WSJ: минулого року вперше з часів Великої депресії еміграція зі Сполучених Штатів перевищила імміграцію
ілюстративне фото: протестувальник у Вашингтоні, 19 лютого 2026У 2025 році у США сталося те, чого достеменно не фіксували з часів Великої депресії: більше людей виїхало, ніж в’їхало. Про це йдеться у матеріалі The Wall Street Journal.
Видання зазначає, що адміністрація Дональда Трампа назвала від’ємну чисту міграцію підтвердженням виконання обіцянок щодо посилення депортацій і обмеження нових віз. Проте за гучною антиміграційною політикою менш помітною лишається інша тенденція: самі американці залишають країну рекордними темпами, перевозячи свої родини туди, де життя здається доступнішим і безпечнішим.
Із часів адміністрації Ейзенхауера США не збирають повної статистики щодо кількості громадян, які виїжджають. Водночас дані понад 50 країн — про дозволи на проживання, купівлю нерухомості, навчання та інші показники — свідчать: американці «голосують ногами» безпрецедентно активно. Мільйонна діаспора навчається, працює дистанційно й виходить на пенсію за кордоном.
Для частини громадян нова американська мрія — більше не жити в Америці.
У Лісабоні американці масово скуповують квартири — новоприбулі скаржаться, що навколо частіше чути англійську, ніж португальську. У ділінгському районі Дубліна Grand Canal Dock кожен п’ятнадцятий мешканець народився у США. На Балі, у Колумбії та Таїланді місцеві протестують проти подорожчання житла через наплив американських дистанційних працівників із доларовими доходами.
Понад 100 тисяч молодих американців здобувають вищу освіту за кордоном — через нижчу вартість навчання. У прикордонних з Мексикою будинках для літніх людей дедалі більше пенсіонерів із США, які шукають доступний догляд.
За підрахунками Інституту Брукінгса, у 2025 році США зазнали чистої від’ємної міграції — приблизно мінус 150 тисяч осіб. У 2026-му відтік може зрости. Загальна імміграція у 2025 році становила 2,6–2,7 мільйона — проти майже 6 мільйонів у 2023-му.
За даними Міністерства внутрішньої безпеки США, торік відбулося 675 тисяч депортацій і близько 2,2 мільйона «самодепортацій».
Аналіз The Wall Street Journal даних із 15 країн показав, що лише у 2025 році до них переїхали щонайменше 180 тисяч американців — і ця цифра, ймовірно, значно більша.
Точних даних про загальну кількість американців за кордоном немає — оцінки коливаються від 4 до 9 мільйонів. За оцінкою Держдепартаменту, у 2022 році в Мексиці проживало 1,6 мільйона громадян США. У Канаді — понад 250 тисяч, у Великій Британії — понад 325 тисяч. Загалом у Європі нині мешкає понад 1,5 мільйона американців.
У більшості з 27 країн ЄС кількість американців, які приїжджають жити й працювати, — рекордна і продовжує зростати. У Португалії їхня чисельність зросла більш ніж на 500% від початку пандемії й лише у 2024 році — на 36%. За десять років кількість американців майже подвоїлася в Іспанії та Нідерландах і більш ніж удвічі — у Чехії.
Торік до Німеччини переїхало більше американців, ніж німців — до США. В Ірландії у 2025 році оселилися 10 тисяч американців — удвічі більше, ніж роком раніше.
Кількість запитів на відмову від американського громадянства у 2024 році зросла на 48% (або для отримання іноземного паспорта, або для уникнення оподаткування своїх заробітків за кордоном). Американці також рекордними темпами отримують британські й ірландські паспорти.
Опитування Gallup показало: 40% американських жінок віком 15–44 років хотіли б назавжди переїхати за кордон, якби мали можливість. Для порівняння, у 2008 році під час рецесії про бажання виїхати заявляв кожен десятий американець. Минулого року — вже кожен п’ятий.
Серед причин — вартість життя, медицина, безпека, політична турбулентність і прагнення іншого способу життя. Частина респондентів називає фактором переобрання Трампа, але дослідники зазначають: тенденція глибша і триває роками.
Європейські країни активно приваблюють американців — спрощують візові правила, пропонують податкові пільги, доступну медицину та освіту. Водночас американські зарплати дають змогу фінансувати життя за кордоном.
«Я не очікував бути оточеним такою кількістю американців», — каже 56-річний Майкл Ле Блан, який переїхав до Лісабона після стрілянини в школі свого сина в Лос-Анджелесі.
Як зазначає WSJ, для одних це — прояв сили американської економіки, що дозволяє працювати звідусіль. Для інших — сигнал втрати віри у майбутнє країни. І дедалі більше американців роблять вибір на користь другого варіанту.