Україна і Румунія нарешті починають закріплювати стратегічне зближення як довгострокову політичну конструкціюВід військової кооперації до "сигналу Орбану": як змінюється співпраця України та Румунії
Візит Володимира Зеленського до Бухареста 12 березня став більше ніж черговою двосторонньою зустріччю.
Фактично це стало свідченням того, що Румунія поступово переходить від ролі тилового партнера до держави, яка готова інституціоналізувати довгострокове стратегічне зближення з Україною у сферах безпеки, енергетики, Чорноморського регіону та навіть у чутливому питанні національних меншин.
Це яскраво відображено і в підписаній спільній декларації про стратегічне партнерство, і в окремих документах про оборонну кооперацію та енергетику.
Але не менш важливим є те, що цей візит став своєрідним "сигналом Орбану", а точніше – його виборцям. Сигнал дуже простий: Київ готовий йти назустріч запитам своїх союзників про додатковий захист національних меншин.
Проте йдеться лише про країни-союзниці. І є всі підстави говорити, що наразі Румунія є саме такою країною.
Безпекові пропозиції Києва
Варто відзначити важливість не лише змісту документів, а й моменту, в який вони були підписані.
За день до приїзду Зеленського в Румунії відбулося засідання CSAT – Верховної ради оборони країни, яка розглядала запит США щодо тимчасового розміщення додаткових американських сил і техніки на румунських базах. За повідомленнями румунської сторони, йшлося про літаки-заправники, засоби зв’язку й моніторингу.
Президент Нікушор Дан окреслив ці спроможності як оборонні.
Цей збіг у часі демонструє, що Бухарест розглядає українське питання не ізольовано, а як частину ширшої конфігурації безпеки – від Чорного моря до турбулентності на Близькому Сході та перерозподілу військової інфраструктури в межах НАТО.
Найбільш предметною частиною візиту став документ про оборонну кооперацію.
Його суть полягає у переході до спільного виробництва оборонних систем у Румунії з використанням українських технологій і досвіду.
Домовленість прямо передбачає запуск виробництва українських оборонних спроможностей у Румунії, спільне виробництво систем, пріоритетність цієї продукції для потреб Збройних Сил України та румунської армії, а також румунську підтримку – включно з фінансовою.
Українська сторона своєю чергою має забезпечити передачу необхідних технологій, даних та стратегічних рішень у межах чинного законодавства.
Окремо зазначено, що кооперація може спиратися й на фінансування в межах регламенту ЄС щодо такого інструменту, як SAFE. Нагадаємо, через цей інструмент Євросоюзу Румунія може залучити на оборонні потреби близько 17 млрд євро, що робить її другим за обсягом коштів бенефіціаром SAFE (на першій позиції – Польща, проте лише за умови, якщо вона не відмовиться від цього кредиту).
Політичне значення цього рішення виходить далеко за межі двостороннього порядку денного.
По суті, Україна прямо запропонувала сусідній державі-члену ЄС і НАТО не лише підтримувати її оборону, а й інтегрувати український воєнно-технологічний досвід у європейський оборонний простір. У цьому контексті Бухарест стає одним із можливих хабів нової східноєвропейської оборонної архітектури.
Енергетичні пропозиції
Ще один принципово важливий напрям досягнутих домовленостей – енергетика. Підписаний документ передбачає розвиток електроенергетичних інтерконекторів, включно з лініями Чернівці – Сучава та Порубне – Сірет, а також посилення ролі Вертикального газового коридору, що поєднує Грецію, Болгарію, Румунію, Молдову та Україну.
Окремо зафіксовано намір вивчити використання українських підземних газосховищ для газу, який може надходити цим коридором, а також для газу з майбутнього чорноморського видобутку в межах проєкту Neptun Deep.
Румунія дедалі виразніше пропонує свою роль як енергетичного вузла для ширшого східноєвропейського простору, а Україна в цьому контексті розглядається як не лише споживач допомоги, а співархітектор нової енергетичної географії регіону.
Питання нацменшин
Нарешті, третій – і політично найделікатніший блок, який стосується стратегічного партнерства як такого.
Спільна декларація підвищує двосторонні відносини до рівня стратегічного партнерства, підтверджує підтримку членства України в ЄС і НАТО, закріплює намір створити Високу стратегічну комісію на рівні президентів, формат регулярних міжурядових зустрічей і щорічні консультації у форматі "2+2" між зовнішньополітичними та оборонними відомствами.
Водночас у тексті окремо зафіксовано зобов’язання щодо захисту прав румунської меншини в Україні та української меншини в Румунії, включно з мовними правами, освітою рідною мовою та усуненням штучного розрізнення між "румунською" і "молдовською" мовами. 31 серпня тепер стане Днем румунської мови в Україні.
Саме ця частина стала приводом для критики з боку ультраправої та опозиційної партії AUR.
Представники партії заявили, що підписане партнерство нібито "ігнорує інтереси румунів", а президент Дан, на їхню думку, фактично дав Києву політичну "індульгенцію" у питанні румуномовної освіти.
У своїй заяві AUR апелює до скорочення кількості шкіл із румунською мовою навчання в Україні та подає це як доказ односторонніх поступок Бухареста.
Натомість офіційний Бухарест таким кроком фактично заявляє про відмову робити тему меншин інструментом "саботажу" українського проєвропейського курсу.
На тлі угорського вето щодо допомоги Україні це додає окремого значення. Нікушор Дан публічно заявив, що Румунія підтримає будь-які законні механізми для розблокування європейської допомоги Києву.
На додачу румунський президент заявив, що блокування допомоги Україні однією державою ЄС є категорично неприпустимим.
* * * * *
Важливим є політичний "таймінг" цього візиту. Закріплення домовленостей саме зараз – вкрай важливе, адже за рік, у 2027 році чинна румунська коаліція може увійти до зони турбулентності.
Уряд Іліє Боложана, який представляє Націонал-ліберальну партію, сформований на основі домовленості про подальшу передачу посади глави уряду представнику соціал-демократів.
Це може означати перегляд пріоритетів або уповільнення вже започаткованих двосторонніх форматів.
Саме тому інституціоналізація українсько-румунських домовленостей уже тепер – через стратегічне партнерство, постійні формати консультацій та предметні секторальні угоди – є не просто бажаною, а необхідною.
Вона зменшує залежність двостороннього порядку денного від можливих внутрішньополітичних коливань у Бухаресті та підвищує шанси на те, що курс на поглиблення співпраці переживе зміну персоналій.
Справжнє значення цього візиту полягає не лише в підписаних документах: Україна і Румунія нарешті починають закріплювати стратегічне зближення як довгострокову політичну конструкцію з розумінням того, що безпека Чорного моря, оборонна промисловість, енергетика, транзит і права меншин – це не ізольовані питання, а взаємопов’язані компоненти нового двостороннього порядку денного.
Автори:
Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",
Ростислав Клімов, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"