Чому ми виросли вразливими? 4 причини з книжки «Тривожне покоління»
Чому сучасні діти, підлітки та молоді люди так часто живуть із тривогою – навіть тоді, коли поруч є турботливі батьки, освіта й інші блага цивілізації? В українському контексті ми звикли шукати відповідь у війні. Проте тривожність знайшла багатьох значно раніше 2014 року.
У книжці «Тривожне покоління» соціальний психолог Джонатан Гайдт пропонує подивитися на проблему з іншого боку – через дитинство, наші щоденні звички та сучасні технології. Зокрема через те, як нескінченний скролінг працює для мозку майже так само, як чипси для тіла: швидке задоволення без насичення, яке з часом лише підсилює виснаження.
«Це масштабний нонфікшн про дитинство, смартфони й психічне здоров’я. Вона точно для всіх батьків, освітян, політиків, бо ми говоримо, що зараз у вихованні присутня гіперопіка (це так і є), але не задумуємося, що одночасно з цим у дітей абсолютна відсутність контролю в онлайні (хіба мало би так бути?) Але також книжка для всіх, хто працює із «зумерами», і для самих «зумерів». Бо показує, чому молодше покоління швидше вигорає й важче концентрується», – коментує Віледжу директорка з комунікацій видавництва Vivat Катерина Ільчук.
Читайте уривок із книжки «Тривожне покоління» про те, як змінилося дитинство сучасної людини, і як ці зміни сформували вразливість, з якою ми стикаємося сьогодні.
Причина 1:
Коли в підлітків з’явилися смартфони, вони почали проводити більше часу у віртуальному світі. Звіт організації Common Sense за 2015 рік показав: молоді люди, які мають обліковий запис у соціальних мережах, сказали, що проводять у них близько двох годин на день, а підлітки загалом повідомили, що в середньому проводять майже сім годин на день у вільний час за екранними пристроями.
Такі «майже сталі» показники вражають і можуть бути ключем до пояснення раптового погіршення психічного здоров’я підлітків. Ці надзвичайно високі цифри свідчать про те, що навіть коли представники покоління Z не використовують свої пристрої й роблять щось у реальному світі, значна частина їхніх думок обертається довкола подій у соціальному метапросторі.
Це глибока трансформація людської свідомості та системи стосунків, що відбулася в американських підлітків між 2010 і 2015 роками. Саме так сформувалося цифрове дитинство. Це знаменує остаточний занепад ігрового дитинства.
Причина 2:
Саме в іграх без нагляду та під керівництвом самих дітей молодь найкраще вчиться терпіти фізичний дискомфорт, справлятися зі своїми почуттями, зчитувати емоції інших, грати по черзі, вирішувати конфлікти та дотримуватися правил. Діти мають внутрішню мотивацію до набуття цих навичок, бо хочуть бути частиною ігрової групи й продовжувати веселитися.
Ключова особливість вільної гри полягає в тому, що помилки, як правило, не мають високої ціни. Поступово, шляхом спроб і помилок, із прямим зворотним зв’язком від товаришів по грі діти вчаться долати страх, справлятися з емоціями та приймати соціальні виклики.
Коли діти починають проводити більшість свого неспання біля екранів телефонів та інших девайсів, цей досвід зникає. Смартфони та планшети в руках дітей можна назвати блокаторами досвіду, оскільки вони скорочують час, доступний для гри в реальному світі, – саме того досвіду, який необхідний, щоб стати соціально функціональним дорослим.
Причина 3:
Дерево, яке зазнало стресу, – ідеальна метафора для дітей, яким також потрібно переживати часті потрясіння, щоб стати сильними дорослими. Дерева, вирощені в захищеній теплиці, іноді падають від власної ваги, не досягнувши зрілості.
Така сама динаміка стосується й того, що називають психологічним імунітетом – здатності дитини долати розчарування, дрібні нещасні випадки, глузування, ізоляцію, уявну несправедливість і звичайні конфлікти, не поринаючи в багатогодинний або багатоденний внутрішній неспокій.
Батьки з добрими намірами, які намагаються виростити своїх дітей у бульбашці задоволення, захищених від розчарувань, наслідків і негативних емоцій, так нашкодять дітям. Дорослі можуть блокувати розвиток компетентності, самоконтролю, толерантності до фрустрації й емоційного саморегулювання.
Діти за своєю природою антикрихкі, тому ті, яких виховували з надмірною опікою, імовірніше стануть підлітками, які застрягли в режимі захисту. У ньому вони, майже точно, будуть тривожнішими й відчуватимуть більше дискомфорту від звичайних розмов і конфліктів.
Причина 4:
Коли моя донька зрозуміла, що не може відірвати погляд від айпада, що саме відбувалося в її мозку? Торндайк[ред: американський психолог і педагог] не знав про нейромедіатори, але він правильно здогадався, що повторення маленьких задоволень відіграє велику роль у прокладанні нових шляхів у мозку. Тепер ми знаємо, що коли за якоюсь дією слідує позитивний результат (наприклад, отримання їжі, полегшення болю або просто досягнення мети), певні мозкові ланцюги, пов’язані з навчанням, вивільняють трохи дофаміну – нейромедіатор, що відіграє центральну роль у сприйнятті задоволення й болю. Викид дофаміну приносить задоволення; ми реєструємо його у своїй свідомості. Але це не пасивна винагорода, що задовольняє нас і зменшує наш потяг. Імовірніше, дофамінові ланцюги є рушійною силою у виникненні бажання, як у випадку відчуття «це було чудово, я хочу ще!» Коли ви їсте картопляні чипси, то отримуєте невеликий викид дофаміну, через що вам хочеться другу чипсину навіть більше, ніж першу.
Як продукти, що викликають звикання, зачіпають підлітків? Візьмімо приклад дванадцятирічної дівчинки, яка сидить удома за столом і намагається зрозуміти, що таке фотосинтез, щоб підготуватися до завтрашнього тесту з природознавства. Як інстаграм може заманити її, а потім утримати протягом години? Розробники застосунків часто використовують чотириступеневий процес.
Модель «гачка» допомагає дизайнерам пройти через цикл, який їм потрібно створити, якщо вони хочуть сформувати в користувачів стійкі звички.
Цикл починається із зовнішнього тригера, наприклад, сповіщення про те, що хтось прокоментував один із дописів користувача. Це крок 1, який спонукає людину зійти зі шляху, на якому вона перебувала. Сповіщення з’являється на телефоні й автоматично викликає бажання виконати дію (крок 2), яка раніше була винагороджена: доторкнутися до сповіщення, щоб відкрити інстаграм. Ця дія призводить до приємної події, але лише іноді, і це крок 3: змінна винагорода. Можливо, вона знайде якесь вираження похвали або дружби, а, може, й ні.
Вартість
Паперова: 450 грн