10 книжок березня
Серед найочікуваніших книжок місяця – остання книжка «кампусної» трилогії Девіда Лоджа «Чудова робота», найвідоміший роман хорватського письменника Мирослава Крлежі «На краю розуму», який порівнюють зі творчістю Франца Кафки, і дослідження продуктивності Кела Ньюпорта. Village обирає книжки місяця й пояснює, чому їх варто читати.
Художня література
«Чудова робота»
Девід Лодж
Видавництво «Вавилонська бібліотека», переклад Тетяни Некряч
Роман «Чудова робота» потрапив до короткого списку Букерівської премії 1988 року.
Фінальна частина «кампусної» трилогії британського письменника й літературного критика Девіда Лоджа розповідає про зіткнення академічного світу з реальністю промисловості.
Події роману відбуваються у Великій Британії під час радикальних реформ «залізної леді» Маргарет Тетчер, коли традиційна промисловість занепала, а фінансовий сектор стрімко зростав. Уряд запускає програму співпраці університетів із підприємствами, тому викладачка англійської літератури та теорії фемінізму Робін Пенроуз потрапляє на машинобудівний завод, яким керує практичний менеджер Вік Вілкокс.
Цінності, звички й уявлення про роботу персонажів різко відрізняються, але вимушене знайомство поступово перетворюється на діалог між двома різними соціальними світами – інтелектуальним та індустріальним.
Про «Світ тісний», попередній роман серії, «Віледж» розповідав у грудні. Усі три книжки серії, «Переміна місць», «Світ тісний» і «Чудова робота», можна читати незалежно одна від одної, але разом вони створюють дотепну й іронічну картину академічного життя.
«Мері Джейн»
Джессіка Аня Блау
Видавництво «Ще одну сторінку», переклад Еліни Чуби
Роман американської письменниці Джессіки Ані Блау розповідає про дорослішання чотирнадцятирічної Мері Джейн у США 1970-х. Улітку дівчина влаштовується нянею до родини психіатра, де тимчасово живе подружжя рок-музиканта й акторки, яка проходить реабілітацію. Опинившись у богемному середовищі, зовсім не схожому на консервативний світ її батьків, Мері Джейн відкриває для себе музику, свободу та нові уявлення про доросле життя.
Мері Джейн – поширене американське ім’я, що асоціюється з «правильною» дівчиною з традиційної родини або навіть простачкою. Водночас у сленгу 1970-х це імʼя – одна з назв марихуани, тож назва іронічно відсилає до атмосфери рок-культури того часу.
«Фінал книжки не такий сильний, як початок, бо Мері Джейн починає прямо проговорювати уроки, які вона засвоїла», – підкреслила письменниця Аллегра Ґудмен в огляді для The New York Times. Один із цих уроків: «чистота й порядок – це добре, але давати любов, відчувати любов і показувати любов важливіше за домашні справи».
«Чистий колір»
Шейла Геті
Видавництво «Грушка», переклад Остапа Гладкого
Шейла Геті – канадська письменниця, відома своїми експериментальними романами, які порівнюють зі творчістю лауреаток Нобелівської премії: французької письменниці Анні Ерно та польської – Ольги Токарчук.
Роман «Чистий колір» – логічне продовження попередньої книжки Шейли Геті «Материнство» (2018), що стала однією з найобговорюваніших книжок про свободу вибору. У «Чистому кольорі» авторка розповідає історію Міри, яка закохується й водночас осмислює смерть батька. Саме він подарував їй твердий круглий диск із густою, яскравою барвою – «чистий колір». Цей подарунок стає для Міри матеріальним знаком батьківської любові та пам’яті. Дівчина переживає дивні трансформації після втрати батька, зокрема сприймає світ так, ніби вона листок дерева. Цей роман – химерна філософська притча про любов, втрату й сенс людського життя.
«Це містичне й напрочуд оригінальне дослідження скорботи та любові розмірковує про Бога, мистецтво й про те, як це – бути листком», – описала книжку ірландська письменниця й оглядачка Енн Енрайт для The Guardian.
«На краю розуму»
Мирослав Крлежа
Видавництво «Брустури», переклад Володимира Янцура
Роман хорватського письменника Мирослава Крлежі часто порівнюють із «Процесом» Франца Кафки, адже обидві книжки показують, як легко суспільні механізми можуть обернутися проти людини. У центрі історії – адвокат із Загреба, який після кількох незручних для оточення зауважень опиняється у вирі публічного осуду.
