Голова італійського уряду Джорджа Мелоні проголосувала на конституційному референдумі. Рим, 23 березня 2026 рокуРеферендум, де програла Мелоні. Як Італія сказала "ні" судовій реформі та чому це б'є по Україні
Близько 50 юристів ("магістратів") зібралися 23 березня в будівлі суду міста Неаполь, щоб стежити за підрахунком голосів запропонованого прем’єркою Джорджею Мелоні конституційного референдуму.
І коли стало остаточно зрозуміло, що уряд програв – заспівали антифашистський гімн опору "Bella Ciao".
Конституційний референдум про зміни до судової реформи став своєрідним тестом для виконавчої гілки влади і особисто для Мелоні. Проте за досить високої явки (близько 60%) голоси італійців розділилися на 54% "проти" та 46% "за".
І це ставить питання руба: чи захиталося крісло під головою уряду?
Попри те, що повноцінної урядової кризи вдалося уникнути, Мелоні стала більш вразливою. Насамперед – перед партнерами по коаліції, серед яких є чимало прихильників відновлення діалогу з РФ.
Які зміни запропонувала Мелоні
Італія є найгіршою країною в ЄС за ефективністю правосуддя – принаймні про це свідчить табель правосуддя ЄС, опублікований Європейською комісією.
Одвічними проблемами є нестача суддів і надлишок адвокатів, найвищі судові витрати відносно вартості позовів, а також найдовші строки досягнення остаточного рішення на найвищому рівні апеляції.
В середньому в Італії судову справу можна завершити приблизно за 350 днів. Гірші показники лише у Греції (630 днів), на Кіпрі (603 дні) та на Мальті (400 днів). Водночас рішення суду першої інстанції ухвалюється приблизно за 500 днів, що виводить Італію до "антитопу" цього специфічного рейтингу (після Греції та Хорватії).
Щоправда, порівняно з попереднім звітом, італійська судова система демонструє прогрес – середній час розгляду справ пришвидшився на 20 днів.
Проте Джорджа Мелоні вирішила, що проблему треба владнати більш радикально.
30 жовтня 2025 року Сенат Італії схвалив нову конституційну реформу судової системи, яка передбачає розмежування магістратів на два окремих кар’єрних напрямки (суддів і прокурорів), реформує чинну систему суддівського самоврядування та створює новий Вищий дисциплінарний суд.
Однією з фундаментальних передумов реформи мало б стати розмежування функцій у межах магістратури (судової гілки влади). У чинній системі судді та прокурори, хоч і виконують різні функції, однак підпадають під однакові правила підготовки та кар’єрного зростання.
Реформа виходила з припущення, що цю єдність можна переглянути, запровадивши більш чітке розмежування між двома функціями. Саме тому реформа пропонувала розділення кар’єр вже на етапі вступу до магістратури.
Це означало б окремі конкурси, автономні професійні траєкторії та неможливість переходу між судовою та прокурорською функціями. Задекларованою метою було посилення розмежування сторін процесу та ще чіткіше забезпечення нейтральності судді щодо прокурора.
Зокрема, текст, схвалений парламентом, передбачає створення двох окремих Вищих рад – однієї для суддів і однієї для прокурорів. Обидва органи зберігають склад, у якому переважають представники суддівського корпусу, подібно до чинної моделі, але функціонують окремо, надаючи прокурорам власний орган самоврядування, відмінний від органу суддів.
Також судова реформа пропонувала зміну способу формування органів самоврядування. Вона передбачала застосування жеребкування замість традиційної системи виборів, із задекларованою метою вплинути на роль професійних груп і фракцій усередині судової системи.
Чому ця реформа зустріла опір
Джорджа Мелоні назвала ухвалення судової реформи в Сенаті історичною віхою на шляху до більш ефективної, збалансованої та орієнтованої на громадян системи правосуддя.
Однак ця реформа виявилася вкрай непопулярною серед самих магістратів, що призвело до страйку на початку 2026 року.
Занепокоєння полягало в тому, що запропонований текст, на їхню думку, відкривав можливості для надмірного втручання уряду у дії судової гілки влади.
Юристи сприймали ідею відокремлення прокуратури як заполітизовану.
Адже в такому разі прокуратура могла стати надто тісно пов’язаною з поліцією у процесі здійснення правосуддя, що своєю чергою загрожувало б неупередженості правової процедури.
І хоча наразі її незалежність гарантується конституцією, нова рада прокурорів могла опинитися під більш жорстким контролем виконавчої влади.
З огляду на поточну політичну конфігурацію парламенту та відкрито критичне ставлення уряду до суддів, магістрати вбачали, що нові правила можуть бути несприятливими для судової влади.
Ну, а якщо простіше, то судді просто побоялися нововведень, які підтримувала прем'єрка Мелоні.
