На зустрічі “Слуги народу” із Зеленським “Міндіч” та “Алібаба” не прозвучало жодного разу
Ілюстративне фотоПісля закритої зустрічі президента Володимира Зеленського із фракцією “Слуги народу” всередині монобільшості знову заговорили про можливий розпад, відсутність голосів під бюджет, вихід депутатів і фрустрацію, яка росте через операцію “Мідас”.
LB.ua поговорив із народним депутатом, який був присутній на засіданні. Він докладно розповів, що відбувалося у залі, як реагував президент, чому гострі питання про Міндіча та Єрмака ніхто так і не поставив — і чому фракція, за його словами, впала в “апатію”.
Почнемо з головного: чи пролунала тема відставок уряду та Андрія Єрмака на нараді? Чи дав президент зрозуміти, що міністрів таки звільнять?
Все залишається, як є. Кабмін не йде у відставку, голова Офісу президента теж. Були до президента деякі гострі питання, але у ввічливій формі, нічого драматичного. Єдине, що Мар’яна Безугла поставила досить сміливе питання щодо Єрмака та відставки. Її там зашикали позаду. Вона єдина, кого зашикали.
Як президент реагував на питання Безуглої?
По-перше, вона не член фракції, а член партії. Тому вона прийшла. Ми ж її не виключили — не вистачило голосів. Вона як такий асоційований член. Але вона молодець, вона має свою позицію, не боїться її висловлювати. Я це ціную.
Він не демонстрував роздратування. Відповіді були дуже загальні: “Ну, треба там з корупцією боротись, треба політичними методами, юридичними, але треба докази, треба згідно з законом”. Тобто формально правильні речі.
Чи були якісь різкі заяви чи очікування щодо зовнішнього тиску?
“Питання були, наприклад: “На вас чинять тиск партнери?” Я навіть відповіді не почув. Єдине, що там натякнули, що наступний тиждень може бути таким, що можуть бути вкиди, вброси, пов’язані з можливо цим мирним планом чи щось.
Складається враження, що президент уникав конкретики?
Знаєте, багато людей сидять, і якщо скажеш щось необережне чи таємне, одразу ж всі будуть знати. Може, він тому відповідав так абстрактно. Я сам знаю, що це найбільш безпечний спосіб комунікації.
Питання щодо Давида Арахамії ставили?
Ні, ні, ні. Не ставилося взагалі.
Ви згадали, що щодо Єрмака президент відповідав помітно напружено?
Було цікаво спостерігати, коли ставили питання про Єрмака. Було видно, що президент очікував це питання. Але в присутності Єрмака він намагався відповісти дуже загально, щоб нікого не образити, і практично ухилитись. Було видно, що йому незручно.
Отже, після зустрічі можна сказати: “все залишається як є”?
Так. Але питання в іншому: ситуація загострюється. Люди фрустровані, попереду тяжка зима, темнота, депресія. Це небезпечно. Треба виходити з бульбашки, шукати компроміс, не загострювати внутрішньополітичну боротьбу.
Ви говорите про компроміс. Але чи готові до цього всередині самої фракції? Чи можливий вихід депутатів?
Сьогодні вранці ваші колеги казали, що це реально? Так, це було реально.
Зустріч трохи зняла гостроту, але не вирішила проблеми. Все покажуть голосування. Особливо мажоритарники можуть уже не голосувати активно. Бюджет може “полетіти”. По факту, монобільшість може перестати існувати.
Президент це усвідомлює? Він думає наперед?
Мені здається, він не думає на випередження. У нього логіка: якщо щось трапиться, будемо думати. Але зараз — ні.
Ви очікували критики на свою адресу за заяви про відставку уряду?
Я думав, що він буде критикувати, захищати свою позицію… Ні. Нічого. Абсолютно. Він зайняв позицію оборони.
Ходили чутки, що президент пропонував Маслова на міністра юстиції. Це підтвердилось?
Це цікава історія. Він задав питання напівсерйозно, напівжартома. А Маслов підхопив і сказав: “Якщо буде рішення головнокомандувача — погоджуюсь”. Президент, здається, дав задній хід.
Інший депутат одразу запропонував себе міністром енергетики.
Камельчук. Боже, Господи.
А інший запропонував Героса. Але, прямо кажучи, зараз іти в енергетику — харакірі. Мені здається, що ні Маслов, ні Герос не стануть міністрами. Президент вагається. Він не визначився.
Яке ваше загальне відчуття від зустрічі?
Все залишається, як є. Немає креативу, драйву, є пасивність. Я пам’ятаю 2019 рік — яка була енергія. Зараз — або втома, або розчарування. Лідер має заряджати енергією, давати надію. Поки що я цього не бачу.
Депутат навів слова Черчилля в 1940 році: “Через три місяці ми всі будемо мертві”.
Він розумів небезпеку, але давав надію. Це місія лідера. Я цього зараз не бачу.
Найгостріше питання. Чи хтось наважився прямо спитати про Міндіча?
Слово “Міндіч” жодного разу не пролунало. І слово “Алібаба”. Я жартома подумав: якби я був сміливіший, спитав би: “А хто такий Алібаба?”. Усі про це думають, усі знають, але всі бояться. Обходять тему.
Що кажуть про можливий вихід депутатів і падіння монобільшості?
Керівництво Ради теж про це говорить. Мовляв, у нас залишається чотири голоси для монобільшості. А що буде, якщо вони вийдуть? Відповідь: якщо вийдуть — будемо думати.
Питання в тому, що ми стаємо токсичними як фракція і партія. Ми не хочемо ділити відповідальність, а набираємо на себе дедалі більше негативу.
Президент сам згадував про створення коаліційного уряду?
Так. І сказав, що він проти. Логіка така: ми виграли вибори, вони не виграли. Навіщо віддавати те, що ми виграли?
А ви як вважаєте?
Я вірю в колективний розум. Треба домовлятися. Чому не створити уряд технократів у квотах фракцій? Дати право вето? Це можливо. Це логічно. Але поки що ніхто не хоче робити крок назустріч.
Отже, підсумуйте засідання одним реченням.
Все залишається як є. Пасивність. Ніхто не думає наперед. А ситуація погіршується.