Запрошення приєднатися до Ради миру отримав і президент Польщі – причому одним із перших. Та зважитися напряму відмовитися від участі Кароль Навроцький дозволити собі не змігПольща у "пастці Трампа": як запрошення до Ради миру стало викликом для сусідів
22 січня на полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі Дональд Трамп провів установче засідання Ради миру – своєї нової зовнішньополітичної ініціативи.
Президент США позиціонує Раду миру як новий орган, що може стати ефективнішим у вирішенні конфліктів, аніж традиційні міжнародні інституції. І хоча початково ініціатива мала зосередитися на врегулюванні ситуації у секторі Гази, але тепер статут Ради розширює її мандат на глобальні конфлікти, внаслідок чого частина критиків побоюється, що це засіб створення альтернативи Організації Об’єднаних Націй.
Для більшості лідерів країн ЄС пропозиція увійти до складу Ради миру є неабияким викликом – адже відмова може суттєво зіпсувати відносини з американським президентом. Однак найбільш складний вибір стоїть перед Каролем Навроцьким.
Президент Польщі завжди підкреслював дружні відносини з Трампом, а тому відмова може стати для нього чималою проблемою. Але не меншою проблемою може стати "сімейне фото" лідерів Ради миру, де компанію Навроцькому складатимуть Владімір Путін та Александр Лукашенко.
Клуб друзів Трампа
"Це мої друзі", – заявив на презентації Ради миру Дональд Трамп, жестом обводячи присутніх лідерів країн.
"Зазвичай у мене (в компанії) завжди присутні двоє чи троє, яких я терпіти не можу. Але тут мені всі дуже подобаються", – додав він.
Перспектива увійти у коло друзів президента Сполучених Штатів мотивувала багатьох – в урочистій церемонії взяли участь лідери майже двох десятків країн. Однак з ЄС компанію Трампу склали лише два прем’єр-міністри: Віктор Орбан, а також очільник уряду Болгарії Росен Желязков.
Присутність там Орбана була очікуваною – угорський прем’єр відверто робить ставку на Трампа у своєму протистоянні з Єврокомісією. Що є вкрай важливим у контексті парламентських виборів, які пройдуть у квітні і на яких партія Орбана вперше за довгі роки не є лідером.
Натомість на урочистому засіданні не було інших європейських політиків.
Навіть тих, хто зараз намагається зіграти на амбіціях Трампа. Так, не було ані словацького прем’єра Роберта Фіцо, ані "чеського Трампа" Андрея Бабіша.
А італійська прем’єрка Джорджа Мелоні, яка часто виступає попередником між ЄС та Трампом, напередодні офіційно повідомила про відмову Італії приєднатися до Ради миру.
Запрошення приєднатися отримав і президент Польщі Кароль Навроцький – причому одним із перших. Проте зважитися, як Мелоні, напряму відмовитися від участі польський лідер дозволити собі не зміг.
"Звичайно, участь Польщі в Раді миру важлива і необхідна. Моя підтримка президента Трампа непохитна, як і підтримка президентом Трампом Польщі. Однак… така міжнародна угода повинна пройти всю конституційну процедуру. Про це ми сьогодні говорили з президентом Дональдом Трампом, і, повторюся, це було прийнято з великим розумінням, – заявив він напередодні.
Відмовити не можна приєднатися
Запрошення Трампа приєднатися до Ради миру стало у Польщі предметом гострої політичної дискусії.
За словами прем’єра Дональда Туска, участь Польщі у міжнародних організаціях такого типу має бути ратифікована Сеймом і погоджена Радою міністрів. Він підкреслив, що рішення має бути продумане з огляду на національні інтереси та безпеку держави.
А це означає, що останнє слово у питанні вступу до Ради миру має бути не за президентом, а за парламентом та урядом.
Президент Кароль Навроцький наразі не сперечається з цією тезою – він вже звернувся до уряду з пропозицією провести консультації з цього приводу.
Варто розуміти складність ситуації для Варшави. З одного боку, участь у великому міжнародному проєкті на чолі зі США може зміцнити її стратегічні відносини з Вашингтоном і посилити роль Польщі у вирішенні регіональних та глобальних питань. До того ж у рік саміту "Групи двадцяти" (G20), що відбудеться у грудні в Маямі (штат Флорида, США) і на який Польщу вже було запрошено.
Свої причини приєднатися до Ради миру має і особисто президент Навроцький.
Достатньо згадати, що Дональд Трамп особисто підтримував його під час минулорічних президентських виборів.
В такій ситуації відмова Трампу може вдарити і по польській правій опозиції, зменшивши її шанси на перемогу на наступних парламентських виборах.
З іншого боку, Дональд Трамп запросив до участі у Раді миру лідерів Росії та Білорусі. Це є проблемою саме по собі, оскільки може легітимізувати диктаторів-агресорів в сучасній міжнародній політиці і вивести з ізоляції, в якій ті перебувають.
Особливо це актуально для Польщі, де є загальнонаціональний консенсус щодо необхідності продовження тиску на Путіна та Лукашенка. Зокрема, віцепрем’єр і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно висміяв запрошення, яке Дональд Трамп надіслав Путіну, давши зрозуміти, що такий крок є неприпустимим на тлі триваючої війни в Україні.
Тож для президента Навроцького рішення щодо Ради миру стане одним із перших серйозних тестів на здатність "проходити між краплинками".
Участь в ініціативі Трампа без чіткої згоди парламенту може бути використана опонентами як аргумент про перевищення президентських повноважень, тоді як відмова – про послаблення відносин зі США.
Для правого табору, до якого належить Навроцький, це питання потенційно може перетворитися на елемент мобілізації електорату у бажанні повернути важелі правління. Тоді як для уряду Туска – на інструмент демонстрації контролю над зовнішньополітичним курсом держави, що може посилити позиції чинної коаліції.
Таким чином, рішення щодо участі у Раді миру стало для польського лідера Кароля Навроцького не лише питанням дипломатичного вибору, а й тестом на політичну відповідальність і здатність балансувати між союзницькими відносинами зі США, європейською солідарністю та чіткою позицією щодо війни Росії проти України.
* * * * *
В ситуації, коли не можна напряму сказати ані так, ані ні, найкращим шляхом часто є стратегія затягування часу.
Саме таким чином, до прикладу, поступила сусідня Литва – там заявили про готовність вступу до Ради миру лише після досягнення консенсусу щодо цього питання країн північного регіону (тобто – ніколи).
Подібним шляхом наразі йде і Польща, де обрали шлях детального вивчення відповідності участі країни у Раді миру конституційним вимогам. З розрахунком, що процес дослідження цього питання дозволить "дотягнути" до моменту, коли Дональд Трамп втратить інтерес до цієї ініціативи.
Схоже, що аналогічну тактику обрала й Україна.
Разом із тим, нинішній виклик може піти на користь Польщі. Ледь не вперше і уряд Туска, і президент Навроцький демонструють готовість діяти разом, намагаючись вивести країну з цієї "пастки Трампа".
Така співпраця зможе якщо не покласти край "польсько-польській війні", то щонайменше суттєво знизити внутрішнє напруження між владою та опозицією.
Автори:
Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник,
Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"