Як війна з Іраном поглибила кризу між США з союзниками і що робить Трамп
Блокада Ормузької протоки Іраном викликала кризу між США та їхніми союзниками. Президент Трамп запропонував створити міжнародну військову операцію для розблокування судноплавства, але багато країн, зокрема Німеччина та Іспанія, відмовилися брати участь, посилаючись на ризики. Європейські країни намагаються зберігати баланс між критикою війни й прагненням підтримувати стосунки з США. Утім, політика Трампа посилює натягнутість та поглиблює внутрішньозв'язкову кризу.
Блокада стратегічно важливої Ормузької протоки стала найбільш ефективним кроком Ірану у війні зі Сполученими Штатами. І одночасно – великою проблемою як для всієї світової економіки, так і для президента США Дональда Трампа особисто.
У відповідь в адміністрації американського президента запропонували створити міжнародну військово-морську оперативну групу, яка могла б відновити безпечний прохід суден через протоку.
Проте союзники поки що демонструють обмежений ентузіазм щодо цієї ініціативи: частина країн напряму відмовила Трампу, тоді як інші пропонують лише мінімальну підтримку.
Про те, як блокада Ормузької протоки поглибила кризу між західними союзниками, читайте в статті журналістки "Європейської правди" Уляни Кричковської Трамп без союзників: чому європейці не поспішають надсилати війська до Ормузької протоки. Далі – стислий її виклад.
Попри те, що Іран досі не створив ядерну зброю, можливість блокування ним Ормузької протоки часто називають своєрідним аналогом ядерної бомби – західні країни мали сто разів подумати, перш ніж почати війну з Тегераном.
Ормузька протока – єдиний морський вихід із Перської затоки, маршрут для близько чверті світового скрапленого природного газу та морської торгівлі.
За оцінками Адміністрації енергетичної інформації США (EIA), у 2025 році через Ормузьку протоку щодня проходило близько 20 млн барелів нафти.
Втім, ці аргументи не завадили Дональду Трампу ухвалити рішення про початок війни з Іраном.
Зрештою, Сполучені Штати не залежать безпосередньо від близькосхідної нафти, а можливі проблеми європейських чи азійських союзників не дуже сильно (і це дуже м'яко сказано!) турбують нинішнього президента США.
Це все стало серйозною проблемою для країн ЄС.
Ще до публічного звернення Дональда Трампа президент Франції Емманюель Макрон заявив, що Париж разом із союзниками готує "суто оборонну" місію задля виходу з Перської затоки заблокованих там суден, зокрема нафтових танкерів. Крок, що, як свідчать нещодавні опитування, підтримують понад половина французів.
Але вже після публікації цієї статті Макрон заявив, що Франція ніколи не братиме участі в операціях з розблокування Ормузької протоки в нинішніх умовах.
Заклик Трампа долучатися до забезпечення безпеки судноплавства в Ормузькій протоці став справжнім викликом для країн-союзниць.
Європейські столиці намагаються балансувати між власною позицією щодо війни (переважно критичною) та необхідністю зберігати стратегічні відносини зі Сполученими Штатами.
А тому, уникаючи різкої критики Вашингтона, вони також не поспішають долучатися до запропонованої Трампом військово-морської операції.
Частина країн прямо відкинули участь у цій місії. Наприклад, уряди Німеччини та Іспанії відкидають можливість долучення до операції, посилаючись на небажання загострювати конфлікт на Близькому Сході та на необхідність спершу оцінити всі політичні та безпекові ризики.
Отже, хоча США прагнуть відновити свободу судноплавства через стратегічний морський коридор, необхідний економіці ЄС, проте більшість європейських союзників демонструють обережність і не поспішають направляти своїх військових на допомогу Сполученим Штатам.
Зрештою, кожен новий брифінг Трампа лише поглиблює нинішню кризу.
Атакуючи союзників та неприховано демонструючи їм свою зневагу, президент США лише додатково посилює опір європейців вступати у війну, розв'язану Дональдом Трампом без їхньої згоди й без урахування їхніх занепокоєнь.
Докладніше – в матеріалі Уляни Кричковської Трамп без союзників: чому європейці не поспішають надсилати війська до Ормузької протоки.