Розвідка: Росія масово завозить трудових мігрантів із Азії та Африки на тлі дефіциту робочої сили
Фото: СЗРУРосія зіткнулася із хронічним дефіцитом робочої сили після обмеження міграції з країн Центральної Азії. Через це РФ різко нарощує імпорт трудових мігрантів із віддалених і економічно вразливих держав – від Індії до Афганістану.
Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.
Формально Кремль пояснює такі кроки економічною необхідністю, водночас факти свідчать про системну експлуатацію іноземців у країні, де ксенофобія та побутовий расизм залишаються поширеним соціальним явищем.
Показовою є ситуація з громадянами Індії. Станом на 2024 рік у Росії навчалося понад 31 тисяча індійських студентів, переважно за спеціальностями медицини та інженерії – традиція співпраці, що бере початок ще з радянських часів.
Однак саме Росія стала світовим лідером за кількістю скарг індійських громадян на експлуатацію та расову дискримінацію. У 2024 році дипломатичні представництва Індії зафіксували понад 200 звернень із РФ — це близько 57% від загальної кількості скарг по світу (із трохи більше ніж 350). Для порівняння, у 2023 році таких звернень було 66 — за рік їх кількість зросла утричі.
Крім того, фіксуються випадки прямого насильства. Нещодавно в Уфі 15-річний підліток напав із ножем на індійських студентів. Подібні інциденти підкреслюють загрозливу атмосферу для неслов’янських мігрантів.
Попри зростання скандалів і скарг, Росія продовжує активно залучати іноземну робочу силу.
У 2025 році громадянам Індії видано 56,5 тисячі дозволів на роботу (проти 36,2 тисячі роком раніше), громадянам Бангладеш — 9,3 тисячі (проти 2,8 тисячі), Китаю — близько 92 тисяч дозволів (зростання приблизно на 50%).
Загалом у 2025 році іноземцям видали 240 тисяч дозволів на роботу — це на 42% більше, ніж у 2024 році, і найвищий показник щонайменше з 2017 року.
У 2026 році уряд РФ планує підвищити квоту до 279 тисяч осіб. Залучати працівників мають із Індії, Китаю, Малайзії, Бангладеш та країн Африки.
Віцепрем’єр Денис Мантуров заявив про готовність прийняти «необмежену кількість» індійських громадян для покриття кадрового дефіциту.
Окремий напрям — Афганістан. Після виключення «Талібану» зі списку терористичних організацій і фактичного визнання ісламського емірату Росія активізувала контакти з Кабулом. Афганська сторона пропонує "молоді та кваліфіковані кадри", зокрема для сільського господарства, де Росії бракує щонайменше 130 тисяч працівників.
Водночас рівень реальної кваліфікації потенційних мігрантів і можливості їх інтеграції в економіку РФ залишаються під питанням.
Додатковим ризиком для іноземців є війна проти України. В умовах мілітаризованої економіки та практики примусової мобілізації частина трудових мігрантів може опинитися не на виробництві чи в агросекторі, а на фронті – незалежно від умов контрактів.
Таким чином, Росія дедалі більше залежить від трудових мігрантів із країн Глобального Півдня, водночас демонструючи до них зневажливе ставлення. Імпорт робочої сили відбувається на тлі зростання соціальної напруги, дискримінації та ризиків, пов’язаних із війною.
Економічна необхідність дедалі більше поєднується з практиками, що ставлять іноземців у вразливе становище – у суспільстві, де ксенофобія й расизм залишаються буденністю.