Wojciech Strozyk/REPORTER

"Нам із Росією просто нічого не світить. Люди всередині Білорусі навіть чіткіше це відчувають"

20/03/2026, 19:39:34

З початку 2026 року у відносинах України та демократичної Білорусі стався справжній прорив.

Володимир Зеленський уперше зустрівся зі Світланою Тихановською, яка вже багато років прагнула контактів з Києвом. Україна почала на офіційному рівні помічати ті (до слова, абсолютно проукраїнські) заяви, які лунають від білоруських лідерів у екзилі. А в середині лютого сталося те, від чого Банкова тривалий час відмовлялася – Україна запровадила санкції особисто проти Лукашенка.

Ця зміна збіглася зі зміною керівництва офісу президента, який тепер очолює колишній керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов. І так само збігом є те, що саме у складі  ГУР МО воює полк Кастуся Калиновського – підрозділ, сформований з білорусів, які готові зі зброєю в руках захищати Україну. Розуміючи, що від цього залежить і майбутнє Білорусі.

Чи є всі ці збіги випадковими – достеменно невідомо. Але точно відомо, що зараз представники демократичної Білорусі та офіційний Київ співпрацюють дедалі тісніше і, за даними "ЄвроПравди", наступного тижня має відбутися офіційний візит Світлани Тихановської до України. Причому можлива дата для нього обрана дуже символічно.

Про все це – у великому інтерв'ю білоруської лідерки. Вона підтвердила, що візит дійсно запланований, хоча не стала розкривати дати. Про це, про зняті американцями санкції, про очікування щодо звільнення Білорусі тощо – читайте у цій публікації.

"Ми чули, що у Єрмака були відносини з режимом Лукашенка"

– Я почну з найактуальнішого. Чи правда, що ви їдете в Україну?

– Так, ми плануємо такий візит.

– Запитаю прямо: є інформація, що на вас чекають уже наступного тижня. Але 25 березня для білорусів – особливий день.

– Я дуже сподіваюся, що в нас вийде зустріти в Україні День Волі – народне національне свято білорусів. Свято, яке режим "не вітає".

Зараз чекаємо від української сторони підтвердження щодо дат, ведемо переговори і про змістовну частину. Тут багато питань – і логістика, і безпека. І, звісно, я хочу приїхати не з порожніми руками – а привезти допомогу для добровольців. Для мене дуже важливо підтримати Україну зараз, тому що від долі України залежить доля Білорусі.

І я знаю, що такий візит був би сильним сигналом для білорусів. Сигналом про те, що Україна – за вільну Білорусь, що Лукашенко – воєнний злочинець, що білоруси й українці – разом проти російського імперіалізму. Це справді важливо, оскільки білоруси дивляться на Україну з величезною надією і сприймають президента Зеленського як лідера не лише України, а й усього регіону.

Повірте, кожна заява президента Зеленського на підтримку вільної Білорусі надихає людей на боротьбу проти лукашизму. Коли ми побачили, що в нас з'являється такий сильний союзник – людей це дуже надихнуло.

– Коли я готувався до інтерв'ю, то побачив, що ви закликали білорусів у всьому світі виходити на вулиці в День Волі з прапорами не тільки Білорусі, а й України. Це щороку так?

– Щоб я просила приносити саме прапори – напевно, вперше. Але чогось принципово нового тут немає.

У нас це вже стало традицією: на будь-якому мітингу з білоруського питання ви побачите українські прапори, і навпаки, на будь-яку ходу на підтримку України білоруси приходять із нашими БЧБ-прапорами. І це правильно, я постійно прошу людей підкреслювати зв'язок між білорусами та українцями і нашу спільну боротьбу проти Росії.

– Ваш візит – ще одне підтвердження того, що відносини України та демократичної Білорусі різко покращилися за останні кілька місяців. Що стало переломною точкою?

– Дивіться, я, звісно, розумію причину, чому всі ці роки Україна уникала стосунків із нами й обережно поводилася з Лукашенком...

– ...а чому? Розкажіть – може, ми не до кінця розуміємо.

