Призначення Влодзімежа Чажастого на другу за значенням посаду в системі влади Польщі означає велике повернення посткомуністичної лівиці на вершину владиКомуніст на чолі Сейму: чому призначення нового спікера обурило польську опозицію
Новим маршалком Сейму став Влодзімеж Чажастий з "Лівих". Це було вимогою коаліційної угоди.
Партії, що у грудні 2023 року утворили коаліцію – "Громадянська коаліція" Дональда Туска, "Ліві" і "Польща–2050" Шимона Головні – домовилися, що маршалка призначатимуть не на повний чотирирічний термін, а лише на два, і проводити заміну всередині політичного циклу.
Попри запланованість, ця ротація все одно виглядає майже сенсаційно. Адже це перше за два десятиріччя призначення на політичну топпосаду політика з лівого політичного спектра.
Тим більше, що у польській системі влади маршалок Сейму формально є другою особою після президента. Згідно з конституцією, якщо президент не зможе виконувати обов’язки (наприклад, у разі смерті), його заміщає маршалок.
Така ситуація вже мала місце у 2010 році після трагічної загибелі під Смоленськом президента Леха Качинського. Його замінив тодішній маршалок Броніслав Коморовський, який згодом виграв президентські вибори.
Звісно, повноваження маршалка менші, ніж, наприклад, у прем’єра чи навіть у міністрів. Він не має фактичної виконавчої влади, керує роботою Сейму, хоча в деяких ситуаціях представляє Польщу за кордоном. Однак спікер може мати великий вплив на законодавчу роботу.
Безумовно, Чажастий буде активним маршалком і прагнутиме продемонструвати реальну владу.
Зокрема, він має можливість блокувати або прискорювати прийняття законів.
І саме тому його призначення викликало лють правих і віщує ще більше емоцій у польському Сеймі.
Рішення, що об'єднало правих та лівих
Попередній маршалок Шимон Головня вже на початку свого перебування на посаді здобув велику популярність. Розслаблений стиль, анекдоти й дотепи, швидкі репліки та сповнені гумору суперечки з депутатами "Права і справедливості" – це було щось абсолютно нове після досить жорсткого періоду правління у Сеймі попереднього скликання (до листопада 2023 року) Ельжбети Вітек з "ПіС".
Вітек уміла суворо карати депутатів тодішньої опозиції з партії Туска чи лівиці, часом не допускаючи їх до трибуни.
Головня діяв інакше. Навіть якщо когось і сварив, то з усмішкою на обличчі.
За часів правління "ПіС" у Сеймі журналістам було перекрито доступ до деяких коридорів, а саму будівлю парламенту обнесли бетонними бар’єрами. Головня наказав усе це ліквідувати.
Яким головою Сейму буде Чажастий? Безумовно, зовсім іншим.
Перше розпорядження нового маршалка – заборона продажу алкоголю на території Сейму. Більше не буде пива, горілки та келиха вина до обіду в парламентському ресторані.
Це наслідок нещодавніх гучних скандалів із п’яними народними обранцями, які влаштовували гучні вечірки в депутатському готелі, а часом ледве могли дійти до трибуни.
Натомість злостиві депутати стверджують, що це тому, що Чажастий певний час тому хворів і відтоді не може пити алкоголь, хоча колись і сам добре прикладався до чарки.
Проте офіційно більшість депутатів, навіть із опозиційної "ПіС", схвалюють таке рішення. Адже більшість суспільства погоджується, що на робочому місці пити не можна. А Сейм – це ж усе-таки місце роботи.
Проте більш показовим було голосування за кандидатуру Чажастого – воно відбувалося під вигуки депутатів "ПіС": "Комуніст! Комуніст!"
Більш прозорого натяку на минуле нового спікера годі й уявити.
Хоча в "ПіС" теж було кілька політиків із комуністичним минулим, зокрема колишній комуністичний прокурор Станіслав Пйотрович, це не заважає депутатам правиці звинувачувати нового маршалка в минулому з часів Польської Народної Республіки.
А головне – для багатьох оглядачів поява Чажастого на посаді маршалка стало свідченням повернення посткомуністичної лівиці на вершину влади.
Це виглядає настільки незвично, що навіть постало питання: а чи не збирається новий маршалок прибирати хрест із парламентської зали засідань (відповідь – не збирається).
