На посаді президента Радев неодноразово транслював проросійські тези, однак у партійній програмі тема війни Росії та України майже не згадуєтьсяРосія перемогла у Болгарії? Чому Румен Радев виграв вибори та якими будуть наслідки
Втома болгарських виборців від постійних політичних криз і як наслідок – все нових і нових дострокових виборів – призвела до фактичного перезавантаження політичної системи країни.
На жаль, це перезавантаження виглядає досить небезпечним для України.
За результатами підрахунку Центральним виборчим комітетом 96,4% бюлетенів вражаючу перемогу здобуває коаліція "Прогресивна Болгарія" на чолі з колишнім президентом країни Руменом Радевим. За неї віддали голоси 44,7% виборців, що фактично гарантує цій силі одноосібну більшість. За попереднім підрахунком видання Dnevnik, "Прогресивна Болгарія" матиме 131 мандат. Всього у парламенті Болгарії 240 депутатів.
Також до Народних зборів проходять блок експрем'єра Бойко Борисова "ГЕРБ-СДС" (13,4%, 39 мандатів), проєвропейський блок "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія" (12,9%, 38 мандатів), партія "ДПС" олігарха Деляна Пеєвського (6,7%, 20 мандатів), а також радикально пропутінська партія "Відродження" (4,3%, 12 мандатів).
На посаді президента Радев неодноразово транслював проросійські тези, однак у партійній програмі тема війни Росії та України майже не згадується.
Таким чином, перемога політичної сили Румена Радева ставить ЄС та Україну в незручне становище невизначеності. Невизначеності щодо укладених договорів, щодо подальшого курсу взаємодії та щодо впливовості РФ на одну з найважливіших країн регіону.
Запит на "нове обличчя"
"Прогресивна Болгарія" перемагає беззаперечно. Це перемога надії над недовірою, свободи над страхом. Нарешті, це перемога і моралі. Люди відкинули самовдоволення та зарозумілість старих партій. Не піддалися брехні та маніпуляціям. Дякую за довіру! Про все інше ми поговоримо після остаточних результатів", – так Румен Радев прокоментував результат своєї політсили.
Старт нинішнім виборам дали антикорупційні протести, що почалися у грудні минулого року та зрештою привели до повалення уряду Росена Желязкова.
Тим самим вже тоді болгари продемонстрували попит на нового політика, який міг би покласти край тривалій політичній кризі.
На цей попит відгукнувся тодішній президент Румен Радев.
Він дочекався зручного моменту, після чого подав у відставку та сформував власну коаліцію "Прогресивна Болгарія" разом з людьми, які до цього формували підконтрольні йому тимчасові уряди на початку політичної кризи, а також випадковими політичними попутниками "з народу".
Вихід на парламентську сцену Радева сколихнув практично всіх "завсідників" болгарського парламенту. Порівнюючи з виборами 2024 року, особливо сильно прихід Радева відчули представники "старої гвардії" болгарської політики.
"ГЕРБ-СДС" на чолі з колишнім прем'єром Бойко Борисовим погіршила свій результат майже вдвічі. Більшим стало падіння відверто пропутінської партії "Відродження" – їх результат погіршився втричі.
Переможець цих виборів також забрав чимало голосів у Болгарської соціалістичної партії (яка з новим керівником Крумом Зарковим вирішила йти на вибори самостійно, а не блокуватися з Радевим), а також низки маленьких популістичних партій, які будували свою основу на сильному та харизматичному лідері ("Велич", "МЕЧ", "Є такий народ"). Як наслідок, жодна з них не долає виборчого бар'єра.
Програма без див та конкретики
Ще один фактор нестабільності полягає у тому, що у "Прогресивної Болгарії" відсутня конкретна виборча програма. Коаліція, зібрана в надкороткий проміжок часу, в більшості спиралась на загальну популярність особи Радева та популістські гасла.
Ці гасла викладені в офіційній програмі партії, яка побудована навколо покращення бізнес-клімату в країні та обіцянках зробити "хороші справи": побороти монополії та олігархію, ввести серйозний контроль над використанням держбюджету для попередження корупційних ризиків, покращити стандарти життя.
Особливо вартий уваги такий меседж від "Прогресивної Болгарії":
"Не обіцяємо чудес. Обіцяємо послідовність, чіткі правила та керівництво в інтересах суспільства".
Та як це буде досягнуто – невідомо, адже далі в тексті немає повноцінно прописаних реформ або кроків імплементації тих чи інших заходів. Лише цілі "посилити виробничу силу економіки" та "підтримати болгарський бізнес з фокусом на малі та середні підприємства" з не менш загальними обіцянками "диджиталізувати державу" та "покращити ефективність оподаткування".
Водночас із програми можна зробити висновок, що Євросоюз лишатиметься для "Прогресивної Болгарії" важливим гравітаційним центром.
До того ж команда Радева натякає, що від стабільності нового уряду залежить, чи зможе держава повноцінно гарантувати собі "шмат європейського пирога". Якщо хаос у Болгарії триватиме, вона ризикує лишитися на узбіччі важливих дискусій про фонди на наступні сім років.
Важливий також меседж про те, що партія-переможець вимагатиме побудови фінансової співпраці з ЄС "без лобізму" (скоріш за все, з боку Брюсселя) та здійснення інвестицій тоді, коли це підтримує державну політику та конкурентоспроможність болгарського бізнесу.
Іншими словами, нотки популярного нині суверенізму вже експлуатуються командою Радева.