– Я думаю, що розрахунок був – не допустити ескалації, не відкрити новий фронт із півночі. Можливо, була надія, що Лукашенко якось схаменеться. Але це було помилкове сприйняття.

Усе погане, що Лукашенко міг зробити Україні, він зробив. Білорусь дає небо для прольоту дронів, і допомога в наведенні авіаударів зараз іде з білоруської території. Це і зустрічі з окупаційними адміністраціями, і допомога їм, і вивезення українських дітей, і постачання зброї Росії. Тобто Лукашенко заробляє гроші на крові українців і допомагає Росії атакувати ваші міста.

Тому зміна політики Києва – це, напевно, демонстрація сильної позиції України. Це сигнал: мовляв, Лукашенко, ми тебе більше не боїмося, а ось ти нас бійся.

– В Україні також говорять про роль Андрія Єрмака, який, поки був головою Офісу президента України, виступав за стриману позицію у відносинах із демократичною Білоруссю. Ви про це чули?

– Ну, слухайте, я не можу розводити конспірологію про це.

Ми, звісно, чули і знали, що у пана Єрмака раніше були якісь стосунки з режимом, з Білоруссю, але стверджувати це на 100% я зі свого боку не можу.

"Те саме, що й у Білорусі, відбувається і на окупованих територіях України"

– Ви вже спілкувалися з президентом Зеленським у Вільнюсі. Про що говорили?

– Тоді зустріч була хвилин на 20-25. Я висловила підтримку Україні, розповіла, як білоруси вкладаються в цю боротьбу, і, звісно, подякувала президенту й українському народу за мужність.

Це була наша перша зустріч, знайомство, і її головний результат – це те, що коли я сказала, що хотіла б приїхати в Україну, Володимир Зеленський у відповідь сказав: "Звісно, приїжджайте".

– У мене є два запитання, якоюсь мірою світоглядних. Навіщо демократичній Білорусі потрібна Україна? І навіщо Україні потрібна Білорусь? У мене є і свої варіанти відповіді, але мені цікаво почути ваші.

– Думаю, наші думки тут збігатимуться, оскільки відповідь проста: без вільної Білорусі не буде безпечної України, а без перемоги України у нас практично немає шансів вирвати Білорусь із лап Росії.

У нас тисяча кілометрів спільного кордону, тож для України вільна Білорусь – не російська, а європейська – це екзистенційний інтерес. Ми – природні союзники.

Нас об'єднує не лише географія, нас об'єднують цінності, прагнення до свободи, бажання вирватися з лап імперії, європейське майбутнє.

Те, що відбувається зараз у Білорусі – те саме відбувається і на окупованих територіях України. Це і русифікація, і підпорядкування Росії всіх сфер – економіки, медіа, освіти.

Тому об'єднання наших зусиль – дуже важливе. Особливо для нас, адже мужність України показує нам, що взагалі все можливо – адже багато хто в Білорусі 30 років не вірив, що в нас є вибір. Нас штовхали в Росію, а з Європи ніхто й не казав: мовляв, "ви – частина нашої сім'ї". Ну, і люди пасивно йшли туди, куди їх штовхали. Але я впевнена: якщо в України вийде вступити в ЄС, то в майбутньому вийде і у нас.

І, звичайно, нам важливо діяти разом, щоб утримувати увагу світу на Україні та Білорусі, на російській загрозі.

– Яку мету ви ставите для свого візиту в Україну? Я розумію, що перший візит важливий і символічно, але, напевно, є і конкретика.

– Ви маєте рацію, потрібне практичне наповнення, і воно буде. Зокрема, я відкрию наше представництво – Місію демократичних сил Білорусі в Україні. У нас уже є така місія в Брюсселі, є в Естонії, Чехії, Італії, зараз у Португалії відкриваємо.

Також ми розраховуємо вирішити низку практичних питань, зокрема щодо статусу білорусів в Україні. Це болюче для багатьох, дуже важливе питання. Йдеться і про тих білорусів, хто служив у Силах оборони України, закінчив службу; це і протерміновані паспорти білорусів, це і білоруські діти, народжені в Україні.

