Фото: Julia Demaree Nikhinson/Associated Press/East NewsШість наслідків "мирної угоди Трампа", якщо вона буде вигідною для Путіна
Минулого тижня Росія атакувала цивільних українців, запустивши понад 500 безпілотників, крилатих і балістичних ракет. У Тернополі ракети влучили у дві житлові багатоповерхівки, убивши у них щонайменше 31 людину, в тому числі шестеро дітей.
І це тільки у Тернополі – але тієї ночі шквал російського вогню влучив у будинки, магазини, поштові відділення та електростанції по всій Україні.
Це був черговий воєнний злочин, вчинений під час цієї злочинної російської війни.
Але навіть його затьмарило повідомлення про те, що лідери Росії і США, Владімір Путін і Дональд Трамп, таємно домовляються про умови врегулювання. З'ясувалося, що вже є план з 28 пунктів, авторами якого є спецпредставник США Стів Віткофф та Кирил Дмитрієв, голова Фонду національного добробуту Росії.
Невдовзі підтвердилося, що цей план – дуже упереджений на користь Кремля.
Перш за все це просто несправедливо – дозволити агресору визначати, чим завершиться війна, яку він же і розпочав.
Але крім того, є ще шість фундаментальних проблем з цим "мирним" планом.
По-перше, він збільшує ризик ядерної війни.
Тиск на Україну, щоб вона прийняла умови, які більше скидаються на поразку – приведе решту країн світу до висновку, що для стримування майбутнього вторгнення Росії, Китаю чи будь-якої іншої ядерної держави необхідно мати ядерну зброю.
Вимушена капітуляція України дає старт розповсюдженню ядерної зброї і, як наслідок, значно збільшує ймовірність Третьої світової.
Цей ризик пов'язаний з наступною проблемою мирного плану Трампа.
Ця друга проблема – наслідки для міжнародного порядку.
Нині світовий порядок ґрунтується на принципі непорушності національних кордонів. Безумовно, порушення цього принципу трапляються, але вони є винятком, а не нормою.
Схвалення такого порушення – як це зробив би Трамп, винагородивши Росію за її вторгнення в Україну, – настільки виходить за межі дозволеного, що стане потрясінням для всієї системи. Пакт Віткоффа-Дмитрієва у тому вигляді, як він був узгоджений початково, ризикує створити світ, в якому вторгнення і війни стануть буденністю.
По-третє, задоволення давніх вимог Кремля підірве мир і стабільність регіону.
Якщо умови мирної угоди зроблять Росію сильнішою за Україну, цей факт буде всіляко заохочувати Путіна – юридично, морально, психологічно та економічно – продовжувати вести війну в Європі.
По-четверте, план Трампа не містить надійних механізмів його виконання.
З огляду на те, що Росія порушила геть усі угоди з Україною, які вона коли-небудь укладала – ще одне запевнення Кремля в тому, що вона не намагатиметься захопити більше української території, не має ваги.
Гарантії безпеки з боку США також позбавлені сенсу, зважаючи на те, що при владі – адміністрація, яка мало дбає про виконання своїх зобов'язань та про чесність у відносинах.
Єдиним реальним стримуючим фактором проти нової російської агресії є вступ України до НАТО – а його у пропонованій домовленості хочуть виключити.
Крім того, надаючи пріоритет імперським фантазіям Росії над демократичною волею України, план Трампа уникає питання перебудови архітектури у цій частині світу.
А це є п'ятим головним питанням. Бо мир – це більше за тимчасову відсутність бойових дій.
Росія, поза сумнівом, погодилася б на припинення вогню на кілька днів, а може, навіть тижнів, в обмін на остаточну капітуляцію України. Але справжній мир означає, що Україна збереже свій суверенітет і зможе захищати себе, приєднуватися до альянсів і, що найважливіше, відновлюватися. Хоча запропоноване врегулювання не передбачає цього, союзники України висунули цілком розумні (і навіть вигідні) плани відновлення країни та залучення іноземних інвестицій.
Остання і, можливо, найбільш фундаментальна проблема – це процес.
Історія свідчить: для того, щоб мирне врегулювання було тривалим, до нього мають бути залучені усіх сторони, яких це стосується.
Згадаймо, що після Першої світової війни країни, які вважалися агресорами, були відсторонені від ключової частини мирних переговорів, хоча ті визначали їхню долю – і це рішення зрештою посприяло початку Другої світової війни.
А зараз підготовка мирного плану спершу велася без консультацій з українцями, жертвами агресії. Схоже на те, що план був продиктований росіянами і перекладений англійською (що не дивує, якщо згадати, що Віткофф, ведучи переговори з Путіним, покладається на перекладача, наданого Кремлем).
Для наступної за важливістю сторони, європейських союзників України, ці таємні домовленості також стали несподіванкою.
Але якщо ми хочемо досягти справжнього миру, щоб Україна була захищена і могла відбудуватися, ці сторони повинні бути за столом.
Підхід Трампа не спрацює.
Без залучення ключових сторін неможливо повноцінно усвідомити проблематику та зібрати необхідну інформацію. Виключивши Україну та її європейських союзників, Росія і США можуть не залишити українцям іншого вибору, окрім як боротися.
Трамп може вважати, що це дає йому підстави "умити руки" і залишити Україну, але ж проблема залишиться не вирішена.
Прагнення Трампа отримати Нобелівську премію миру перетворилося на одну з найвідоміших вразливостей лідера в історії міжнародних відносин. Зараз саме це призвело до непродуманої спроби мирного врегулювання, яка – у разі втілення – практично гарантує, що у майбутньому конфлікт знову спалахне.
Адміністрація США намагається примусити Україну та її союзників прийняти несправедливий "мир", який не має шансів бути тривалим.
Але ми повинні продовжувати закликати усіх почути українців, а також поважати і підтримувати їх.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів
Тімоті Снайдер
перший голова кафедри новітньої історії Європи в Університеті Торонто