“Дружба” під прицілом: Росія намагається використати суперечки Будапешта і Києва для дискредитації України
Фото: Колаж LB.uaІсторія хвороби
Попри те, що Європейський Союз відмовився від купівлі російської нафти (хоч продовжує купувати продукти її переробки, отримані на НПЗ третіх країн), Угорщина і Словаччина вперто продовжують безпосередньо купувати нафту у Росії, блокуючи можливі рішення ЄС щодо ембарго на поставки по трубопроводу.
При цьому їх енергетична залежність від Росії – це не спадщина часів соціалізму, а свідома актуальна стратегія урядів обох держав. Скажімо, Угорщина збільшила свою залежність від російської нафти з 61% у 2021 році до 86% у 2024 році. У Словаччині ця залежність у 2024 році склала близько 87%.
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо розмовляє з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном (справа) під час неформальної зустрічі лідерів ЄС у замку Альден Бізен у Білзені, Бельгія, 12 лютого 2026 року.Причина небажання Будапешта і Братислави шукати альтернативи відома: ціна російської нафти для обох є не ринковою, а “політичною”, що дозволяло донедавна тримати вартість пального на внутрішньому ринку на достатньо низькому рівні. І отримувати завдяки цьому електоральні дивіденди. Орбан, наприклад, роками вибудовував собі імідж “гаранта дешевих енергоносіїв”, пояснюючи виборцям, що саме його особливим стосункам з Москвою і як наслідок – дешевому російському газу й нафті уряд може утримувати нижчі комунальні тарифи для населення та підтримувати конкурентоспроможність промисловості.
Проте не лише про електоральні дивіденди йдеться. Уряд Орбана запровадив спеціальний податок на експорт перероблених російських енергоносіїв, фактично монетизуючи дешеву нафту в додаткові доходи бюджету, які потрім щедро освоюють компанії, наближені до “Фідес” і родини самого прем’єра.
“Ця артерія – корупційна годівничка Орбана. Для Фіцо так само”, – казав в коментарі LB.ua експерт з міжнародних енергетичних і безпекових відносин Михайло Гончар.
Росія жу відповідь на занижену ціну на нафту теж отримує бажане: Словаччина та Угорщина системно блокують намагання ЄС посилювати санкційний тиск на Росію, а цьогоріч Віктор Орбан ще й заблокував видачу Україні кредиту ЄС в розмірі 90 млрд євро. А Роберт Фіцо погрожує підхопити естафету блокування, якщо партія його угорського колеги програє на виборах у квітні.
Виборче загострення
Попри те, що Україна обіцяє відновити транзит одразу після ремонту перекачувальної станції та нафтопроводної інфраструктури, ймовірно, через місяць-півтора, і запропонувала Угорщині альтернативні маршрути поставок, Будапешт свідомо пішов на загострення.
З очевидних причин: 21 лютого 2026 року в Угорщині офіційно стартувала виборча кампанія. І вона буквально з перших днів виявилася сконцентрованою на темі Украни. Віктор Орбан і його партія свідомо поставили нашу державу в центр своєї передвиборчої риторики, лякаючи угорців втягуванням у війну та обіцяючи не допустити членства України в ЄС.
І це не якесь експромтне рішення, повязане з конфліктом навкколо нафтопроводу. Ще влітку минулого року, задовго до офіційного старту виборчої кампанії, афілійований з “Фідес” “Національний рух Опору” проводив масштабні рекламні кампанії з дискредитації України та ототожнення Петера Мадяра, лідера найбільшої опозиційної політичної сили, з президентом України.
Рекламних плакатів із зображенням Володимира Зеленського в Угорщині ледь не більше, аніж фото Віктора ОрбанаА “Дружба” просто виявилася зручним інструментом мобілізації електорату. Після російської атаки на нафтопровід лідери “Фідес” не втомлюються повторювати, що “Україна шантажує Угорщину” і нібито “зупинила транзит у координації з Брюсселем та угорською опозицією”.
5 березня 2026 року уряд Угорщини надіслав Україні лист-ультиматумом: або впродовж трьох робочих днів відновити транзит російської нафти, або допустити групу угорських інспекторів для перевірки стану нафтопроводу й підстанції в Бродах. Цього тижня Будапешт без узгодження з нашим МЗС таки відправив до України “інспекцію”. А після прохання української сторони все організувати офіційним чином, розпочалась нова хвиля істерики з криками про те, що угорців кудись не пускають.
Тим часом, медіа, лояльні до партії Орбана, продовжують рахувати дні, скільки триває “українська блокада”, а сам він волає, що “Угорщина не стане українською колонією” і погрожує заблокувати транзит вантажів для України територією Угорщини.