Ми також ведемо переговори щодо спільних проєктів, як білоруси можуть допомогти у відбудові України; у нас є пропозиція про координацію в інформаційній політиці, у боротьбі з російською пропагандою. Я дуже сподіваюся, що вийде зустрітися і з Верховною Радою, і з діаспорою, і з добровольцями, і з білорусами-волонтерами.

І звісно, для нас дуже важлива співпраця з Україною в тому, щоб не допустити зняття санкцій з Лукашенка і Путіна.

"Для Лукашенка це – торгівля людьми"

– На наше попереднє інтерв'ю ви прийшли з портретом чоловіка, який був у в'язниці. Зараз він на волі. Лукашенко випустив уже кілька сотень політв'язнів, лише цього тижня – 250. Але в обмін на це США послаблюють і знімають санкції з Білорусі. Що ви про це думаєте?

– Звичайно, ми дуже радіємо звільненню політв'язнів.

Навіть коли немає деталей. Так, із 250, звільнених 19 березня, 15 були видворені з країни, інші залишилися в Білорусі. Ми знаємо імена не всіх, хто вийшов на волю (багато хто боїться повідомити про це). Але вже відомо, що серед звільнених багато тих, хто допомагав Україні, брав участь у проєкті "Беларускі Гаюн".

Ми вдячні американській адміністрації за цю гуманітарну ініціативу.

Понад 900 політв'язнів все ще залишаються за ґратами, серед них – сотні людей, заарештованих за підтримку України, і ми повинні боротися за їхнє звільнення. Усі мають вийти на свободу.

– Чи можна називати гуманітарним це звільнення? Ви ж знаєте, що це – обмін на санкції.

– Звичайно, ми розуміємо, що Лукашенко звільняє людей не з гуманізму, а тому що йому потрібне визнання і зняття санкцій. Ситуація в економіці Білорусі важка, і він хапається за Трампа як за соломинку. Але американська сторона бачить цей процес як гуманітарний, як звільнення людей.

Лукашенко бачить його зовсім по-іншому.

Але я згодна, що зняття американських санкцій – це небезпечна доріжка.

Наприклад, США зняли санкції з білоруських банків, які ввели, щоб Лукашенко не міг допомагати Путіну у війні.

Зараз ми намагаємося дізнатися, як буде імплементовано це зняття санкцій. Потрібно забезпечити, щоб нова санкційна політика США не створила Путіну нову лазівку для обходу санкцій проти Росії.

І я тут зазначу, що минулого разу голосно звучало, що США зняли санкції на поставку запчастин для "Белавіа", на практиці ж обмеження залишилися: тепер кожна поставка обумовлюється – наприклад, США ставлять вимогу, що літак з оновленими деталями не може літати в Росію. Я, звісно, не вірю, що Лукашенко завжди буде виконувати всі умови – але й американська сторона не наївна, вони розуміють, з ким мають справу.

– А Європі треба домовлятися з Лукашенком?

– Абсолютно ні! Немає жодної необхідності європейцям копіювати політику Трампа.

Ми вважаємо, що європейські санкції мають залишатися, вони – найважливіші для Білорусі. Ми вважаємо ефективною формулу, що американські санкції потрібні для звільнення людей, а європейські санкції потрібні, щоб звільнити країну. Їх неприпустимо послаблювати, поки Білорусь не припинить підтримку війни, поки не почнуться системні зміни в Білорусі.

Також треба розуміти, що зняття санкцій з Лукашенка допомагає насамперед Путіну.

І я бачу, як активувалися лобісти в Європі, які нашіптують: "Дивіться, США з ним розмовляє, і ви повинні! США отримує політичні бали, а ви ні".

На щастя, про зняття європейських санкцій зараз і не йдеться. Їх тільки нещодавно продовжили; також у нас були стратегічні консультації з ЄС, я не бачу там жодного апетиту до зміни санкційної політики щодо Лукашенка. Я дуже пишаюся, що ми побудували щирі, ефективні відносини з Євросоюзом і з Великою Британією, так само як і зі США. Ми пояснюємо їм, що зараз не час, і там усе добре розуміють.

– А якщо Лукашенко запропонує європейцям звільнити всіх політв'язнів в обмін на зняття європейських санкцій?

