому конкуренту важливіше за альянси та колективні зобов’язання.
Прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, прем'єр-міністр Австралії Скотт Моррісон та президент США Джо Байден на спільній пресконференції, присвяченій створенню AUKUSНовий – забутий старий союз
Біда не в тому, що США створили новий союз із Великобританією (союзником по НАТО) та Австралією (Основним стратегічним партнером Альянсу). Той, хто цікавиться історією та сучасними реаліями регіональних та глобальних альянсів, знає, що безпекових об’єднань існує чимало у світі. Та ж Франція має спільне військово-полічтине партнерство із Британією, що діє на базі окремого Ланкастерського договору від 2010 року. Існує окрема франко-німецька бригада. Балтійські країни сформували спільну воєнно-морську ескадру. Сполучені Штати створили чимало альянсів як у часи холодної війни, так і після її звершення. Вони підписали окремі зобов’язуючі договори із Канадою, Індією, Японією, Австралією, Новою Зеландією, Ізраїлем. Цей список можна продовжити і він з часом лише розширюватиметься.
Слід зрозуміти: будь-який подібний альянс посилює присутність у регіоні та допомагає тим чи іншим державам протидіяти агресивній політиці сильніших режимів. А головне – це дає можливості США розширювати свій вплив.
Саме так функціонував тристоронній союз між Штатами, Австралією та Новою Зеландією (за прикладом якого нині будується тристоронній альянс по лінії Вашингтон – Лондон – Канберра) – ANZUS. Це об’єднання створювалося, щоби стримувати Японію та протидіяти комунізму, який став поширюватися в Азії наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років. Крім того, австралійці та новозеландці розуміли, що Великобританія більше не є їх гарантом безпеки.
Фото: wikipedia.orgТоді справа також стосувалася посилення двох Тихоокеанських партнерів США за рахунок американської військової присутності у регіональних водах. Вашингтон отримав можливість проходу своїх бойових суден із ядерною зброєю та з ядерними двигунами. Ба більше, Вашингтон намагався проводити іспити зброї масового ураження на території цих держав (подекуди йому у цьому заважав Париж, який і сам їх проводив у південній частині Тихого океану). Нова Зеландія, до речі, у 1986 році заявила про створення без’ядерної зони і заборонила американцям прохід суден. США вивели цю країну із договору, куди вона з роками знову увійшла (щоправда політики не змінила).
Тим не менш, це контингент союзників по об’єднанні брав участь у війнах у В’єтнамі, Афганістані, в Іраку тощо.
Зараз ситуація схожа і формат зрозумілий: американці, виключивши Нову Зеландію (через її без’ядерну позицію), створили новий оборонний союз із Великобританією та Австралією. Причини для його формування приблизно такі ж, як і були у 1950-х роках минулого століття – стримування потужної країни, нові загрози у регіоні, експансія супротивника на інші території, яка загрожує інтересам союзників. Тільки тепер головний ворог – не Японія та СРСР, а Китай.
І знову на порядку денному постає питання посиленої американської присутності в Індо-Тихоокеанському регіоні та створення новітніх засобів стримування – цього разу атомних субмарин.
Фото: EPA/UPGЛяпас Макрону
США та Великобританія допоможуть австралійцям створити свій атомний флот – нині лише шість держав у світі мають у розпорядженні атомні субмарини. Американці та британці збудують вісім підводних човнів, а США до того ж надаватимуть Канберрі високозбагачений уран (Австралія колись погодилася його не виробляти).
Ця угода є ляпасом Франції та особисто президенту Макрону. У 2016 році австралійський уряд підписав із французьким оборонним підрядником, компанією Naval Group, угоду про будівництво 12! атомних субмарин. Ціна такого проєкту склала $66 млрд, а саме виробництво було локалізоване (у більшості своїй) на австралійській території.