Тут і далі – фото з facebook-сторінки Влодзімежа ЧажастогоКомуніст, бізнесмен і (можливо) корупціонер
У 1993–1997, а також у 2001–2005 роках у різних коаліціях і конфігураціях Польщею керувала лівиця – Союз демократичних лівих сил (СДЛС). Це була партія, що виникла на руїнах колишньої режимної комуністичної партії і була створена здебільшого політиками типу й покоління Чажастого.
Дві каденції поспіль президентом був Александр Квасневський, лідер цього середовища. За цей час Польща здобула членство і в НАТО, і в ЄС.
Однак двадцять років тому лівиця втратила владу і відтоді занурилася в кризу. Протягом двох десятиліть вона перебуває на маргінесі польської політики.
Чажастий на такій високій посаді – це не лише його особистий успіх. Це повернення із забуття на вершину.
Парадоксально, але саме він двадцять років тому спричинився до гучного падіння лівиці.
Влодзімеж Чажастий є досить типовим представником середовища молодого покоління діячів ПОРП (Польської об’єднаної робітничої партії, комуністичної партії, що правила в Польщі до 1989 року).
Він зробив кар’єру в 1980-х роках в організаціях студентів, пов’язаних із комуністичною владою (аналог радянського комсомолу). До "дорослої" партії він вступив у 1983 році, тобто в найгірший, найпохмуріший період – через два роки після запровадженого Войцехом Ярузельським воєнного стану.
Тоді, коли вже ніхто не мав ілюзій щодо жорстокого і диктаторського характеру комуністичного режиму.
Люди з покоління Чажастого, які обрали кар’єру в комуністичній партії, пізніше часто повторювали, що це був звичайний опортунізм або... спроба реформувати систему зсередини.
Хай там як, а Чажастий був членом ПОРП до самого кінця й розпуску партії 1990 року.
Уже після змін і падіння ПНР Чажастий досить швидко віднайшов себе в лівих, але демократичних середовищах. Певний час він навіть був у Демократичному союзі – партії, що виросла з антикомуністичної опозиції.
Однак насамперед у 1990-х роках майбутній маршалок зосередився на бізнесі. Він заснував видавництво Muza й працював у медійному бізнесі.
Наприкінці 90-х Чажастий знову почав зближуватися з лівим середовищем. Тодішній президент Квасневський доручив йому посаду в Національній раді радіомовлення і телебачення (KRRiT) – державному органі, що здійснює контроль над електронними медіа і має досить істотні повноваження щодо надання ліцензій телевізійним станціям.
Швидко з’ясувалося, що Чажастий став сірим кардиналом у KRRiT, фактично на свій розсуд роздаючи карти в медійному середовищі.
У цей період піку могутності лівиці в Польщі вибухнув потужний скандал.
Улітку 2002 року відомий кінопродюсер Лев Ривін прийшов до Адама Міхніка, головного редактора Gazety Wyborczej, із пропозицією хабаря в понад 17 мільйонів доларів. За це він мав домогтися для компанії Agora, видавця, зокрема, Gazety Wyborczej, вигідних змін до закону, що дозволяли б купівлю однієї з телевізійних станцій і створення великого медіахолдингу.
Це був час найбільшої могутності Gazety Wyborczej та Agory. Міхнік не погодився. Він записав розмову і оприлюднив її.
Підозри щодо того, хто відправив Ривіна з корупційною пропозицією, вели до так званої "групи, що тримає владу" – неформального кола впливу всередині лівого середовища. ЗМІ вказували, що до цієї групи належав Влодзімеж Чажастий.
Потім була комісія Сейму і допити. Два роки тому Томаш Наленч, голова тодішньої слідчої комісії, у своїй книзі натякнув, що Чажастий був архітектором усієї корупційної інтриги. Проте ніколи нічого не було доведено.
Афера Ривіна стала останнім цвяхом у труну правління лівиці. 2005 року СДЛС остаточно втрачає владу, а Чажастий – посаду в Національній раді радіомовлення і телебачення.
А для польської лівиці настали важкі часи. Після падіння лівиці й уряду Лешека Міллера у польській політиці виросли два нові, праві та ліберальні середовища: "Громадянська платформа" Дональда Туска та "Право і справедливість" Ярослава Качинського.
