Хліб Голодомору у справі 1941: доказ злочину
Шматочки хліба з часів Голодомору були доказами у справі про "антирадянську агітацію" від червня 1941"Тут зберігається зразок хліба, що їли селяни навесні 1932", - так починається одна із двох записок, випадково знайдених дослідниками в архівній кримінальній справі 1941 року.
У записках були загорнуті два невеличкі шматочки хліба - темніший 1932 року і трохи світліший 1933.
Автора записок, Олексія Тимофійовича Сорокіна заарештували 26 червня 1941 року, - через чотири дні після початку радянсько-німецької війни 1941-45 років. Його звинуватили в антирадянській агітації.
Те, що шматочки хліба залишилися у справі, свідчить про те, що вони були важливими доказами провини обвинувачуваного з точки зору слідчих, - каже директор Центрального державного архіву Громадських об'єднань України Ольга Бажан.
"Який страшний голод!"
Перша записка і шматочок хліба належить до 1932 року. Олексій Сорокін кілька разів наголошує, що такий хліб їли селяни, і що містянам поки що дещо краще:
"Ми, кияни, поки що маємо хліб і порівняно не пухнемо з голоду, хоча й недоїдаємо страшенно. Який страшний голод!"
- Свідки Голодомору: люди падали і падали
- Від 1917 до 2017: Енн Епплбаум - про витоки і наслідки Голодомору
Із записки незрозуміло, звідки автор записки отримав селянський хліб.
"Склад цього хліба мені невідомий", - також пише Олексій Сорокін.
Проте він пише про мету, з якою він зберіг цей шматочок: "Це є зразок нам для повчання".
Шматочки хліба з голодних 1932 і 1933 років були загорнуті у запискиУ другій записці вже трохи більше інформації щодо складу хліба:
"У 1933 році навесні голод так допік усіх киян, що вони вживали все, що завгодно, а замість хліба пекли коржі із жолудевої кори і картопляних лушпайок та інших домішок… Який страшний голод. Жах!!!"
І знову Олексій Сорокін вказує мету, з якою він це робить:
"Цей зразок хліба я залишив моїм дітям на повчання".
Проте єдина дочка Олексія Сорокіна померла за рік до його арешту у 1941.
У матеріалах справи йдеться про те, що це була одна із деталей, яку слідчі сприймали як доказ намірів арештованого проводити антирадянську агітацію. Мовляв, у Олексія Сорокіна вже немає дітей, а він все ще зберігає ці шматочки хлібу 1932-33 років.
"Слідство має дані, що Ви зберігали ці експонати з контрреволюційною метою, використовуючи їх як наочне свідчення для контрреволюційної агітації проти радянської влади", - цитує протокол допиту Ольга Бажан.
"Саме у цих двох рядочках є опосередковане визнання провини за злочини, що були здійснені радянської владою під час Голодомору".
Від Кубанського козачого хору до Байкового кладовища
Олексій Сорокін народився на Полтавщині у 1877 році. За "Анкетою арештованого", він закінчив народне училище, вчительські курси і до 1912 працював вчителем співу. Відтоді і практично всю Першу світову був регентом Кубанського козачого військового хору, - у справі навіть є контракт за підписом командувача Кубанського козачого війська.
Після жовтневої революції 1917 перелік його робіт є досить строкатим - вчитель співу, робітник, регент церковного хору.
На час арешту - 26 червня 1941 року - Олексій Сорокін був регентом Вознесенської церкви на Байковому кладовищі у Києві.
Дозвіл на арешт датований 23 червня. Київ вже бомбили, починалася евакуація. Органи НКСВ діяли, відповідно до своїх інструкцій, і "зачищали" "неблагонадійні елементи", - розповідає Ольга Бажан.
"Зі справи цього не видно, але можна припустити, що і до того він був вже на обліку НКВС".
Вже у липні Олексія Сорокіна етапують до Новосибірська. Вже там у жовтні 1941 його засуджують до п'яти років висилки до Красноярського краю "за антирадянську агітацію".
Своєї провини Олексій Сорокін не визнав. Що з ним сталося після засудження, українським архівістам поки що невідомо. У 1989 році його було реабілітовано.
Що буде із "зразками на повчання"?
Шматочки хліба, знайдені у справі Олексія Сорокіна, будуть передані на експертизуТака пізня реабілітація Олексія Сорокіна може свідчити про те, що родичів, зацікавлених у його реабілітації під час першої хвилі перегляду справ після смерті Сталіна, не залишилося, каже Ольга Бажан.
"Якщо б тільки хтось із прямих нащадків залишився і зацікавився його долею, можливо, реабілітація прийшла б раніше".
Так само про це може свідчити і те, що з 1994 року, коли справу було передано до архіву громадських об'єднань, справою Олексія Сорокіна ніхто не цікавився, - ані дослідники, ані родичі.
Тож нещодавні архівні знахідки є поштовхом для подальших досліджень, адже між передостаннім документом у справі, обвинувальним рішенням, і останнім документом, рішенням про реабілітацію, є проміжок у 50 років.
Втім, у дослідників є кілька зачіпок - це імена його дружини, а також брати і сестри, вказані у реабілітаційному заключенні.
Що ж до шматочків хліба, то вони, як твердить заступник міністра юстиції Денис Чернишов, будуть передані до Інституту судової експертизи, щоб визначити їхні складові, які також будуть долучені до справи.
Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.