Не забує при цьому Віктор Орбан і про російський інтерес. Власне сьогодні, 14 березня, він написав у соцмережах, що світ і Європа можуть подолати нафтову кризу лише за допомогою дешевої російської нафти. Мовляв, американці це вже зрозуміли і зняли санкції, а Європа опирається.
І на такому тлі в атаку пішла і сама Росія.
Стратегічні цілі Москви
14 березня Центр протидії дезінформації повідомив: Росія розпочала масштабну інформаційну спецоперацію з дискредитації України в контексті “Дружби”.
“Підконтрольні РФ ресурси поширюють нічим не підтверджені звинувачення України в “енергетичному тероризмі” через нібито прагнення заблокувати постачання енергоносіїв до Європи”, – зазначив ЦПД.
Треба сказати, що Москва ефективно користується власноруч створеною проблемою: сама вдарила по станції в Бродах, завдавши збитків українській енергетиці, при цьому підкинула Орбану зручний привід для чергової антиукраїнської кампанії, а в підсумку ще й намагається змінити ставлення Європи до України та домогтися скасування нафтових санкцій ЄС.
Основні наративи російської спецоперації (і трохи коментарів з їх приводу):
“Енергетичний шантаж України загрожує європейцям”.Насправді енергетичний шантаж завжди був і є зброєю Росії. Задовго до великої війни проти України Росія часто і охоче використовувала газовий ветиль для шантажу Європи і темтешні політики та споживачі мали б це пам’ятати. А вже з 2022-го Росія здійснює системний енергетичний терор цивільного населення. Внаслідок російських ударів Україна втратила 11,5 Гв енергопотужностей, збитки нафтогазової сфери не оприлюднені, відомо, втім, про понад 400 атак лише на об’єкти “Нафтогазу”.
“Україна вимагає від європейських країн гроші, зброю та військовослужбовців для підтримки війни”Україна не вимагає, а просить. Це по-перше. А по-друге, за винятком друзів Москви в Європі всі добре розуміють наслідки, які може мати успіх Росії на полі бою. І ризик стати наступною мішенню російської агресії аж ніяк не абстрактний і про це кажуть самі європейські лідери. Тож допомога Україні це, насамперед, інвестиція у власну безпеку.
“Нафтопровід “Дружба” не має технічних дефектів, Україна, шантажує Угорщину”Сьогодні голова правління Нафтогазу Сергій Корецький змушений був у відповідь на угорські істерики та російські маніпуляції провести спеціальний брифінг для представників іноземних дипломатичних місій щодо наслідків російських атак на інфраструктуру нафтопроводу “Дружба”, на якому дипломатам з 31 держави, зокрема, країн G7 та ЄС, представили вичерпні матеріали про характер атаки та її наслідки, зокрема фото- і відеозаписи з місця події.
брифінг щодо наслідків російських атак на інфраструктуру нафтопроводу «Дружба», 14 березня 2026 рокуНайближчим часом до України прибуде делегація ЄС, яка перевірить хід ремонтних робіт – Європейська комісія повідомила, що звернулася до України з таким проханням.
“Київ намагається перекрити постачання газу в Європу газопроводами Турецький та Блакитний потоки”Щоби що? Щоб зіпсувати стосунки з Туреччиною, ключовим майданчиком для перемовин, державою, чия позиція і підтримка для нас є вкрай важливою? Серйозно? Втім, така російська “лякалка” цілком ефективно може спрацювати в країнах, які отримують російський газ згаданими потоками, – Угорщині, Сербії, Болгарії, – і які при цьому є достатньо вразливими для російської пропаганди.
Лінія фронту – Брюссель
Як уже зазначалося, стратегічний інтерес Росії полягає не лише в тому, щоб зберегти лояльні до неї європейські уряди (а по можливості й привести до влади такі ж в інших державах), а й зберегти нафтогазові інструменти впливу на ЄС.
Відомо, що Єврокомісія планувала внести пропозицію щодо постійної заборони імпорту російської нафти саме після виборів в Угорщині – щоб ця тема не стала додатковим козирем у передвиборчій кампанії Орбана. Втім, тепер, на тлі глобальної енергетичної кризи, спричиненої війною США, Ізраїлю та Ірану, Брюссель, не виключено, буде менш рішучим.
І саме рішучість ЄС зараз атакують Росія та її сателіти. Тож конфлікт щодо “Дружби” – це не суперечка про темпи ремонту, це частина великого протистояння, на кону якого – енергетичний суверенітет ЄС.
***На початку березня угорські медіа з посиланням на дані європейських джерел у сфері національної безпеки повідомили, що до Будапешта прибули під дипломатичним прикриттям “фахівці з проведення виборів” російської воєнної розвідки.
Тож навряд чи одними істериками навколо “Дружби” справа обмежиться.