Як Рада обдурила ЄС щодо удосконалення контролю за суддями і які це може мати наслідки
9 червня 2026 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №13165-2 щодо удосконалення декларацій доброчесності суддів та родинних зв’язків судді.
За планом Ukraine Facility, Верховна Рада мала ще в другому кварталі 2025 року схвалити закон з уточненим змістом декларацій, розширеним періодом перевірки, деталізованими механізмами і чіткими правовими наслідками.
Чому в депутатів дійшли до цього руки – відомо. Бо до удосконалення процесу перевірки суддів привʼязано ще й майже 400 млн євро фінансування. А єврокомісарка Марта Кос, що відвідала Київ напередодні, окремо закликала парламент не втратити ці кошти і нарешті зробити цей крок.
Про те, як під виглядом євроінтеграційного закону парламент ухвалив документ, який віддаляє Україну від ЄС, демократії і верховенства права, читайте в статті Михайла Жернакова та Тетяни Шевчук "Європейська" імітація реформи. Як поступки ЄС вбивають шанс на очищення Верховного суду. Далі – стислий її виклад.
Щороку, починаючи з 2016-го, судді подають декларацію доброчесності. Це – спеціальна анкета, в якій суддя підтверджує, наприклад, що живе відповідно до доходів, не ухвалював рішень у конфлікті інтересів і не намагався отримати російське громадянство.
Якщо під час перевірки цих тверджень виявлять неправду, суддю мають притягнути до відповідальності (інша річ, що заходи покарання зараз передбачені не найжорсткіші).
Фактично за неправду в деклараціях доброчесності за десять років нікого не покарали.
Лазівка, яка дозволяє недоброчесним суддям уникати відповідальності, зафіксована у законі. Він передбачає відповідальність лише за умисне внесення неправдивих відомостей, а юридично довести умисел, а не, скажімо, помилку або забудькуватість – майже нереально. А у тих рідкісних випадках, коли умисел доводили, винним суддям давали хіба попередження або позбавляли доплат на місяць – не найпотужніший стимул змінювати поведінку.
На цьому тлі і зʼявилася вимога "полагодити" інструмент перевірки декларацій.
Для цього треба передбачити відповідальність за грубу недбалість під час заповнення декларацій, збільшити максимальний строк перевірки, щоб врахувати всі обставини, та підвищити відповідальність, щоб суддю реально можна було звільнити.
А ще – і це украй важливо за чинних реалій – для ефективності інструменту треба тимчасово залучити міжнародних експертів до перевірки суддів найвищої інстанції, тобто Верховного суду.
Все це зафіксовано у плані Ukraine Facility, у Дорожній карті з питань верховенства права, у списку Качки-Кос з пріоритетними реформами на 2026 рік і у "бенчмарках" переговорів про вступ до ЄС за Розділом 23.
Але замість удосконалення законопроєкту народні депутати проголосували за те, щоб половину питань з декларацій прибрати, а перевірку решти зробити фактично безсенсовою.
Це вже не вперше, коли українська влада зобовʼязується зробити реформу, а потім використовує нечіткість вимог або інші обставини, аби підмінити реформу імітацією.
Але це – новий рівень фальсифікації "європейського" закону.
Нардепи проігнорували доволі детально прописані вимоги до України, викладені у документах ЄС, і прийняли закон, який прямо суперечить назві та має протилежний ефект.
Отже, влада "продала" партнерам назву законопроєкту замість реального змісту. Доводиться чути контраргумент, що, мовляв, принциповість щодо реформ може нашкодити українській державі. Але ситуація – протилежна.
Закон про декларації доброчесності ще можна виправити.
Це не вибір між підтримкою України та її критикою. Це вибір між підтримкою справжніх реформ і згодою на їх імітацію.
Докладніше – в матеріалі Михайла Жернакова та Тетяни Шевчук "Європейська" імітація реформи. Як поступки ЄС вбивають шанс на очищення Верховного суду.