«На краю розуму», єдиний роман Крлежі, написаний від першої особи, вийшов у 1938 році. Після публікації книжка викликала суперечки: «ліві» критики вважали, що сатира роману прирівнює комунізм сталінського зразка до фашизму. Парадоксально, адже сам Крлежа певний час перебував під впливом радянської пропаганди і симпатизував лівим ідеям.
Англійський переклад роману з’явився лише у 1970-х у значно скороченому вигляді. Це пояснювали тим, що деякі розділи та численні локальні історичні й культурні алюзії могли бути складними для іноземного читача. Попри це, книжка здобула високу оцінку критиків: письменниця та інтелектуалка Сьюзен Зонтаг назвала її «одним із великих європейських романів першої половини ХХ століття».
«На захід із жирафами»
Лінда Рутледж
Видавництво «Лабораторія», переклад Анастасії Цимбал
Роман американської журналістки і письменниці Лінди Рутледж натхненний реальною історією, що в 1938 році потрапила у заголовки газет. Двоє жирафів дивом пережили ураган під час перевезення через Атлантику, після чого вирушили в довгу подорож через усю країну до зоопарку Сан-Дієго. Ця історія стала символом дива для Америки, виснаженої Великою депресією напередодні Другої світової війни.
Оповідь веде 105-річний Вудро Вільсон Нікель, який наприкінці життя згадує свою юність. У 1938 році він був сімнадцятирічним сиротою, що випадково стає водієм вантажівки, яка перевозить жирафів через усю країну. Дванадцятиденна подорож перетворюється на історію дорослішання, дружби і надії.
Поєднуючи документальні факти з художньою вигадкою, Рутледж відтворює атмосферу Америки кінця 1930-х – із безробіттям та мандрівними робітниками. У романі з’являються реальні історичні постаті, зокрема Белль Бенчлі, директорка зоопарку Сан-Дієго, яка на той час була єдиною жінкою-директоркою зоопарку у світі.
Книжка стала бестселером у США і отримала відзнаку культурної програми штату Техас – Texas Center for the Book, який назвав її найкращим романом року.
Нонфікшн
«Повільна продуктивність. Втрачене мистецтво досягати результатів без вигорання»
Кел Ньюпорт
Видавництво «Наш Формат», переклад Марії Мельник
Кел Ньюпорт – американський письменник, професор комп’ютерних наук та автор бестселера «Зосереджена робота». У новій книжці «Повільна продуктивность» він повертається до теми концентрації і каже, що справжня ефективність народжується не з постійної зайнятості, а з глибокої зосередженості.
На думку автора, сучасна робота перетворюється на «псевдопродуктивність» – нескінченні зустрічі, відповіді на листи й виконання дрібних завдань, які створюють відчуття активності, але не наближають до важливих результатів.
Ньюпорт пропонує інший підхід – повільну продуктивність. Його ідея полягає в тому, що якісна інтелектуальна робота потребує не постійної метушні, а часу для зосередження й глибокого мислення. У книжці він формулює три основні принципи: робити менше справ, працювати у природному темпі та зосереджуватися на якості результату.
Ньюпорт ілюструє свої ідеї прикладами з історії – від Галілея до Марії Кюрі. Проте автор використовує їх радше як ілюстрації для порад із продуктивності, не заглиблюючись у контекст їхнього життя й роботи, зауважила оглядачка The New York Times Дженніфер Салаї.
«Довіра. Вибудовування культурного спільного»
Паскаль Ґілен
Видавництво «ist publishing», переклад VERBація (Тетяна Родіонова, Вероніка Ядуха, Юлія Дідоха)
Книжка бельгійського соціолога культури Паскаля Ґілена ставить запитання, яке дедалі гостріше постає в сучасних суспільствах – як подолати культуру недовіри.
Автор звертає увагу на парадокс: що більше суспільства намагаються створити довіру через правила, контракти, аудити й процедури, то сильнішою стає взаємна підозра між людьми, інституціями та бізнесом. На його думку, справжня довіра виникає не з регуляцій, а з того, що він називає культурним спільним – простору спільного життя, де формуються звичаї, практики, знання й цінності. Довіра починається з готовності ділитися вразливістю, а спільний культурний простір створює умови для такого обміну.