Уже два десятиліття вони почергово перебувають при владі, запекло змагаючись між собою. І, як здавалося, не залишаючи лівим шансів на повернення.
Лівий ренесанс
Після падіння лівих урядів Чажастий опинився у структурах так званого Товариства "Ординацька". Це була група колишніх комуністів із покоління Чажастого. Це мало стати трампліном для його повернення у велику політику.
Проте лише 2012 року Чажастий очолив регіональні мазовецькі структури СДЛС.
Попри те, що частина соціал-демократичного середовища звинувачувала в кризі лівиці саме його, Чажастий сумлінно взявся за партійну відбудову.
Чотири роки по тому він став головою СДЛС – саме в момент потужної кризи.
За результатами виборів 2015 року соціал-демократи не пройшли до Сейму. Тож ліву партію потрібно було заново зібрати і відбудувати.
Як новий лідер СДЛС, Чажастий увійшов у союз із новими, молодими лівими середовищами: партією "Разом" Адріана Зандберга і "Весна" Роберта Бедроня. Так виникли "Об’єднані Ліві". Щоправда, згодом унаслідок суперечок і внутрішньої конкуренції в цьому середовищі Зандберг пішов власним шляхом.
У результаті наполегливої роботи, збирання розпорошених лівих середовищ і послідовної співпраці з ліберальною "Громадянською платформою" Дональда Туска на виборах 2019 року ліва коаліція завела до Сейму 49 депутатів.
На вибори 2023 року "Нові Ліві" під керівництвом Чажастого пішли вже без партії "Разом", яка перехопила голоси молодих лівих виборців – тож здобули лише 26 мандатів. Натомість вони увійшли до керівної коаліції – разом із партіями Туска, Головні та Польською селянською партією Владислава Косіняка-Камиша.
Це дозволило лівим повернутися в уряд, а особисто Чажастому – отримати крісло маршалка, хоч і лише на два роки.
До свого офісу в Сеймі на посаду керівника канцелярії маршалка Чажастий уже взяв Марека Сівця. Це колишній впливовий очільник Бюро національної безпеки (аналог української Ради національної безпеки і оборони) в часи президентства Квасневського.
Сівець певний час був також директором Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" в Україні.
Цим призначенням Чажастий демонструє, що не відмежовується від свого минулого, а також подає сигнал своїм колишнім товаришам, що їх підтримуватиме.
Хоча, певно, не всіх, бо він злопам’ятний і напевно досі пам’ятає різні образи й зверхнє ставлення з боку деяких соціал-демократів, а також звинувачення у співучасті в кризі лівиці.
* * * * *
Для правої опозиції – партій "Право і справедливість" та "Конфедерація" – новий маршалок точно не буде легким опонентом.
Чажастий уже оголосив, що застосовуватиме "маршалківське вето". Такої правової категорії не існує, але це означає, що маршалок просто блокуватиме й не прийматиме до розгляду законопроєкти, які вважатиме шкідливими.
На відміну від свого попередника Головні, він точно не вступатиме в ідеологічні дискусії й не натякатиме, що може піти на якісь компроміси у світоглядних питаннях.
У таких справах, як аборти, права жінок чи вплив церкви, Чажастий є дуже принципово лівим.
Він безперечно зосередиться на роботі у Сеймі та внутрішній політиці.
В інтерв’ю Чажастий зізнається, що не любить літати літаком. І справді, коли може, він уникає авіаподорожей. А це серйозно обмежує можливості закордонних візитів і загалом міжнародної політики, яку маршалки ведуть щонайменше на рівні офіційних контактів, наприклад, із парламентами.
Про нового маршалка також відомо, що він обожнює птахів, має про них понад дві тисячі книжок, а якби мав друге життя, хотів би стати орнітологом.
Проте його справжньою любов’ю є політика. І тепер він зможе себе проявити – у найважчий період, коли Польща поступово починає готуватися до виборчої кампанії 2027 року.
Автор: Міхал Кацевич,
публіцист, журналіст порталу Biełsat
Стаття початково була опублікована на порталі "Нова Польща" та републікується зі згоди правовласника. Переклад Марії Шагурі