Останній рахбар? Хто такий Моджтаба Хаменеї і чи зможуть США та Ізраїль знести іранський режим
Моджтаба ХаменеїЩо відомо про Моджтабу Хаменеї
Моджтаба Хаменеї народився 8 вересня 1969 року в Мешхеді, одному з найважливіших релігійних центрів країни. Його батько, Алі Хаменеї, був ключовою фігурою в ісламському революційному русі, обіймав посаду президента держави у 1981-1989 роках та правив Іраном як верховний лідер з 1989 року. Родина Хаменеї має азербайджанське етнічне походження (азербайджанці є найбільшою етнічною меншиною Ірану – близько 16-25% населення), хоча родина обрала перську ідентичність.
Алі Хаменеї на протесті під час Іранської революції, 1970 рікПісля перемоги революції у 1979 році родина переїхала до Тегерана, де Моджтаба Хаменеї у 1987 році закінчив середню школу для дітей революційної еліти, потім вивчав ісламську юриспруденцію та теологію в Тегерані, а потім у Кумі, найважливішому центрі шиїтської богословської освіти.
Його вчителями були два авторитетні аятоли – Махмуд Хашемі Саруді, очільник судової влади Ірану у 1999-2009 роках, який запровадив мораторій на побиття камінням за перелюб, та Мохаммед-Такі Месбах-Язді, радикальний теоретик концепції абсолютного велаят-е фагіх (радикальна шиїтська доктрина, за яку факих (знавець шаріату) отримує повну, абсолютну владу над суспільством). Треба сказати, що батько Моджтаби не мав репутації видатного богослова і його, попри наданий титул аятоли, сприймали радше як світського правителя.
Під час ірано-іракської війни 1980-1988 років Моджтаба пішов добровольцем у Корпус вартових ісламської революції, де служив, переважно на небойових посадах, і вже тоді зав’язав тісні стосунки з очільниками КВІР, зокрема, з Хоссейном Таебом, майбутнім начальником розвідки КВІР Хоссейном Неджатом, одним з керівників Корпусу, який відповідає за придушення протестів у Тегерані.
В останні десятиліття Хаменеї-молодший став ключовою фігурою в оточенні свого батька, хоч і не займав офіційних посад. За деякою інформацією, тривалий час був неофіційним заступником свого батька, який в останні роки був умовно дієздатним.
Моджтаба прогулюється зі своїми дітьми в Тегерані у 2018 році.Іранська опозиція звинувачувала Моджтабу у жорстокому придушенні протестів у 2009 і 2022 роках.
У 2019 році США запровадили проти Моджтаби Хаменеї санкції, аргументуючи їх тим, що той тісно співпрацює з КВІР та ополченням “Басідж” “для просування дестабілізуючих регіональних амбіцій та репресивних внутрішніх цілей свого батька”.
Іранські опозиціонери також тривалий час припускали, що Алі Хаменеї розглядає свого сина в якості наступника, однак цьому в мирний час могла завадити позиція іранських богословів, які вбачали у спадковій владі порушення шиїтської традиції виборності рахбара. До того ж, династичний спосіб передачі влади надто нагадував про період правління іранських шахів.
Однак війна зі США та Ізраїлем все змінили. І Моджтаба Хаменеї виявився найбільш очевидним вибором – як символ, син загиблого лідера.
Моджтаба Хаменеї має ранг священнослужителя Худжат-уль-Іслам – це на один щабель нижче аятоли. Ймовірно, незабаром його підвищать до рангу аятоли – якщо, звісно, не повторить долю свого батька.
Спікер парламенту Ірану назвав послух Моджтабі Хаменеї релігійним та національним обов'язком іранців, а КВІР та Рада оборони оголосили, що слідуватимуть за новим головнокомандувачем “до останньої краплі крові”.
Чи зможуть США та Ізраїль знести іранський режим?
Дональд Трамп вже назвав вибори верховного лідера “неприйнятними” та заявив, що лідер “недовго протримається”. А міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац заявив, що той, кого режим призначить своїм наступником, буде “очевидною мішенню”.