Паскаль Ґілен – соціолог культури та професор Антверпенського дослідницького інституту мистецтв (ARIA), де він очолює платформу Culture Commons Quest Office, що досліджує роль культури та творчих спільнот у суспільстві.
«Революційна весна: боротьба за новий світ, 1848–1849»
Крістофер Кларк
Видавництво «Локальна історія», переклад Андрія Павлишина
У центрі цієї книжки – революції 1848–1849 років, хвиля повстань, що майже одночасно охопила значну частину Європи. У своїй праці британсько-австралійський історик Крістофер Кларк простежує, як від Парижа до Відня, від Берліна до Мілана тисячі людей виходили на вулиці, вимагаючи конституцій, політичних прав, соціальної справедливості та національного самовизначення.
Кларк показує ці події як момент зіткнення головних політичних ідей 19 століття. Через свідчення очевидців і політичні тексти він відтворює атмосферу часу, коли різні групи суспільства разом кинули виклик монархічній владі.
Хоча більшість повстань придушили вже за кілька років, Кларк переконує, що їхній вплив виявився довготривалим, підкреслив професор історії Александр Зевін у відгуку для The New York Times. Повстання змусили держави реформувати інституції, розширити політичну участь і переосмислити роль суспільства в управлінні. І, як результат, вплинули на формування модерної Європи.
Книжка «Революційна весна» ввійшла до списків найкращих книжок року 2023 року за версіями The New Yorker, The Economist і Financial Times.
«Про людину, її розумові здібності та її виховання»
Клод-Адріан Гельвецій
Osnovy Publishing, переклад Валер’яна Підмогильного
Трактат французького філософа Клода-Адріана Гельвеція українською вперше переклав письменник Валер’ян Підмогильний у 1932 році. Книжка вийшла друком у видавництві «Основи» в 1990-ті, а тепер з’являється в оновленому виданні з осучасненою термінологією та з урахуванням сучасного правопису.
Клод-Адріан Гельвецій – французький філософ епохи Просвітництва, яка проголошувала верховенство розуму, науки й освіти над традицією, авторитетом церкви та забобонами. Гельвецій розвинув ідею, яку пізніше називали «науковим егоїзмом»: він вважав, що всі людські вчинки зрештою визначаються прагненням до задоволення й уникнення страждання, тобто особистим інтересом.
У праці «Про людину» Гельвецій розвиває одну з головних ідей Просвітництва: людина формується не стільки природою, скільки вихованням, освітою й законами суспільства. Він наполягає, що люди загалом однаково здатні до розумового розвитку, а нерівність між ними часто є наслідком різного досвіду, доступу до знання та суспільних умов. Якщо суспільство хоче мати вільних, розумних і щасливих громадян, воно має дбати про закони, освіту й виховання, вважає філософ.
«Ще одне життя. Історії про поранення та їх прийняття»
Софія Середа
Stretovych
Збірка 13 документальних історій українських військових, які зазнали важких поранень на війні, пройшли реабілітацію та продовжили службу або знайшли новий шлях у цивільному житті. Героями книжки стали Масі Найєм, Кирило Буданов, Гліб Стрижко, Дмитро Лінартович та інші військові, чиї історії показують не лише ціну війни, а й силу характеру та здатність людини починати життя заново. Попри складність тем – сприйняття ветеранів суспільством і відчаю, з яким стикаються герої, у книжці є багато гумору й іронії.
Авторка книжки – журналістка Софія Середа, політична кореспондентка BBC News Україна, яка понад 14 років працює в журналістиці. Ідея книжки належала видавництву Stretovych, але тема відгукнулася авторці, розповіла Середа в коментарі «Детектор медіа».
За словами журналістки, ще до роботи над книжкою вона записувала інтерв’ю з військовими, які зазнали важких поранень, у межах свого проєкту «Вечір Середи», тому для неї було важливо продовжити розповідати про їхній досвід. Крім того, її наречений понад два роки працював бойовим медиком на передовій, і від нього та його колег вона чула багато історій про порятунок поранених військових, що допомогло їй краще зрозуміти, через що проходять бійці ще на догоспітальному етапі.
10% доходу з кожного проданого примірника видавництво перераховує в Благодійний фонд «Лелека-Україна», що допомагає медикам рятувати життя на передовій.