Жодна тема не є такою дратівливою для ЄС, як інтеграція України в аграрній сфері. Підтвердження цього - недавня блокада українського кордону польськими та іншими фермерамиПереговори про їжу: чому український агросектор лякає ЄС та як здолати цю проблему
"Першими страждаємо ми – поляки, словаки, угорці. Але рано чи пізно втрати відчують також у Брюсселі, у Франції, в Іспанії", – це одна з численних заяв угорського прем’єра Віктора Орбана, якими він намагався залучити союзників для блокування вступу України в ЄС.
І це – те пояснення, яке дійсно працює для багатьох у Європі. Загроза європейським фермерам від українського експорту стала одним з найпоширеніших аргументів противників прийняття України в ЄС.
Україноскептики кажуть, що у разі вступу нашої держави в ЄС українці отримають третину сумарного обсягу допомоги для решти 27 держав Євросоюзу. На практиці це означатиме, що в усіх інших державах виплати суттєво знизяться. Це лякає європейських фермерів – а вони є сильними лобістами в своїх країнах.
Чи виправдані такі побоювання?
Чи не заблокують європейські фермери рух України до ЄС?
І чи готова сама Україна виконати вимоги, що діють на ринку ЄС у аграрній сфері – від регулювання пестицидів до "добробуту тварин"?
Про це йшлося під час закритих обговорень між профільними представниками уряду і Верховної Ради про підготовку України до перемовин з ЄС у київському "Єврохабі".
"ЄвроПравда" продовжує цикл публікацій "Кухня євроінтеграції". Ми вже розповідали про стан справ за кластером "Основи", а саме у царині правосуддя та держуправління; про створення спільного ринку з ЄС та про підтримку конкурентоздатності українського бізнесу. А також – про очікувані зміни в транспортній сфері, які зачеплять всіх українців.
Проте жодна тема не є такою дратівливою для ЄС, як інтеграція в аграрній сфері. Достатньо нагадати про блокування українського кордону польськими та іншими фермерами, що ілюструють упередженість до нашої "аграрки".
Які у попередніх публікаціях "Кухні євроінтеграції", ми розповідаємо про перемовини, не зазначаючи імен посадовців – зважаючи на чутливість теми та закритий формат дискусії.
Чи матимуть українські фермери субсидії від ЄС
Заяви про те, що вступ України є загрозою для спільної аграрної політики (САП) Євросоюзу, з'явилися не на порожньому місці. І ця теза лунає не тільки від фермерів.
Навіть деякі експертні дослідження – наприклад, від брюссельського центру Bruegel – кажуть, що у разі вступу України в ЄС без перехідних періодів українські фермери претендуватимуть на майже 30% нинішнього обсягу європейських аграрних субсидій. А оскільки загальний обсяг субсидій є обмеженим – то за такого сценарію Євросоюз дійсно буде змушений переглянути спільну аграрну політику та зменшити допомогу фермерам.
Ідеальний сценарій, щоби викликати у фермерських колах протест проти вступу України до Євросоюзу!
Інша річ, що в ЄС і без України вже давно думають над питанням перегляду САП та розміру виплат – бо щодо цієї політики лунає чимало критики. Але у суспільні думці зв'язок вже побудований. У зменшенні виплат для багатьох напевно винна Україна.
Лунають навіть заклики, щоб українські фермери не мали права на субсидії у ЄС.
Понад те, доводилося чути й підтримку цієї ідеї в Україні, від великих агрохолдингів, для яких субсидія не має значення.
Але в уряді наголошують: така можливість навіть не розглядається.
Українські посадовці, відповідальні за переговори з ЄС щодо "аграрки", переконані, що зрештою українські фермери матимуть рівний доступ до єврофондів із фермерами з інших держав. Можливі лише перехідні періоди, але членство не може бути "частковим" – і це постійно підтверджують у Брюсселі.
Ба більше, у Києві впевнені, що попри поширений стереотип, вступ України не "обвалить" європейський аграрний фонд. Обсяг допомоги, на який потенційно можуть претендувати українці – значно нижчий за той, що лунає у прогнозах, які лякають європейських фермерів.
По-перше, розрахунки, за якими площа орної землі в Україні складає третину європейської, є відверто хибними.
"Так, доводиться чути (від європейських лобістів), мовляв, в Україні 41 млн гектарів землі обробляється, а у ЄС зараз 120 млн. Але, по-перше, в нас 41 млн гектарів ріллі ніколи не було. В межах поточної контрольованої території я оцінюю, що обробляється 24 млн га. А 24 і 120 – це вже інше співвідношення", – пояснює один з українських посадовців, що відповідає за переговори з ЄС.
По-друге, навіть якби Україна стала членом ЄС просто сьогодні – абсолютна більшість української землі не отримала би субсидій у рамках САП.
Європейські субсидії розраховані на дрібних фермерів, яких у ЄС більшість, а максимальний розмір субсидій обмежений сумою 400 тис. євро на власника (точніше, на одну групу компаній). Більш того – обговорюється її зниження до 200 тисяч, щоб навіть для середніх підприємств це не мало такої ваги.