– Це не зупинить репресії.

Учора Лукашенко звільнив 250 осіб, але того ж дня посадив ще вісім жінок. І навіть якщо він звільнить усіх 900 – то наступного дня посадить ще 100 і потім ще 200. А санкції вже будуть зняті!

Без системних змін буде така "вертушка" на вході до в'язниці – одні вийшли, інші зайшли.

– Серед обмежень, які зняли США – санкції щодо "Білоруськалію". Чи означає це, що можна експортувати добрива через Литву?

– Ні, експорт залишається закритим. Порти Литви закриті, Латвія і Польща також не готові перевантажувати білоруські калійні добрива. І це ще один приклад, чому європейські санкції набагато сильніші за ізольовано американські – тому що від зняття лише американських санкцій для Лукашенка вигоди особливо немає.

Але, знову ж таки, нам треба подивитися, як це працюватиме.

"Білоруси відчувають також відповідальність і провину за війну"

– Білоруси хочуть позбутися російського контролю? Соцопитування Chatham House, опубліковане нещодавно, не дає підстав для оптимізму.

– Соцопитування в Білорусі не дають даних, яким можна довіряти.

Люди не знають, хто на тому кінці дроту або хто отримає доступ до інтернет-опитувань, і бояться відповідати правдиво. Бо за "не ту" відповідь про Європу чи Україну до тебе можуть за п'ять хвилин постукати, вдягнути мішок на голову і забрати до в'язниці.

Я більш ніж упевнена, що більшість білорусів хочуть бачити країну у складі європейської сім'ї, до якої ми історично належимо.

Хоча 30 років Лукашенка, коли нас увесь час тягнули в Росію, звісно, зробили свою справу.

– Є побоювання, що після деокупації ми побачимо цивілізаційну прірву між білорусами в ЄС і тими, хто залишився в країні. Я бачу, як за останні 5-6 років змінювався світогляд у тих білорусів, які змогли виїхати. Ми з вами не перший рік спілкуємося; я бачу, як змінилася ваша позиція – і те, що я чую останніми роками, резонує з позицією українців. Але я боюся, що у тих, хто залишився, цей шлях ще попереду. Що з цим робити?

– Знаєте, я тут із вами не погоджуся.

Я взагалі не люблю ділити білорусів на тих, хто виїхав, і тих, хто залишився. На дворі вже не дев'яності роки, коли не було можливості прочитати в газеті, що ж там відбувається в Європі чи в Америці.

God bless internet – зараз усі можуть дізнатися правду, нехай навіть для цього треба буде встановити VPN. Також є люди, у яких залишається можливість подорожувати.

Звісно, є старше покоління з ностальгією за Радянським Союзом. Але молодь розуміє, що нам із Росією просто нічого не світить. Росію і раніше сприймали не тільки як сусіда, торгового партнера, а й як загрозу.

Тепер усе по-іншому. З 2022 року білорусам чітко зрозуміло, де добро, а де зло. Білоруси знають про Бучу та Ірпінь, знають про ракети і відчувають також відповідальність і провину за це.

Зрозуміло, що це Росія зробила нашу країну заручником, але тим не менш.

Не дарма ж у Tiktok є стільки відео від росіян, які приїжджають у Білорусь і скаржаться звідти на русофобію. Вони відчувають, яке до них насправді ставлення. Я також бачу флешмоби з відповідями білорусів білоруською мовою на ці скарги в Threads і Tiktok.

Раніше такого не було помітно, а тепер білоруси чітко розділяють "ми" і "вони". Білорусь – не Росія, і це стає аксіомою.

Люди всередині Білорусі, можливо, навіть чіткіше це відчувають.

– При тому, що говорити білоруською в Білорусі зараз трошки небезпечно.

– Так, це правда. І я тим більше пишаюся молодими хлопцями і дівчатами, які попри це ведуть соцмережі білоруською мовою. Бачу, яку сильну підтримку це викликає.

Можливо, вони ходять по лезу, але поки що лайфстайл-контент білоруською або прекрасні блоги про життя в селі не обмежують.

А найголовніше – те, що зараз білоруси відчувають гордість за свою мову.

