Хоча грузинська влада намагається дедалі більше підтримувати РФ - у суспільстві її підходи досі не розділяютьБензин для російських окупантів. Як "гуманітарне" паливо в Абхазії викликало скандал у Грузії
"Паливо, вивезене з Грузії, прямо витрачається на російську окупаційну машину та на сепаратистів... А постачання агресору паливно-мастильних матеріалів є підтримкою бойових дій. Це – дія, рівнозначна передачі зброї ворогові", – такими у грузинській опозиції звинувачують владу країни у підтримці РФ.
Новина про постачання грузинського палива до окупованої росіянами Абхазії – стали шоком для багатьох громадян Грузії.
Проблема окупованих територій, як і раніше, залишається однією з найбільш болючих та емоційно чутливих тем для Грузії. Тому будь-яка нова подія, пов’язана з ними, викликає в грузинському суспільстві особливу емоційну реакцію.
А для України цей скандал має безпосереднє значення – наскільки грузинська влада готова підтримувати РФ і що може вплинути на цю підтримку.
"Полегшити ситуацію для людей"
Кілька днів тому в грузинських ЗМІ з’явилася інформація про експорт до Абхазії десятків бензовозів з паливом. Це викликало неоднозначну реакцію в суспільстві.
Політичне значення цього питання виявилося настільки великим, що влада тривалий час намагалася не коментувати цей скандал – сподіваючись, що з часом він зійде нанівець. Однак цього не сталося, тож 12 серпня прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе був змушений офіційно підтвердили факт постачання.
І хоча спочатку поклав відповідальність за це на приватний бізнес – але політично підтримав такий крок.
"Що стосується палива – його ввезли (до Абхазії -ЄП) не ми, а бізнес. Якщо в майбутньому у нас знову буде можливість полегшити становище населення, що там проживає, чи то грузинського, чи абхазького, ми зробимо це й надалі", – заявив він. А також запевнив, що такі поставки не суперечать грузинському законодавству, зокрема – закону "Про окуповані території".
При цьому у правлячій партії наголосили, що обсяги пального, поставленого до Абхазії, явно недостатні для підтримки РФ.
"Щорічне споживання палива в Росії перевищує 200 мільйонів тонн, тоді як постачання до Абхазії, становлять 0,001% від споживання Росії. Хіба не смішно говорити про те, що ці кілька вантажівок призначалися для постачання до Росії?" – заявив депутат парламенту від правлячої партії "Грузинська мрія" Раті Іонатамішвілі.
Таке пояснення звучить загалом правдоподібно. Досі в окупованій Абхазії купували пальне в РФ. Переважна більшість автозаправних станцій належить "Роснефті" та пов’язаній з нею компанії "Подорожник". А отже – створений зусиллями ЗСУ дефіцит палива в РФ не міг не торкнутися й Абхазії.
Факт завезення грузинського пального визнала також самопроголошена влада Абхазії. Там заявили, що хоча постачання палива з РФ тривають, їхніх обсягів недостатньо для задоволення внутрішнього попиту.
13 серпня грузинській службі "Радіо Свобода" вдалося дізнатися, що паливо в окупований РФ регіон постачала компанія Solidus.
За словами її власника Георгія Арвеладзе, йдеться приблизно про 300 тонн палива, яке раніше імпортувалося з Європи та було придбане на внутрішньому ринку і було поставлено "абхазьким партнерам". Насамперед – для населення Гальського району, де компактно проживають етнічні грузини.
Та згодом влада Грузії визнала свою участь у процесі.
17 серпня Іраклій Кобахідзе уточнив: рішення про постачання палива до Абхазії було узгоджено з владою і ґрунтувалося на мотиві "відновлення довіри".
За його словами, в Абхазії виник дефіцит палива, у зв’язку з чим відповідні представники бізнесу звернулися до грузинської влади. За твердженням прем’єр-міністра, уряд підтримав це рішення, оскільки воно мало певне політичне значення для процесу "відновлення довіри".