Її уряд неодноразово вступав у конфлікти з судами щодо політики – від контролю за міграцією до великих інфраструктурних проєктів, тоді як кілька міністрів протягом чинної каденції стали фігурантами розслідувань.
За таких обставин у нижній палаті італійського парламенту сформувався потужний опір судовій реформі. Як наслідок, хоча парламент у жовтні минулого року і схвалив запропоновану урядом реформу, однак не конституційною більшістю, а лише простою.
Це означало, що закон потребуватиме підтвердження на референдумі і лише за позитивного результату голосування набере чинності. При цьому жодного порогу явки такі референдуми не вимагають.
Іншими словами, пересічним італійським виборцям запропонували визначитися щодо дуже специфічної судової реформи, в нюансах якої більшість виборців не дуже й розбираються.
А відповідно, такий референдум виглядав в першу чергу як тест на довіру уряду Мелоні.
Соціологи зазначали напередодні голосування, що для багатьох із тих, хто проголосує проти, це буде радше спосіб висловити невдоволення урядом Мелоні, ніж прийняти рішення щодо змісту складної технічної реформи.
І тут варто визнати: час референдуму виявився вкрай невдалим для Мелоні. Італійці демонструють явне неприйняття її союзника, президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, а також побоюються, що війна США та Ізраїлю проти Ірану призведе до подальшого зростання і без того високих внутрішніх цін на енергоносії.
Що показав референдум, який пройшов 22-23 березня?
Серед виборців до 34 років понад 60% виступили проти, тоді як серед осіб віком понад 55 років переважає підтримка.
Варіант "так" переміг лише у трьох регіонах: Ломбардія (53,8%), Венето (58,3%), Фріулі-Венеція-Джулія (54,5%). "Ні" бере гору в усіх інших. Найвищі показники – у Кампанії (65%), Сицилії (61%), Сардинії (60%), Тоскані (58%), Емілії-Романьї, Лігурії та Апулії (57%).
Не підтримали реформу і у великих містах. Варіант "ні" перемагає в усіх великих містах: від Рима (60,3%) до Мілана (58,3%) і Турина (64,8%). Рекорд – у Неаполі (75,5%).
Таким чином, конституційний закон, винесений на голосування, не набере чинності. Натомість парламент зберігатиме можливість втручатися в судоустрій через звичайні закони, в межах, дозволених чинною конституцією, наприклад у питаннях організації судових органів, дисциплінарних проваджень або функціонування Вищої ради магістратури.
Якими будуть політичні наслідки
Наступного дня після поразки Італія переживала справжній політичний землетрус: кілька представників уряду йдуть у відставку, а міністр юстиції Карло Нордіо бере на себе "політичну відповідальність за реформу", а також за "недоліки в комунікації чи підходах".
Також голова уряду приймає відставку у заступника міністра Андреа Дельмастро та керівниці апарату Міністерства юстиції Джузі Бартолоцці.
"Це чіткий політичний сигнал для Мелоні та уряду, які тепер мають замислитися, дослухатися до країни та її реальних пріоритетів… Альтернативна більшість уже існує. Це голосування покладає на нас велику відповідальність. Ми працюватимемо з силами прогресивної коаліції, щоб побудувати альтернативу", – заявила секретарка опозиційної Демократичної партії Еллі Шляйн.
І Мелоні дослухалася до волі виборців: вона оперативно скликала керівництво партії "Брати Італії" і переконує за результатами голосування скорегувати партійний курс щодо судової реформи. Тобто проявляє своє "хамелеонство" і підлаштовується під волю виборців.
А що більш важливо – Мелоні оголосила, що не планує вимагати від парламенту вотуму довіри уряду.
В тому числі – щоб уникнути долі колишнього прем’єра Маттео Ренці, чий уряд завершився після провалу конституційного референдуму 2016 року.
Попри це, аналітики визнають: ця поразка все ж робить голову уряду політично вразливою. В тому числі – перед партнерами по коаліції.
І це досить важливо для України, адже у коаліції знову лунають заклики до відновлення діалогу з РФ. "Відновлення діалогу з Росією є необхідним", – заявив віцепрем’єр і міністр транспорту Маттео Сальвіні.
Проте, попри репутаційні втрати, референдум не став нокаутом для Мелоні: за даними опитувань Youtrend, 37% тих, хто проголосував проти, вважають, що прем’єрка все ж має залишитися на посаді.
І хоча урядової кризи наразі вдалося уникнути, провал референдуму створив нове політичне вікно можливостей для опозиції.
У перспективі парламентських виборів 2027 року це може сприяти консолідації лівоцентристських сил і посиленню тиску на уряд, включно зі сценаріями дострокової відставки прем’єрки.
Авторка: Вікторія Вдовиченко,
cпівдиректорка програми "Майбутнє України", Центр геополітики Кембриджського університету