Найважливіше для Києва – обіцянка підтримки справедливого та міцного миру в Україні, заснованого на міжнародному праві, та затвердження Болгарії як гаранта стабільності, безпеки та добросусідства в Південно-Східній Європі.
За цими пунктами ми можемо дійти висновку, що Радев зберігатиме членство в НАТО та ЄС, при цьому посилюючи акцент на національних інтересах.
"Прогресивна Болгарія", якщо вірити написаному в програмі, схилятиметься до політики, подібній фракції "Європейських консерваторів та реформістів" у Європарламенті, особливо враховуючи підтримку децентралізації влади в ЄС.
Серед всього іншого, документ згадує Україну лише двічі: спочатку в контексті важливості модернізувати збройні сили та потім у пункті про підтримку справедливого та міцного миру в нашій державі.
Щоправда, РФ не згадується жодного разу, як і питання енергетичних санкцій. Водночас відсутні і радикальні гасла на кшталт скасування євро та повернення до болгарського лева.
"Слуга народу", болгарська версія
"Прогресивна Болгарія" вже зараз має потенціал не просто стати однією з найбільших політичних сил у парламенті, але й по факту контролювати офіс президента та парламент.
Тут у Румена Радева відкривається широке поле можливостей, які він може використати для досягнення поставлених цілей модернізувати економіку Болгарії та зробити країну сильнішою в усіх можливих аспектах.
Водночас залишається й ризик тимчасового переходу Болгарії до стану популізму рівня чеського Бабіша або словацького Фіцо.
Тут важливо уточнити: попри попередні прогнози щодо формування в Болгарії режиму, подібного до орбанівської Угорщини, через поразку останнього на нещодавніх виборах ця опція відпала сама по собі. Навіть сам Радев наводив поразку Віктора Орбана як приклад важливості високої явки на виборах, яка "здатна втопити брехню та маніпуляцію в морі вільних голосів".
Разом з тим
існує і низка ризиків, пов'язаних із тим, що партія Радева формувалась під впливом коротких дедлайнів.
Це спричинило політичну непідготовленість кандидатів – вони не демонструють готовності керувати державою: серед них багато логопедів та педагогів початкових класів; ветеринарів; акробатів, артистів, тренерів, каратистів, олімпійців; працівників страхувального бізнесу та навіть продавців-касирів.
Такі люди, враховуючи відсутність будь-якого попереднього досвіду роботи в державному управлінні, скоріш за все, послуговуватимуться порадами та вказівками з верхівки партії. А коли до них однозначно завітають з кулуарною корупційно-вигідною пропозицією, то вони можуть не втримати і взяти її, тим самим потроху підриваючи єдність політичної сили та репутацію самого Радева.
А на додачу, як мінімум три кандидати "Прогресивної Болгарії" (Алекбер Абіл, Фатме Рамадана та Мустафа Ахмед) до цих виборів були частиною партії "ДПС" олігарха Деляна Пеєвського – політсили, яку Радев вважає однією з основних причин корупції у Болгарії.
Попри вражаючу перемогу, "Прогресивна Болгарія" потребуватиме залучення голосів для проведення для судової та антикорупційної реформ, що потребуватимуть внесення змін до конституції.
І тут вкрай важливим є те, яка з політичних сил дасть ці голоси – і на яких умовах.
Що варто робити Україні?
Враховуючи делікатність ситуації, особливо в контексті нещодавно підписаної безпекової угоди між Україною та Болгарією, є сенс проявити обережну та прагматичну позицію.
Можна виділити два найважливіші кроки на перший період часу.
По-перше, програма "Прогресивної Болгарії" не висловлюється проти співпраці з Україною і навпаки – там є пункти щодо спільного розвитку оборонпрому та БпЛА, зокрема в контексті модернізації болгарської армії.
Україні є що запропонувати нашим чорноморським сусідам, і Радев як потенційний прагматик може більш прихильно дивитись на транзакційно-вигідну співпрацю з Україною.
Для того щоб підтвердити чи спростувати це, можна спробувати дізнатись думку верхівки нової політичної сили у неафішованому форматі, враховуючи можливе бажання "Прогресивної Болгарії" медійно залишатись у максимально віддалених від України стосунках.
Позитивним фактором успіху таких перемовин стане просто збереження безпекової угоди в її нинішньому форматі.
Ця угода дозволяє утворення додаткових та технічних договорів між різними міністерствами на основі вже затвердженого каркаса, та у разі потреби такі договори можуть бути непублічними.
Головне – надати можливість "Прогресивній Болгарії" та її уряду правдоподібно заперечувати зв’язки з Києвом, щоб не ворушити без потреби проросійський електорат партії. Якщо ж "Прогресивна Болгарія" піде проти безпекової угоди, то Україна завжди може повернутись до питання переукладання цієї угоди, коли уряд та парламент зміняться.
По-друге, Україні варто продовжувати розвивати відносини з проєвропейським та найбільш дружнім до нас блоком "Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія" ("ПП-ДБ").
Тим більше, що у "ПП-ДБ" є чималий потенціал відіграти дуже важливу роль у наданні необхідного Радеву пакету голосів для внесення змін до конституції.
Це дає "ПП-ДБ" певний карт-бланш у перемовинах з "Прогресивною Болгарією", де наші євроатлантичні партнери можуть запросити певні зовнішньополітичні концесії – зокрема, дотримання та розвиток безпекової угоди з Україною – в обмін на свої голоси.
Автори:
Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",
Володимир-Назарій Гавріш, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"