Показово, що президент США ще кілька місяців тому застерігав від саме такої логіки, яку зараз реалізує. У травні 2025 року, відвідуючи монархії Затоки, Дональд Трамп публічно засудив інтервенціоналістів, “які зруйнували набагато більше націй, ніж збудували”.
“І вкрай важливо, щоб увесь світ зазначив, що ця велика трансформація відбулася не завдяки західним інтервенціоналістам чи тим, хто літає на красивих літаках, читаючи вам лекції про те, як жити та як керувати власними справами, – заявив тоді президент США. – Зрештою, так звані державотворці зруйнували набагато більше націй, ніж побудували, а інтервенціоналісти втручалися у складні суспільства, які вони навіть самі не розуміли”.
Президент США Дональд Трамп і прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін НетаньягуІран якраз і є яскравим прикладом вкрай складного суспільства з точки зору соціальної структури та етнічного складу, з хитросплетінням внутрішніх протиріч і конфліктів. І при цьому суспільства, тотально просякнутого культивованим упродовж десятиліть антиамериканізмом. Тому повітряні удари США та Ізраїлю можуть на якийсь час згуртувати навколо Моджтаби Хаменеї навіть тих, хто не є фанатом теократії. До того ж, попри болісну втрату частини еліт та військового потенціалу, режим зберіг керованість, а КВІР (понад 190 тисяч бійців) і “Басідж” (600 тисяч ополченців плюс півтора мільйони резервістів) все ще здатні придушити будь-який внутрішній спротив.
Зрешою, у світовій історії не було прецедентів, щоб уряди падали після повітряних ударів інтервентів, – обов’язково потрібна наземна операція та безпосередній контроль “на землі”. У минулу суботу Трамп заявив журналістам, що він направить війська в Іран лише за “дуже вагомої причини” та якщо іранські збройні сили будуть “настільки знищені, що не зможуть воювати наземно”.
Дим піднімається після авіаудару в центрі Тегерана, Іран, 3 березня 2026 рокуАдмірал Бред Купер, командувач Центрального командування США, яке відповідальне за ведення бойових дій в регіні, заявив у минулий четвер, що повітряні удари можуть бути корисними для іранської опозиції, оскільки вони “націлені на штаби та людей, які атакують протестувальників”. Однак така логіка мала б сенс у січні цього року, коли в Ірані палали внутрішні протести, а мільйони людей по усій країні вимагали зміни режиму. Після кривавого придушення повстання, до того ж, в умовах зовнішньої агресії, нові виступи не надто ймовірні.
З іншого боку, як заявив в інтерв’ю The Wall Street Journal професор Алі Ансарі, керівник Інституту іранських досліджень в шотландському університеті Сент-Ендрюса, більшість іранців ненавидять режим і прагнуть його зміни. Прихильників режиму професор Ансарі оцінює в лише 10-20% населення, і це, на його думку, створює передумови для революції.
Протести в Тегерані. Іран, 8 січня 2026 року“Переважна більшість людей бореться за виживання. Політичну систему ненавидять. Економічна система не виконує своїх обов’язків, – сказав він в інтерв'ю WSJ. – Зарплати більше не задовольняють основні життєві потреби. Виникла екологічна криза – вони вичерпали ґрунтові води. А тепер у них міжнародна криза. Ісламська Республіка стикається з кожною кризою, яку тільки можна уявити... Режим вчинив таку масову різанину, що вона фактично виявилася контрпродуктивною. Але вбивство десяти чи двадцяти тисяч власних громадян, зокрема – розстріли поранених на лікарняних ліжках – породжує гнів, який важко придушити”.
***Моджтаба Хаменеї може стати “останнім рахбаром” ісламської республіки. А може може перетворити країну на неприступну фортецю під управлінням КВІР. Все буде залежати від того, чи вистачить у іранського суспільства сил на ще один, вирішальний, етап революції, і чи наважаться США на щось більше, ніж просто удари з повітря. І від того, чи буде здатна адміністрація Дональда Трампа на щось більше, аніж її традиційна deal-дипломатія.