Про що Трамп домовився з Іраном і чому він не досяг своєї цілі
Дональд Трамп сподівався на "безумовну капітуляцію" Ірану, але війна завершилася угодою про припинення вогню, без рішення ключових проблем, таких як ядерна програма Ірану. Незважаючи на військові успіхи США та Ізраїлю, Іран продемонстрував здатність створювати глобальні економічні ризики, вимушуючи США припинити війну. Підсумковий меморандум охоплював відновлення судноплавства через Ормузьку протоку та переговори про подальші кроки. Основним висновком стало те, що військової сили та економічні наслідки можуть обмежити результати війни.
Коли Дональд Трамп у червні заявив, що єдиним прийнятним результатом війни з Іраном є "безумовна капітуляція", це звучало як знайома для нього формула переговорів: максимальний тиск, демонстрація сили та примус супротивника до поступок.
Проте оприлюднений цього тижня текст меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном свідчить про інше. Війна завершилася не капітуляцією Тегерана і не розв'язанням головної причини конфлікту – іранської ядерної програми. Натомість сторони домовилися припинити бойові дії, відновити судноплавство через Ормузьку протоку та розпочати новий раунд переговорів щодо майбутньої угоди.
Іран продемонстрував світу нову форму стратегічного стримування, яка полягає у завданні неприйнятної шкоди світовій економіці.
Про меморандум і те, які проміжні уроки можна винести з кампанії США та Ізраїлю проти Ірану, – в статті кандидатки політичних наук, виконавчої директорки YES Світлани Ковальчук "Перемога" не за планом Трампа: що насправді показала війна США з Іраном. Далі – стислий її виклад.
З військової точки зору США та Ізраїль досягли значних результатів.
Американські та ізраїльські удари завдали серйозної шкоди іранській військовій інфраструктурі. Було знищено значну частину систем протиповітряної оборони, пошкоджено об'єкти ядерної програми, виведено з ладу частину ракетної інфраструктури, а також завдано ударів по військово-морських силах Ірану.
Іншими словами, Іран не може представити підсумки війни як військову перемогу.
Однак політичні результати виглядають значно менш однозначно.
Текст меморандуму не містить жодного рішення щодо головних питань, через які війна взагалі почалася.
Усі ці питання перенесено на наступний етап переговорів.
Фактично після сорока днів війни сторони домовилися домовлятися далі.
Нинішня кампанія продемонструвала, що іранська система виявилася значно стійкішою до втрат, ніж припускали її противники. Замість політичної дестабілізації зовнішній тиск знову призвів до мобілізації державного апарату навколо питання виживання.
Для адміністрації Трампа це не катастрофа. Але це точно не схоже на "безумовну капітуляцію", про яку йшлося на початку кампанії.
Найбільш конкретні положення меморандуму стосуються саме Ормузької протоки.
США погоджуються зняти морську блокаду. Іран погоджується забезпечити безпечний прохід суден і провести розмінування. Відновлення судноплавства стає головним пріоритетом документа.
Фактично війна завершилася в той момент, коли економічна ціна її продовження почала перевищувати потенційні політичні вигоди.
І це, можливо, є найважливішим висновком усієї кампанії.
Війна також багато говорить про самого Дональда Трампа: він демонструє високу чутливість до економічних наслідків конфліктів.
Для України це важливий сигнал.
Він свідчить про те, що навіть у питаннях безпеки адміністрація Трампа розглядає економічну стабільність як один із головних критеріїв прийняття рішень.
Не менш важливим наслідком війни стало те, що вона вперше за багато років публічно продемонструвала розходження між стратегічними цілями США та Ізраїлю.
Гголовний підсумок нинішньої кампанії полягає не в тому, хто виграв чи програв конкретну війну.
А в тому, що світ побачив межі військової сили.
Сполучені Штати продемонстрували здатність завдавати нищівних ударів. Але Іран продемонстрував інше: навіть значно слабша держава може змусити найпотужнішу країну світу сісти за стіл переговорів, якщо здатна створити неприйнятні ризики для глобальної економіки.
Цей урок сьогодні уважно вивчають не лише в Тегерані. Його так само уважно читають у Москві, Пекіні та Пхеньяні.
Докладніше – в матеріалі Світлани Ковальчук "Перемога" не за планом Трампа: що насправді показала війна США з Іраном.