Хто в ЄС впливає на відбір донорських проєктів і що варто врахувати Україні
Україна вже отримує і ще отримуватиме значні кошти на відновлення.
Для якості відновлення важливим є те, хто впливає на відбір проєктів.
У ЄС для цього існує принцип партнерства. Він зобов’язує державу залучати до планування, реалізації та моніторингу програм не лише чиновників, а й місцеву владу, бізнес, профспілки, громадські організації та представників вразливих груп.
У Національній програмі адаптації законодавства до права ЄС є відповідні плани з впровадження подібних інструментів, у тому числі моніторингових комітетів. Хоча майбутній український механізм такого моніторингу поки не деталізовано.
Втім, варто дивитися не лише на вимоги ЄС щодо принципу партнерства, а й на практику країн, які вже працюють із цими механізмами.
Про досвід країн Євросоюзу у цій сфері – в статті керівника відділу енергетики ГО "Екодія" Костянтина Криницького Як ЄС залучає громади до розподілу коштів і чому цей досвід потрібен Україні. Далі – стислий її виклад.
У Польщі громадські організації беруть участь у роботі моніторингового комітету програми "Фонди для інфраструктури, клімату та довкілля".
Один із результатів цієї участі – перевірка проєктів за принципом "не завдай значної шкоди".
Естонія обрала модель одного моніторингового комітету для всіх фондів ЄС.
Представники уряду мають у цьому органі менше половини місць. До роботи залучено молодіжні організації, об’єднання людей з інвалідністю та соціальні громадські організації. Коментарі членів комітету фіксують і розсилають усім учасникам.
Різні групи бачать різні ризики. Організації людей з інвалідністю можуть оцінити доступність інфраструктурних рішень. Молодіжні організації – наслідки для розвитку громад. Екологічні – вплив на довкілля і відповідність кліматичним цілям.
Для України це особливо актуально у темі відновлення, адже якщо програми стосуються житла, транспорту, енергетики чи регіонального розвитку, одного загального громадського представництва недостатньо. Потрібні люди, які розуміють конкретну сферу і наслідки рішень на місцях.
В Угорщині при головних моніторингових комітетах працюють тематичні підкомітети, зокрема з питань енергетики. Їхня роль у тому, що концепції та попередні критерії відбору проєктів обговорюють до того, як питання потрапляє на фінальне голосування головного комітету.
В Угорщині також фінансово компенсують час, який громадські організації витрачають на роботу в комітетах.
У Словаччині громадські організації домоглися, щоб їхні пропозиції не просто збирали, а справді розглядали. Частину з них враховують ще до того, як оголошують конкурси для регіональних програм і національних проєктів.
Україна може спробувати створити незалежний моніторинговий комітет для програми Just Transition and Just Resilience for Ukraine, яку погодили Німеччина та Європейський інвестиційний банк. До комітету могли б увійти представники громад, місцевої влади, бізнесу, профспілок, екологічних організацій.
На програму передбачено майже 20 млн євро внеску уряду Німеччини, які будуть направлені на підтримку українських регіонів, залежних від вугілля.
Роль комітету не варто зводити лише до контролю за витратами. Такий комітет міг би стежити за тим, як формуються критерії відбору проєктів, хто має доступ до інформації, як розглядають пропозиції учасників і чи відповідають рішення потребам вугільних громад.
Це рідкісна можливість закласти принцип партнерства в нову державну політику і зробити це з самого початку, поки вона ще формується за підтримки міжнародних партнерів. Зокрема, Німецького співтовариства з міжнародного співробітництва (GIZ), що разом із Міжнародним фондом "Відродження" фінансує перехід вугільних громад, а також Європейського Союзу та уряду Великої Британії.
Докладніше – в матеріалі Костянтина Криницького Як ЄС залучає громади до розподілу коштів і чому цей досвід потрібен Україні.