Натомість в Україні значну частку землі контролюють компанії, що обробляють понад 10 чи навіть 100 тисяч га.
Це великий бізнес порівняно з європейськими фермерством. Він не має права на дотації, та й не потребує їх.
"Небезпечна" Україна
В уряді кажуть, що зараз на дотації у рамках САП претендувало би десь 20% від тих 24 млн га, які обробляються в Україні.
"Ця частка ще може змінитися, бізнес змінюється, але це вже не така й велика сума з точки зору європейського бюджету. Вступ України до ЄС точно не обвалить САП", – переконують в уряді. Та головна проблема України у цьому сенсі – донести цю інформацію до цільової аудиторії у країнах ЄС.
В уряді визнають, що не мають у цьому достатнього успіху. А ще – вважають, що багато хто свідомо поширює фейки про українську загрозу
"Ми постійно зустрічаємося із європейськими фермерами, кажемо їм, що потребуємо лише прозорих умов і не несемо загрози їхнім субсидіям. Вони це слухають, посміхаються, кажуть, що все добре – а наступного дня дають коментарі ЗМІ, що все зміниться на гірше, коли Україна вступить в ЄС", – бідкаються в уряді.
До певної міри "виправдання Україною" стало зручним аргументом для пояснення реформи САП, що може відбутися у новому бюджетному циклі ЄС, який почнеться у 2028 році.
Втім, частина правди у побоюваннях європейців є.
Дійсно, вступ України буде визначальною подією для "аграрки" ЄС.
Це виходить далеко за межі питання субсидій.
І позитивом є те, що у ЄС дедалі більше до цього готуються, сприймаючи майбутній вступ України як об'єктивну реальність.
"В Європі чудово розуміють і говорять відверто на всіх рівнях, що коли Україна стане повноцінним членом європейської сім'ї, не тільки їй доведеться перелаштовуватись, норми права доведеться перелаштовувати й у Європейському Союзі. Вони так і кажуть: Україна – це не Молдова, не Чорногорія, це не країни Балтії. Вступ України не може відбутися без змін з європейського боку", – ділиться досвідом дискусій з колегами у ЄС один з топпосадовців української "аграрки".
Та водночас є сфери, в яких очікування від впливу України є явно перебільшеними.
"Ми так довго розповідали про Україну як аграрну супердержаву, що аж занадто "промотнули" себе – настільки, що багатьом стало страшно. Хоча насправді ми лише на восьмому місці за агроекспортом в Європі", – додав інший учасник дискусії.
"Український агросектор – дійсно один з найбільш конкурентоспроможних у світі, якщо йдеться про зерно або про олійні культури. Але ми не завжди найбільш конкурентні у створенні великої доданої вартості в агросекторі", – каже інший урядовець.
Це після вступу України до ЄС стане точкою зростання для української "аграрки" і дасть можливість для інвестицій європейським агробізнесам.
Чи готова українська "аграрка" до вступу в ЄС
Якщо ж відкинути емоції та повернутися до технічних аспектів, то ситуація виглядає непогано для України – але є також питання, за якими ми "просідаємо".
В уряді визнають, що оцінка готовності України до вступу, яка прозвучала у Звіті ЄС з розширення, загалом відповідає реальності. Нагадаємо, оцінка Єврокомісії каже, що у п'ятому, аграрному кластері лише одна глава має оцінку 3 з 5. Решта отримали "двійку" чи навіть менше.
"Так, загалом ми маємо, умовно, 40-45% виконання. Це не так і багато. Але всього п’ять чи десять років тому це був нуль. В цілому за умови нормальної роботи Ради цю роботу можна зробити за два-три роки – рік на прийняття законодавчих змін і ще рік-два на їх імплементацію", – кажуть в уряді.
Між тим доводиться переконувати й українських гравців аграрного бізнесу в тому, що рух до ЄС – це нова реальність, і до членства треба готуватися вже зараз.
Противниками вступу в ЄС часом стають не лише європейські, а й українські фермери.
І це загалом не є великою несподіванкою, якщо врахувати те, що фермери – це зазвичай дуже консервативна спільнота.
"Все, що стосується гармонізації та імплементації європейських норм, не завжди проходить легко і з розумінням саме від бізнесу, особливо з точки зору малого фермера", – визнає один з учасників дискусії зі складу української переговорної групи.
"Ми постійно чуємо: навіщо нам це треба, нам зараз складно. Деякі асоціації починають говорити: дайте нам перехідний період, щоби той, хто хоче експортувати в Європейський Союз, виконував європейські норми, а той, хто ні – міг ще довго робити по-старому. Шановні, такого не буде", – переказують посадовці спілкування з окремими представниками бізнесу.
У той самий час в уряді кажуть, що їхні зусилля та спроби пояснити бізнесу на місцях, як саме це працюватиме після вступу, до чого готуватися тощо – не викликають зацікавленості. Зустрічі з "топами" уряду в регіонах, на які запрошують бізнес, проходять з невеликою кількістю учасників. А ті, що приходять – не ставлять запитань.
