Як війна Росії проти України пробудила НАТО і як змінюється Альянс
Посилення НАТО та "рішуча" підтримка" України – це ключові тези звіту Альянсу за 2025 рік, який у четвер 26 березня презентував генеральний секретар Марк Рютте.
"Європейська правда" ретельно прочитала новий 74-сторінковий звіт Рютте, а також усі попередні звіти генсеків Північноатлантичного альянсу, починаючи зі звіту за 2013 рік, перед початком російської агресії проти України, коли Росія та НАТО ще розбудовували "нову фазу у стосунках".
Про те, як змінюється Альянс, читайте в статті кореспондентки "Європейської правди" (з Брюсселя) Тетяни Висоцької 12 років прозріння НАТО: як змінилося ставлення до РФ, але не до ідеї членства України. Далі – стислий її виклад.
"Росія залишається найбільш значною та прямою загрозою нашій безпеці, миру та стабільності в євроатлантичному просторі", – йдеться в передмові до звіту 2025 року.
Протягом цього року Росія, загарбницька війна якої проти України підтримується Китаєм, Північною Кореєю, Іраном та Білоруссю, "продовжувала випробовувати Альянс, стаючи все більш безрозсудною, зокрема, з порушеннями повітряного простору, диверсіями та зловмисною кібердіяльністю".
Відповідь НАТО на російські провокації була "швидкою, чіткою та рішучою", наголошує генсек Марк Рютте у звіті-2025. Нині Альянс має більшу кількість готових до реагування військових сил на суші, на морі та в повітрі.
"Ми підтвердили нашу рішучу підтримку України, і протягом 2025 року НАТО та союзники продовжували її посилювати", – наголосив генсек.
На переконання Рютте, довгострокова підтримка НАТО означає, що Україна може захистити себе сьогодні, перебувати у сильній позиції для забезпечення справедливого і тривалого миру та бути здатною стримати будь-яку російську агресію в майбутньому.
Щоправда, така правильна з погляду українських геополітичних інтересів риторика з’явилася зовсім нещодавно. А до того, як Російська Федерація вторглася на Донбас та анексувала Крим, звіти генсеків НАТО були зовсім іншими.
У 2013 році, за часів керівництва Андерса Фога Расмуссена, Альянс функціонував у парадигмі подолання наслідків глобальної економічної кризи і, здавалося, зовсім не бачив велику загрозу зі Сходу.
Ситуація змінилася вже за рік. Звіт за 2014 рік (перший звіт нового генсека НАТО Єнса Столтенберга) наочно показав, що вторгнення Росії на Донбас та анексія Криму стали для Альянсу холодним душем та першим кроком до стратегічного прозріння.
Проте і тоді Росію розглядали швидше як порушника правил, якого ще можна повернути за стіл переговорів. Наступні роки, аж до повномасштабної агресії Росії, для НАТО характеризувалися поступовою адаптацією до реальності, яка явно суттєво відставала від темпів нарощування загроз зі Сходу.
У 2021 році Росія в односторонньому порядку фактично припинила діалог з НАТО, а небачено жорстоке повномасштабне вторгнення Росії в Україну остаточно поховало концепцію "двоколійності" (стримування+діалог) у погляді НАТО на Москву.
Це вплинуло й на тональність звітів генсека НАТО Єнса Столтенберга у 2022-23 роках. Пошук діалогу з Росією нарешті припиняється – у новій Стратегічній концепції, ухваленій на Мадридському саміті у 2022 році, в НАТО визначили Росію як "найбільш значну та пряму загрозу безпеці членів Альянсу", а також миру і стабільності в євроатлантичному регіоні.
Щодо допомоги Україні, то після певного хаосу в допомозі ЗСУ від держав НАТО 2022 року, у 2023-му вона все ж переходить у площину передачі важкого озброєння. Однак ці процеси відбуваються на двосторонній основі або через формат "Рамштайн".
НАТО як організація продовжує обмежуватися нелетальною допомогою і лише у 2024 році, якраз з початком роботи Марка Рютте на посаді генсека НАТО, відбувається справді тектонічний зсув у питанні підтримки української армії: Альянс прийшов нарешті до допомоги безпосередньо через свої структури.
У 2025 році Альянс починає діяти ще більш проактивно.
Докладніше – в матеріалі Тетяни Висоцької 12 років прозріння НАТО: як змінилося ставлення до РФ, але не до ідеї членства України.