Ви мене розумієте, адже Україна проходила через це. Ми насправді надихаємося вашим прикладом.

Раніше як було: говориш білоруською? Ага, із села приїхала. А тепер якщо говориш білоруською, то реакція – клас, супер!

І це важливий процес.

Цей процес потребує часу, але саме він зараз відбувається. Має з'явитися гордість за те, що це твоя батьківщина, це твоя мова, це твоя культура, це твої поети і письменники.

"У Лукашенка є страх, що армія поверне проти нього"

– Білоруссю керує Лукашенко чи Путін?

– Я думаю, що єдина сфера, де Лукашенко може проявляти автономність – це репресії.

Все інше – або спільна з РФ робота, або російське керівництво.

Розміщення в Білорусі ядерної зброї та "Орєшніка" зміцнило контроль Росії над Білоруссю. Ми також бачимо прихід російських бізнесів, йдуть розмови про будівництво другої російської АЕС. Усе це запобіжники, щоб ускладнити позбавлення від російської присутності в Білорусі.

При цьому наївно думати, що якщо вивести Білорусь з ізоляції, це якось віддалить Лукашенка від Путіна. Він не хоче віддалятися. У них симбіотична дружба. Вони використовують одне одного, але вони й потрібні одне одному.

– Чи можливо, що Лукашенко поступиться Путіну і погодиться, щоб Білорусь вступила у війну безпосередньо, а не тільки надавала своє небо і територію?

– Лукашенко вже у війні. Він зробив усе, щоб допомогти Путіну і зашкодити Україні. І єдина причина, чому Лукашенко не відправив білоруську армію на війну – страх, що армія поверне проти нього самого. Я дійсно не уявляю, що білоруські солдати погодяться воювати з українськими.

Ще 2022 року Лукашенко це розумів. Причина, чому білоруська армія тоді не приєдналася до нападу – це не добра воля Лукашенка, а страх. І тим більше він не зробить цього зараз, коли сила України стала такою очевидною, коли всі бачать, що росіяни вже чотири роки "беруть Україну за три дні".

Зараз відправити білорусів на війну за Росію буде суїцидом для Лукашенка.

Те, що відбувається у світі, доводить, що бувають і непередбачувані події.

Але я хочу ще раз наголосити: у тому, що цього не сталося, немає заслуги Лукашенка. Він би з радістю служив Путіну всім до останнього гвинтика, до останньої людини. Він просто боїться. А в тому, що він боїться, є заслуга білоруського народу.

– І останнє запитання. Коли Білорусь стане вільною?

– Білорусь може стати вільною, коли Україна здобуде перемогу в цій війні. Коли це буде – як ви розумієте, відповісти неможливо.

А наше завдання зараз – допомагати Україні, зміцнюючи свою націю, зміцнюючи політичні демократичні структури, послаблюючи режим Лукашенка.

Перемога України – це не справа тільки України, це відповідальність усіх. Україна зараз героїчно стримує російський натиск завдяки мужності українських солдатів, мужності української нації. Але будь-яке уповільнення допомоги відсуває перемогу України.

Тому наше завдання – допомагати. А одночасно – готуватися до ери після Лукашенка, яка колись настане, адже диктатори не безсмертні.

Коли це станеться – є два шляхи розвитку подій для Білорусі. Або Росія зміцниться в Білорусі, або ми, як нація, використаємо цей момент. І якщо ми зможемо ним скористатися і обрати білоруську владу, і білоруси самі визначатимуть своє майбутнє, то я впевнена, що ми дуже швидко пройдемо процес демократизації та європеїзації.

Ми вже готуємося. Ми розуміємо, що навіть економічно буде непросто вижити без російських вливань, без тієї голки, на яку підсів Лукашенко. Тому в нас готова низка реформ. У нас уже є обіцянки фінансової підтримки від Європи на перший час. Тож ми виживемо і впораємося – так само, як впорається й Україна. Головне – пройти цей переломний момент і бути до нього готовими.

А перемога України буде перемогою для всього нашого регіону – і для нас, і для Молдови. Ви зараз рулите регіоном, ви творите історію. А ми намагаємося допомогти.

Розмовляв Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"