Для боротьби з напливом мігрантів в Сеуті було задіяно іспанську арміюСеута як іспит для ЄС: як вибори та тиск ультраправих руйнують шенгенську єдність
Наприкінці липня понад 70 000 марокканців намагалися потрапити до іспанського анклаву Сеута — багато хто перепливав вузьку смугу води, що відділяє його від Марокко. Невдовзі після того 22 держави-члени Європейського Союзу попросили президентку Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн скликати екстрену зустріч міністрів внутрішніх справ.
Але ще до того, як ця зустріч відбулася, Італія оголосила, що тимчасово призупиняє безвізовий режим з Іспанією та відновлює прикордонний контроль.
Нераціональність такої реакції показує, наскільки міграційна криза підточує європейську єдність.
Рішення суду як каталізатор
Протягом останнього десятиліття вона сприяла зростанню ультраправих рухів, які навчилися використовувати антиіммігрантські настрої для отримання політичних дивідендів. А також підривала довіру між європейськими урядами щоразу, коли один із них опинявся під тиском.
Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, дедалі більше занепокоєна погіршенням своїх електоральних перспектив, очолила кампанію проти Іспанії, запровадивши прикордонний контроль - замість того, щоб продемонструвати солідарність із сусіднім європейським урядом.
Ще більш пригнічує те, що публічну підтримку їй висловила прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, особливо з огляду на підтримку Іспанією Данії перед лицем погроз президента США Дональда Трампа захопити Гренландію.
Контраст із 2021 роком, коли 8 000 людей намагалися перетнути той самий кордон, разючий.
Тоді ЄС швидко й рішуче відреагував, визнавши, що проблема стосується всього блоку. Натомість останніми тижнями кілька європейських урядів мало не звинуватили Іспанію в кризі, якої вона не створювала.
Тим часом фон дер Ляєн уникає чіткої позиції, бо не хоче опинятися на лінії вогню.
Отже, питання полягає не в тому, як так багато мігрантів змогли одночасно зосередитися біля кордону, а в тому, що взагалі спричинило кризу.
Як і в більшості криз, відповідь полягає у трьох взаємопов’язаних групах чинників: безпосередніх, ситуативних і структурних.
Найбезпосереднішою причиною стало недавнє рішення Верховного суду Іспанії у справі мігранта, який намагався дістатися Сеути вплав, але після затримання іспанською поліцією був повернутий до Марокко. Суд постановив, що перетин кордону морем юридично не є еквівалентним його перетину суходолом, який передбачає свідоме подолання фізичного бар’єра.
Можна безкінечно сперечатися, наскільки виправданим є таке юридичне розмежування.
Але головне тут інше: суд не постановив, що мігранти, які намагаються дістатися Сеути вплав, мають право в’їжджати на територію Іспанії. Він лише вирішив, що людину, яка потрапила туди морем, не можна просто взяти й автоматично одразу повернути назад.
Потенційні мігранти, звісно, не вдавалися в такі юридичні нюанси.
У соцмережах швидко поширилася інформація, що перетин кордону морем більше не призводитиме до негайного видворення. Цієї невеликої юридичної шпарини виявилося достатньо, щоб багато відчайдушних людей вирішили спробувати. Водночас ультраправі партії Європи скористалися рішенням іспанського суду, щоб поновити атаки на верховенство права й вимагати драконівських заходів, не обмежених правовими гарантіями.
Хто стоїть за атакою в липні
Навряд чи можна звинувачувати мігрантів у тому, що вони не розібралися в тонкощах іспанського законодавства – самі ж європейські лідери, схоже, заплуталися ще більше. Сеута й Мелілья входять до Шенгенської зони, але лише для європейців. Іншими словами, в’їзд до будь-якого з цих анклавів не дає громадянину Марокко права подорожувати далі Європою.
Однак це не завадило Італії оголосити про тимчасове посилення прикордонного контролю.
Далі — ситуативні чинники, і починаються вони з того, що спочатку влада по обидва боки кордону фактично не діяла.
У 2024 році в TikTok почала ширитися кампанія із закликами до масового переходу кордону. Одне з відео набрало понад 500 тисяч переглядів. Марокканська влада відреагувала швидко й відтіснила від кордону понад 4 500 людей.
Цього разу, попри значно більшу кількість мігрантів, марокканській владі не вдалося запобігти переходу десятків тисяч людей.
Чи стало це наслідком недбалості, зайнятості силовиків через святкування Дня престолу Марокко, чи гібридної атаки — можна буде встановити лише за результатами розслідування. Країна багато чого втрачала б, якби, з'ясувалося, що її влада стояла за організацією такої операції.
Втім, деякі іспанські оглядачі сумніваються в тому, що Марокко справді було до цього непричетне.
Безперечно, провал стався не лише з вини Марокко. Іспанські служби безпеки мають значний досвід моніторингу спроб перетину кордону в Сеуті та Мелільї. Як вони могли не передбачити настільки масштабну мобілізацію та не попередити чиновників у Мадриді?
Не можна виключати ймовірність політичного саботажу.
Прем’єр-міністр Педро Санчес перебуває під тиском на трьох фронтах.
В Іспанії, де праві мають усі стимули послабити його уряд. У Європі, де ті ж праві використовують цю кризу, щоб підірвати позиції одного з небагатьох лівоцентристських урядів континенту.
І в США, де президент Дональд Трамп прагне послабити Санчеса. Його політика не подобається главі Білого дому, тож той прагне показати, що суспільне невдоволення міграцією є серйозною проблемою, яку європейці не здатні розв’язати.
Що б не сталося з іспанського боку і хто б не ніс за це відповідальність, поза сумнівом, головним бенефіціаром кризи стала антиміграційна партія Vox.
Третій чинник — структурний. Надто багато молодих марокканців не бачать можливостей у себе вдома, через що шукають кращого майбутнього за кордоном. Майже 1,5 мільйона їх віком від 14 до 24 років не навчаються, не проходять професійної підготовки й не працюють.
У країні з населенням понад 38 млн. лише близько 2,2 млн.працівників мають соціальне страхування.
Розчарування посилюється тим, що рівень освіти помітно зріс, але створення робочих місць не встигає за цим процесом. Освічена молодь Марокко цілком природно очікує робочих місць, які відповідають її кваліфікації, та ширшого доступу до економічних можливостей. ВВП на душу населення в Сеуті, попри те що він є другим з кінця в Іспанії, більш ніж уп’ятеро перевищує відповідний показник Марокко. Змінити цю похмуру картину може лише тривалий розвиток транскордонного співробітництва.
***
Для Європи криза в Сеуті особливо тривожна, оскільки демонструє, наскільки швидко руйнується європейська солідарність, коли міграційний тиск стикається з короткостроковими електоральними інтересами лідерів.
Напередодні виборів у Франції, Італії та Іспанії спокуса протистояти ультраправим шляхом зайняття дедалі жорсткіших позицій щодо імміграції лише зростатиме. Це підштовхуватиме уряди до орієнтованих на безпеку відповідей на проблему, яку неможливо звести лише до прикордонного контролю.
Принаймні наразі європейські ультраправі мають усі підстави бути задоволеними.
Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника
Автор: Закі Лаїді, професор університету Sciences Po