"Варіанти два – або бізнесу все ясно щодо правил ЄС, або нічого неясно", – жартує урядовець, відповідальний за аграрку, і обережно припускає, що другий варіант пояснення часто є більш реальним.
Втім, в уряді планують продовжувати спілкування з бізнесом, бо інших варіантів немає, бо інакше зміни можуть стати шоком для частини учасників ринку.
Величезна кількість українських компаній, особливо невеликих, працюють виключно на внутрішньому ринку і навіть не думали про "вихід в Європу". Але і їм доведеться перейти на європейські норми, бо Україна стане частиною спільного ринку ЄС.
"Ми продовжуємо пояснювати бізнесу, що зі вступом в ЄС українські споживачі стають громадянами Євросоюзу. І ЄС не допустить нижчих стандартів якості в Україні, бо для громадян ЄС немає кордонів, вони вільно скрізь проживають та пересуваються. І вони скрізь мають розраховувати, що продукція буде відповідати однаковим нормам якості та безпечності", – розповідають в уряді.
Натомість для тих компаній, які вже експортують до ЄС і вже мали адаптуватися до європейських вимог, повний перехід на стандарти ЄС стане полегшенням – бо правила для експортної продукції і для тієї, що виробляється для внутрішнього ринку, стануть ідентичними.
Де очікувати проблем та складнощів
Попри те, що в уряді розраховують на швидке втілення усіх європейських стандартів – є сфери, де це об'єктивно неможливо. Тож Україна, якщо зможе довести це європейським партнерам, претендуватиме на перехідні періоди у запровадженні окремих норм.
Все це визначається вже зараз у рамках документа, що має назву "переговорна позиція". Україна має сформувати її цього року і передати європейським партнерам для відгуків.
В Києві очікують підтвердження двох перехідних періодів: щодо захисту рослин і щодо кормових добавок.
Але й там, де про перехідні періоди не може йтися, частина реформ точно сподобається не всім.
Як приклад, імплементація європейського законодавства змушує повернути перевірки бізнесу, скасовані з початком дії надзвичайного стану. Без повернення таких перевірок, принаймні у критичних точках, переконані в уряді, чимало європейських норм не запрацюють на практиці.
Попри всі ці складнощі, у Верховній Раді не бачать значного спротиву бізнесу щодо євроінтеграційних законопроєктів. У тому числі через те, що з компаніями, які мають великі лобістські можливості, їх проговорюють наперед. А ще – через те, що якраз великий бізнес часто без додаткових пояснень розуміє потребу інтеграції до ЄС. "Якби ці законопроєкти були не відпрацьовані на рівні бізнесу, їх ухвалення було б набагато складнішим", – кажуть у профільному комітеті Ради.
Що ж стосується нинішнього рівня адаптації нашого законодавства до вимог ЄС, то урядовці визнають: наразі в агросекторі Україна виконала біля 70% домашнього завдання, прописаного в Угоді про асоціацію, проте це набагато менший відсоток у порівнянні з вимогами до повноцінного членства.
Найбільшим успіхом України було прийняття у жовтні початку законопроєкту №13202-1 "Про внесення змін до деяких законів України щодо організаційних засад здійснення підтримки в аграрному секторі".
Саме через прийняття цього закону в останньому звіті Єврокомісії про розширення та наближення до ЄС було відмічено "good progress" України в аграрній політиці та "some progress" – у сфері безпечності харчових продуктів.
Зокрема, цим законопроєктом створено Виплатну агенцію – незалежну інституцію, яка відповідає за розподіл та контроль фіндопомоги в аграрному секторі.
Також створено Систему сільськогосподарських даних (ССД, FSDN) – цифрового інструменту для збору, обробки та аналізу сільськогосподарських даних, та впроваджено Інтегровану систему адміністрування та контролю (ІСАК, IACS).
Все це – ключові складові системи Спільної аграрної політики ЄС.
Наступний значний крок – передача державою частини функцій контролю об’єднанням агровиробників. Саме ця сфера під час скринінгу викликала найбільше питань у представників Єврокомісії.
Відповідний законопроєкт отримав негативні експертні висновки і зараз готується до доопрацювання.
"Взагалі ідеї передати певні функції контролю громадськості чи асоціаціям, бізнес-асоціаціям, виникали дуже давно і дискусії ведуться багато років. І я сподіваюся, що через те, що це стало вимогою ЄС, це нарешті вдасться зробити", – відзначає депутат профільного парламентського комітету.
Втім, за його словами, відповідні зміни можуть забрати більше часу, аніж планувалося. В тому числі – через необхідність вивчення досвіду країн ЄС.
А на додачу, окрім необхідності зміни законодавства, викликом для України є інституційна спроможність реалізовувати ці зміни. І це насправді – загальна проблема українського державного апарату, "аграрка" тут не унікальна.
Ця проблема, якщо не робити кроків до її вирішення, зрештою може перетворитися на серйозне гальмо на шляху до вступу в ЄС.
Автори: Юрій Панченко, Сергій Сидоренко,
редактори "Європейської правди"
Стаття підготовлена за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження" в рамках спільної ініціативи "Вступаємо в ЄС разом". Публікація представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду "Відродження"