Це було майже непомітно в Україні, але в Румунії увесь минулий рік зростав рівень напруження щодо мовного питанняДень румунської мови: що змінює нове українське свято у відносинах із Бухарестом
Нещодавній візит президента України до Бухареста без сумніву можна назвати успішним. Причому для обох сторін – і для української, і для румунської.
Для Києва це можливість підтвердити та розвинути одне з двох (разом з чеським) стратегічних партнерств, започаткованих після початку російського вторгнення.
Причому з непростим сусідом, з яким в України свого часу були навіть суперечки довкола острова Зміїний і досі періодично виникає резонанс навколо питання прав румунської меншини в Україні.
Для Бухареста – наростити політичну впевненість для президента Нікушора Дана через вигідні, зокрема для Румунії, рішення як в економічній та безпековій, так і у дуже чутливій сфері прав румунської нацменшини.
Одним із найбільш медійних результатів візиту стало запровадження в Україні офіційного Дня румунської мови.
Тепер це свято офіційно відзначатиметься 31 серпня – відповідний указ Володимир Зеленський підписав безпосередньо в Бухаресті.
І якщо в Україні це рішення сприйняли винятково як дипломатичний жест, то для Румунії це питання було надпринциповим.
Чи є цей крок для України поступкою? Чи краще говорити про появу моделі, що базується на принципах ЄС і дає Києву можливість налагодити співпрацю з країнами-сусідами?
Очікування Румунії
Здавалося, що після того, як у 2023 році Україна на офіційному рівні відмовилася від поняття "молдовська мова" та змінила сім законів щодо прав нацменшин перед рішенням про відкриття переговорів про вступ до ЄС, усі мовні питання мали б бути зняті.
Однак саме під час дебатів щодо відмови від поняття "молдовська мова" в Україні організація румунської громади Одещини "Бессарабія" звернулася до президента Зеленського з відкритим листом про започаткування в Україні офіційного дня румунської мови.
У цьому листі, символічно оприлюдненому 27 жовтня, тобто у День української писемності та мови, пропонувалася дата саме 31 серпня. Цей день є державним святом у Румунії та Молдові, який символізує повернення до латинської графіки та визнання мови в 1989 році. У Румунії це свято запровадили 2013 року, а в сусідній Молдові традиція сягає 1990-го.
У листі також апелювали до принципу взаємності, адже в Румунії з 2018 року діє закон про встановлення Дня української мови 9 листопада (в Україні це свято перенесли на 27 жовтня).
Ця пропозиція отримала підтримку як влади Румунії, так і румунської громади України. Проте з'явилася й значна перешкода.
Це питання було підігріте політично, причому всередині обох країн.
У Румунії це робили крайні праві з AUR (Альянс за єдність румунів).
Попри програш на парламентських і президентських виборах, румунські праві зберегли сильні позиції та продовжували спекулювати на темі прав румунської нацменшини в Україні – дорікаючи вже новій владі, що та допомагає Україні, тоді як Київ у відповідь нібито продовжує утискати права румунської меншини.
Як наслідок, уже під час свого першого візиту до України в червні минулого року (участь у саміті лідерів Україна – Південно-Східна Європа) новообраний президент Румунії Нікушор Дан окремо зустрівся з румунською громадою регіону, в тому числі обговоривши питання офіційного дня румунської мови.
На початку серпня 2025 року міністерка закордонних справ Румунії Оана-Сільвія Цою в рамках свого візиту до Києва та Чернівців заявила публічно, що 31 серпня Україна вперше відзначатиме День румунської мови.
Дещо згодом, буквально за тиждень до дати, голова Міжпарламентської групи дружби Україна – Румунія Микола-Мирослав Петрецький подякував українській стороні "за кроки у встановленні свята", і це оприлюднили на сайті Держетнополітики (ДЕСС).
А власне 31 серпня міністерка закордонних справ Румунії Оана Цою офіційно заявила, що "цього року вперше День румунської мови офіційно відзначається і в Україні". Хоча на той момент рішення української влади ще не було. І все це спровокувало додаткове обурення в середовищі румунської громади України.
Вже у вересні того ж року Асоціація румунів "Бессарабія" бойкотувала "Форум національних меншин Півдня України", організований ДЕСС, саме через мовне питання.
