Що втрачає Україна через затримку із "фінансовим безвізом" і в чому причина
Єдина зона платежів у євро (SEPA), котра охоплює ЄС та деякі інші країни Європи, дозволяє здійснювати безготівкові перекази в євро між країнами-учасницями так само легко, швидко і дешево, як і всередині однієї країни (такий собі "фінансовий безвіз").
Втім, на відміну від "торгового", "транспортного" чи "енергетичного безвізу", перспектива його впровадження в Україні викликає значно менше ентузіазму та більше дискусій.
Про те, чому приєднання до SEPA корисне для України і чого нам коштує зволікання з цією реформою, читайте в статті старшої економістки Центру економічної стратегії Яни Охріменко Не на часі? Чому Україна зволікає з "фінансовим безвізом" і скільки коштуватиме затримка. Далі – стислий її виклад.
Вигоди від приєднання до Єдиної платіжної системи будуть досить відчутними, причому майже для всіх.
Згідно з (дещо консервативними) оцінками IER, щорічна економія на комісіях для України може сягати $70–100 млн. Проте ці цифри стають зрозумілішими, якщо подивитися, що це означає для пересічного українського підприємця.
Уявімо, що цей підприємець здійснює п’ять переказів до ЄС на місяць по €1000 кожен. Якщо врахувати комісії (в тому числі фіксовані) українських банків та кореспондентські комісії, розрахункова вигода може становити до €3000 на рік.
Вигоди SEPA стосуються не лише бізнесу. За даними НБУ, у 2024 році через банки та міжнародні платіжні системи в Україну надійшло близько $186 млн приватних переказів з Польщі (до речі, загальна сума перевищувала $3 млрд, але нам зараз йдеться лише про офіційні канали).
За оцінками Світового банку, середня вартість переказу між нашими країнами становить 4–5% від суми, тобто близько $7–9 млн щороку сплачується у вигляді комісій і курсової маржі.
У межах SEPA аналогічні перекази коштували б набагато менше.
Це означало б економію приблизно $5–7 млн на рік лише на приватних переказах з Польщі.
Дешевші перекази, розвиток цифрової торгівлі, підтримка малого експорту та глибша інтеграція українського бізнесу у європейський ринок – всі ці вигоди можливо отримати вже зараз, не чекаючи нашого вступу до ЄС.
Але, попри вигоди, в Україні не поспішають із запровадженням відповідного законодавства.
Урядовий законопроєкт, поданий у квітні 2025 року, спричинив значний резонанс, але не пережив урядової кризи. Нову версію зареєстрували в грудні, а також існує альтернативний депутатський проєкт.
Обидві пропозиції мають усі шанси призвести до фактичного відкладення інтеграції до SEPA до моменту вступу України в ЄС, що тільки накопичуватиме втрати для економіки.
"Фінансовий безвіз" вимагає запровадження європейського законодавства проти відмивання і злочинного використання грошей.
Для цього Україні потрібно створити централізований Реєстр рахунків і сейфів фізичних осіб.
Створення такого Реєстру – це стандартна практика ЄС у межах боротьби з відмиванням коштів, а не вияв садизму українського Мінфіну.
В найсвіжішому Звіті про розширення за 2025 рік його створення визначили як пріоритетне зобов’язання в межах "Плану України".
На даному етапі найбільшою проблемою видається відсутність адекватного законодавства з цифрової безпеки та захисту персональних даних.
Обидва законопроєкти ігнорують необхідність більш адекватного механізму доступу правоохоронців до даних. Пропонується надати досить широкому колу правоохоронних органів автоматизований доступ до Реєстру рахунків і сейфів фізичних осіб. Та ще й не передбачається незалежний аудит запитів на фінансову інформацію.
Наприклад, у Польщі правоохоронці отримують доступ до фінансової інформації лише за письмовим і обґрунтованим запитом керівника відповідного органу.
Докладніше – в матеріалі Яни Охріменко Не на часі? Чому Україна зволікає з "фінансовим безвізом" і скільки коштуватиме затримка.