При цьому Кобахідзе продовжує наполягати на вкрай обмежених обсягах таких поставок – за його словами, станом на 17 серпня з території, контрольованої Грузією, до Абхазії було поставлено близько 680 тонн палива. За його оцінкою, це не є великим обсягом, проте його достатньо для часткового вирішення гуманітарної проблеми, що виникла в Абхазії.
Тон заяви Іраклія Кобахідзе, в принципі, був цілком передбачуваним. Він прагне представити цю операцію насамперед як гуманітарний крок і подати її власному населенню в контексті мирної політики.
Прихована допомога Росії?
Питання, на яке грузинське суспільство так і не отримало відповіді, – чи є докази того, що поставлене з Грузії паливо повністю залишилося на місцевому цивільному ринку?
Крім того, на території Абхазії розміщена російська військова інфраструктура, а система безпеки регіону повністю перебуває під російським військово-політичним контролем. Тому під час постачання значних обсягів будь-якого стратегічно важливого ресурсу закономірно виникає питання про його кінцеве призначення.
Також грузинська опозиція впевнена, що реальні обсяги постачань перевищують оприлюднені владою цифри,
А головне – йдеться про тіньові постачання для російських військових баз.
Йдеться про 7-му військову базу РФ у Гудауті, прикордонний дивізіон і морський загін ФСБ в Очамчирі, військовий аеродром Бомбора в Гудауті, а також полігони Цебельда і Нагвалоу.
За оцінками члена опозиційної партії "Єдиний національний рух" Бесо Шенгелія, 85% палива, відправленого компанією Solidus, надходить саме на військові об’єкти РФ.
Безумовно, доказів цих звинувачень опозиція не надала.
Однак справедливим є й інше – постачання палива відбувалися в абсолютно непрозорому режимі, а грузинська влада нічого не зробила, щоб унеможливити або хоча б мінімізувати такий сценарій.
Навіть якщо покупцем палива було цивільне населення, такий крок з боку Грузії щонайменше допомагає РФ зберегти соціальну стабільність в окупованому регіоні. Тим більше що постачання не припиняються – у компанії Solidus уже повідомили, що готують нові обсяги палива для перепродажу в Абхазії.
А якщо в майбутньому буде підтверджено, що паливо, поставлене з території Грузії, в кінцевому підсумку використала російська військова інфраструктура – проблема вже не зводитиметься до гуманітарної складової. Тоді можна буде говорити про пряму підтримку російської армії.
Армії, яка здійснює агресію проти України та продовжує окупацію частини грузинської території.
Відновлення довіри – якою ціною?
Надзвичайно важливим аргументом грузинської влади є необхідність "відновлення довіри" з абхазьким суспільством.
На рівні офіційної політики Грузії відновлення довіри та примирення з населенням окупованих територій також оголошені частиною державної політики. У держбюджеті Грузії на 2026 рік відповідні проєкти визначені як окремі напрямки.
З цієї точки зору надання гуманітарної допомоги населенню Абхазії не суперечить логіці політики примирення. Навпаки, з точки зору перспектив мирного врегулювання конфлікту реагування на реальні потреби людей може стати важливим політичним інструментом.
Але й тут є зворотний бік.
Відновлення довіри не повинно перетворюватися на формування таких економічних відносин, які в кінцевому підсумку сприятимуть ще глибшій інтеграції окупованої території в політичну та економічну систему Росії.
Якщо Тбілісі дійсно прагне відновити довіру з населенням Абхазії, такі кроки мають бути максимально прозорими, контрольованими та чітко обмеженими гуманітарними цілями.
В іншому разі жест доброї волі може призвести до зовсім іншого політичного та суспільного ефекту.
Автори:
Юрій Панченко, співзасновник "Європейської правди"
Аміран Хевцуріані, професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-українського центру, з Тбілісі