Як Орбан зловживає членством в ЄС і які висновки мають зробити у Брюсселі
Віктор Орбан зловжує на інструментах ЄС, таких як право вето, фінансова підтримка та світське впливове становище, щоб зміцнити свою неліберальну модель та шантажувати Союз. Автор статті Адам Бенце Балаж підкреслює, що досвід боротьби з Угорщиною повинен стимулювати ЄС до реформ, які зміцнять його здатність протистояти викликам, не залежачи від символічної єдності.
У новій реальності головним викликом для Європейського Союзу стає захист своїх членів від зовнішньої агресії – як з боку США, так і Росії. Але не всі у ЄС із цим згодні. Ба більше, режим Віктора Орбана неприховано перешкоджає цим зусиллям і, користуючись тим, що Угорщина є членом ЄС – робить це зсередини.
Зараз з'явився шанс покласти цьому край.
Зокрема, через це майбутні вибори в Угорщині матимуть далекосяжні наслідки як для самої країни, так і для Європейського Союзу. Але навіть якщо Орбан зазнає поразки на цьогорічних виборах, лідери ЄС мають зробити правильні висновки з 16 років його неліберального правління.
Про те, які саме висновки з цього досвіду мають зробити інші європейські лідери, читайте в колонці наукового співробітника кафедри європейської політики в Університеті Пассау (Німеччина) Адама Бенце Балажа Поразки Орбана недостатньо. Чому досвід боротьби з Угорщиною має примусити ЄС змінитися. Далі – стислий її виклад.
На думку автора колонки, без суттєвих реформ ЄС не зможе побудувати стійкість до нових міжнародних загроз.
"Наразі переваги членства в ЄС перетворилися на інструменти тиску, які антиєвропейські сили можуть використовувати проти самого Союзу. Орбан, який першим системно використав цей недолік, створив своєрідний "посібник" для лідерів, які схильні обрати той самий шлях", – пише Адам Бенце Балаж.
За його словами, Віктор Орбан зловживав грошима ЄС і перетворив право вето в Євросоюзі на інструмент шантажу.
Науковий співробітник Університету Пассау звертає увагу і на інші структурні особливості ЄС, які грають на руку угорському прем’єру.
Наприклад, свобода пересування людей у межах Євросоюзу дає можливість тим, хто міг би кинути виклик Орбану, залишати країну, що збільшує частку його прибічників.
Орбан також зловживає високим публічним статусом, який дає йому членство в ЄС.
Оскільки Євросоюз є відданим принципу рівності між державами-членами, увага у ньому приділяється навіть малим і середнім країнам. Завдяки цьому Орбан отримує такий рівень представлення, якого не здатен досягти лідер, припустимо, Сербії чи Північної Македонії. У результаті ЄС мимоволі підсилює неліберальну модель Орбана, яка нині приваблює правих симпатиків з усього світу.
Наприклад, Орбан та інші антиліберали знайшли спільну позицію у протидії міграції. Він відіграв вирішальну роль у перетворенні припливу біженців у 2015 році на повноцінну кризу для ЄС.
Орбан чітко показав інституціям ЄС їхні слабкі місця, підкреслює автор колонки.
"Угорський прецедент прояснив, чого потребує європейська стійкість: не символічної післявоєнної єдності, а політичної здатності протистояти тим, хто перетворює інституційні та соціальні слабкості – як усередині країни, так і за її межами – на джерело влади. Але такий обмежений і зрештою саморуйнівний важіль впливу не повинен лякати Союз, який прагне діяти як геополітичний актор", – резюмує науковий співробітник Університету Пассау.
Докладніше – в колонці Адама Бенце Балажа Поразки Орбана недостатньо. Чому досвід боротьби з Угорщиною має примусити ЄС змінитися.