Зупинити ультраправих
Це було майже непомітно в Україні, але в Румунії увесь минулий рік зростав рівень напруження щодо мовного питання.
А додатково до нього – можливе скорочення шкіл з румунською мовою навчання в Україні в рамках можливої реорганізації шкільної мережі в рамках освітньої реформи НУШ. На це реагував навіть президент Дан, запевняючи, що школи не закриють.
Щоб зрозуміти рівень політичної напруги й тиску на владу в Румунії, досить поглянути на останні партійні рейтинги.
Так, станом на січень цього року праворадикальна партія AUR має рейтинг підтримки на рівні 40,9%. Це менше ніж за рік після поразки лідера AUR Джордже Сіміона на президентських виборах і півтора року від парламентських виборів, на яких радикали здобули лише 18% підтримки.
Ще більше шокує розрив: соціал-демократи з PSD мають 18,2%, ліберали з PNL – 13,5%, центристи з USR – 11,7% і угорці з UDMR – 4,9%. Тобто хоча коаліційні партнери разом досі переважають за рівнем підтримки AUR, жоден із них навіть і близько не має такого рейтингу.
Саме AUR формує політичний дискурс, і він є антиєвропейським та антиукраїнським.
Більше того, постійно тригерить питання невдоволення чинною владою, а відтак її легітимності з натяком на дочасні вибори.
Зрозуміло, що в таких умовах президент України під час візиту до Бухареста не міг оминути питання прав румунської нацменшини.
І звичайно, всі ці моменти були узгоджені ще до початку візиту. Адже будьмо відверті: у дипломатії все обговорюється наперед, а тому візит глави держави просто б не відбувся, якби Київ та Бухарест напередодні не досягли домовленості щодо цих питань.
Що отримала Україна?
Досі в Україні не було жодного офіційного державного "Дня мови" якоїсь конкретної національної спільноти.
На державному рівні ми відзначаємо два свята, що вшановують мови: перший – це День української писемності та мови 27 жовтня починаючи з 1997 року; друге – Міжнародний день рідної мови 21 лютого, і воно стосується всіх мов, зокрема мов національних спільнот.
Таким чином, указ про День румунської мови в Україні став прецедентом.
На жаль, в Україні досі сприймають подібні рішення та питання прав нацменшин загалом досить поверхово й символічно.
І хоча останні роки ця тема і привертає увагу, то це лише через позицію уряду Віктора Орбана, який, використовуючи питання прав угорської нацменшини, вже майже десятиліття блокує Україну чи то на рівні НАТО, чи то на рівні ЄС.
Цинічна інструменталізація цього питання Орбаном сприяла поширенню в Україні стереотипу, що тема прав нацменшин – це привід для популістів шантажувати інших.
Насправді для більшості наших західних сусідів з кола країн-членів ЄС і НАТО, і для Європи загалом, тема прав нацменшин є фундаментальною, тригерною та своєрідним лакмусовим папірцем зрілості демократій. Як політичної зрілості, так і інституційної.
Те, що зараз Україна проходить з тією ж Угорщиною та Румунією в контексті прав нацменшин, під час вступу до ЄС свого часу проходили ці ж країни між собою, те саме відбувалося між Словаччиною та Угорщиною.
Більше того, ще у 1955 році Німеччина та Данія підписали Боннсько-Копенгагенські декларації, що вирішували питання забезпечення прав данської та німецької громад у сусідніх країнах.
І зробили це тоді на принципі взаємності, як зараз Україна, запровадивши офіційно День румунської мови в Україні.
Цей прецедент може, а насправді має стати частиною української політики розбудови добросусідства з країнами-членами ЄС і НАТО на нашому шляху до цих альянсів.
Подібні рішення, як з Днем румунської мови, будуть важливі для нас і як частина дипломатії жестів задля перезапуску відносин та пошуку порозуміння. Можливо, зовсім незабаром – з тією ж Угорщиною чи Словаччиною.
Тут Україні варто бути проактивною та спиратися на європейську традицію, а не власні страхи чи травми російського колоніалізму.
Авторка: Світлана Бондар,
регіональна координаторка Інституту центральноєвропейської стратегії, спеціально для "Європейської правди"
Матеріал підготовлено Інститутом Центральноєвропейської стратегії (ICES) за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження" в рамках спільної ініціативи "Вступаємо в ЄС разом". Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду "Відродження"