Від самого початку ця угода мала чимало проблемних моментів – її кошторис зростав, виробництво відбувалося із затримкою. Коротше кажучи, процес майже став. У 2021 році австралійці відхилили проєктну частину договору, французи зобов’язалися переробити. Влітку особисто Макрон переконував австралійського прем’єра Моррісона у надійності французького підрядника.
Аж ось, коли сторони майже дійшли згоди, США, Великобританія та Австралія оголошують про створення безпекового союзу, а американці та британці відбирають у французів багатомільярдний контракт. Контракт, який мав би діяти до середини 2040-х років, дозволив би в спокійному режимі працювати підприємствам у Франції та забезпечив би роботою тисячі французів. І все це відбулося на тлі президентської кампанії, яка вирує у Франції, під час намагань Макрона відвоювати для своєї країни першість в Європі. При цьому, Францію поставили до відома в останній момент, а коли домовленості між Австралією та США уже були досягнуті, австралійський прем’єр під час свого візиту до Парижа особисто запевняв Макрона у тому, що французький контракт діятиме.
Фото: EPA/UPGМіністр закордонних справ Ле Дріан назвав цей крок американців та австралійців «ударом у спину». Франція відкликала послів із США та Австралії. Однак ключове – відмова Французької Республіки брати участь у святкуваннях, приурочених до 240-річниці Чесапікської битви. Нагадаю, що саме завдяки французькому флоту, який тоді переміг на морі англійців, американці отримали вирішальну перемогу у війні із короною та й саму незалежність. Це, з точки зору символізму, є більш пам’ятною подією, аніж конструкція Статуї Свободи, яку подарували французи американцям.
Зараз готуються перемовини між Макроном та Байденом, на яких голова Білого дому намагатиметься заспокоїти свого французького колегу. Втім, після такого публічного ляпасу досягти цьому буде вкрай складно. І справа навіть не в тому, що Франція втратила контракт, що це ускладнить Макрону виборчу перемогу. Справа в тому, у якій формі все це було зроблено.
Зміна цінностей
Після перемоги на виборах Байден заявив усьому світу: «Америка повернулась». Нині здається, що вона розвернулася, що США більше не зважають на інтереси своїх союзників, а цинічно змінюють підходи у своїй політиці в залежності від обставин.
Макрон каже, що Франція намагатиметься змінити стратегічний концепт НАТО, починаючи із цьогорічних консультацій у Мадриді. Однак це навряд чи допоможе відкоригувати політику Сполучених Штатів, які сфокусовані на проблемі Китаю.
Давайте поглянемо правді у вічі: Вашингтон упродовж останніх півроку зраджує інтересам своїх партнерів у різних регіонах світу. Виведення військ із Афганістану вкинуло цю країну та увесь регіон у довготермінову кризу, яка ще довго не вирішиться. США домовилися із терористами – із тими, проти яких точилася війна усі двадцять років. Країни НАТО просто були поставлені перед фактом тої ганебної евакуації, яку ми бачили.
Фото: EPA/UPGЗ Путіним Байден провів перемовини у Женеві. Результат – посилення РФ на територіях колишнього СРСР, таємна угода із Німеччиною, що дозволила добудувати «Північний потік-2». Вашингтон досі вважає, що зможе відірвати Москву від Пекіна. А Москва тільки того й чекає, щоби американці та китайці перегризли одне одного.
На Близькому Сході дії США послабили позиції Ізраїлю та Саудівської Аравії. У останньої забирають комплекси ППО «Patriot», про які так мріють українські можновладці, щоб перекинути зброю ближче до Китаю.
Тепер перед нами європейський вектор – удар по Франції та по її позиціях. І все заради Китаю та нових військових витрат на трильйони доларів. Все це змусить французьке керівництво ще більше агітувати за створення європейської армії.
Нинішня криза – не про обман на суму у $66 млрд, не про зраду, не про нові оборонні союзи. Вона про втрату довіри і про підрив трансатлантичної єдності.
Фото: EPA/UPG