Наближення скасування безвізу тривожить грузинську владу і змушує її піднімати градус репресійТбілісі у воронці репресій: як влада Грузії готується до скасування безвізу з ЄС
Минуло трохи більше місяця після місцевих виборів 4 жовтня, коли анонсована за кілька місяців "мирна революція", учасники якої були впевнені у, здавалось би, гарантованій перемозі, закінчилася провалом.
Як наслідок, "Грузинська мрія" ще більше зміцнила свої позиції: "оформила" місцеві вибори, почала нові репресії та ліквідувала опозицію.
Однак це ще не все, оскільки реальність виявилася набагато трагічнішою.
По-перше, грузинське суспільство власними силами не в змозі змінити політичні реалії в країні, яка дуже схожа на білоруську картину.
А по-друге, Грузія ще більше віддалилася від Заходу, і для неї перспективи європейської інтеграції в осяжному майбутньому втрачені.
Водночас ЄС лише зараз підійшов до можливості скасування безвізу, насамперед – для представників владного режиму. Такий крок виглядає явно запізнілим – він міг бути успішним, якби був зроблений хоча б рік тому.
Однак і таке покарання тривожить грузинську владу і змушує її піднімати градус репресій.
Влада без опозиції
Після того як режим оголосив 4 жовтня "тріумфальною перемогою", стало зрозуміло, що уряд "Грузинської мрії" не зупиниться на досягнутому і перейде в наступ зі ще більшою силою.
Мішенню, як і очікувалося, стали опозиційні політичні партії та бунтівний громадський сектор. Про заборону опозиційних партій, неприйнятних для режиму, сам Бідзіна Іванішвілі натякнув в одному зі своїх останніх телевізійних інтерв'ю, ще до парламентських виборів 2024 року.
Таким чином, таке рішення режиму не стало шоком для суспільства.
6 листопада в Генеральній прокуратурі Грузії відбувся черговий брифінг, на якому сам генпрокурор Георгій Гваракідзе поінформував громадськість про початок нових репресій проти опозиції.
Зокрема, згідно з його заявою, кримінальне переслідування порушено щодо Міхеїла Саакашвілі, Георгія Вашадзе, Ніки Гварамії, Ніканора Мелії, Зураба Гірчі Джапаридзе, Елен Хоштарії, Мамуки Хазарадзе і Бадрі Джапаридзе за злочини, скоєні проти держави. А саме: саботаж, сприяння ворожій діяльності іноземної держави, фінансування діяльності, спрямованої проти конституційного ладу Грузії та основ національної безпеки, заклики до насильницької зміни конституційного ладу Грузії, а також до повалення державної влади.
Примітно, що, за винятком останніх двох із них (Мамуки Хазарадзе і Бадрі Джапарідзе), режим уже тримає опозиціонерів у в'язниці.
"Після початку воєнних дій в Україні, з метою уникнення можливого військового конфлікту з Російською Федерацією, уряд Грузії, з огляду на інтереси національної безпеки, обрав політику незастосування економічних санкцій проти країни-агресора та збереження миру в країні", – йдеться в заяві генпрокурора.
За його словами, "лідери деяких опозиційних партій, що діють у Грузії... на шкоду державним інтересам Грузії та з метою створення штучного підґрунтя для запровадження міжнародних санкцій, надавали представникам іноземних держав вигадану інформацію щодо імпорту нафтопродуктів у Грузію, а також щодо ситуації в грузинській військовій сфері, і поширювали неправдиву інформацію про те, що повітряний простір Грузії нібито використовували для доправлення іранських бойових безпілотників у Російську Федерацію".
Зазначається, що через це західні санкції були запроваджені "щодо близько 300 громадян Грузії".
Крім того, опозиційних лідерів, а також експрезидента Міхеїла Саакашвілі звинувачують у публічних закликах "до революції, повалення уряду, пікетування державних будівель і фізичного протистояння зі співробітниками правоохоронних органів".
Однак "Грузинська мрія" відкрила "артилерійський вогонь" по опозиції кількома днями раніше (28 жовтня), коли її парламент звернувся до Конституційного суду країни з проханням заборонити три опозиційні партії.
У конституційному позові, підготовленому партією влади, режим зажадав визнати неконституційними і заборонити "Національний рух", "Коаліцію за зміни" і "Сильну Грузію – Лело".
Примітно, що партію колишнього прем'єр-міністра Георгія Гахарії, який нині втік із країни, не внесли до списку заборонених, оскільки роком пізніше вона вийшла з режиму бойкоту і увійшла до парламенту. При цьому уточнивши, що такий крок зовсім не означав надання легітимності парламенту.
Однак особисто Георгію Гахарії цей трюк не допоміг: генпрокурор оголосив громадськості про порушення щодо нього кримінальної справи, що передбачає до 13 років позбавлення волі. Гахарію звинувачують у подіях 20-21 червня 2019 року – так званій "ночі Гаврилова". Йдеться про жорстокий розгін поліцією протестів під парламентом – перший випадок явного масового зловживання силою нинішньої влади Грузії.
І хоча порушення закону в даному випадку очевидне – показово, що звинувачення не було висунуто нікому із силовиків. А тодішній спікер парламенту Іраклій Кобахідзхе, дії якого призвели до цих протестів, нині очолює уряд.
Кінець поступок Європі
Фінальним акордом цих подій стало повернення третього президента Грузії та голови Консультативної ради при президентові України Міхеіла Саакашвілі з лікувального закладу до пенітенціарного.
Сам Саакашвілі назвав це рішення прямим виконанням доручення Путіна і публічно звернувся до президента України з проханням включити його до списку цивільних військовополонених у війні, що триває, з відповідними правовими наслідками.
Утім, не чекаючи на реакцію Києва, грузинська влада вже заявила, що ймовірність передачі Саакашвілі Україні – нульова.
Варто зазначити, що Саакашвілі три роки перебував у лікарні – тобто в м'якших, порівняно з в'язницею, умовах. Одна з причин цього – небажання грузинської влади остаточно розривати відносини із Заходом.
Неофіційно розглядалися навіть варіанти депортації Саакашвілі до ЄС у разі визнання результатів минулорічних виборів.
І саме тому нове рішення грузинської влади щодо Саакашвілі можна назвати символічним.
"Грузинська мрія" демонструє, що більше не зацікавлена у збереженні будь-якого діалогу з ЄС.
Ще один символічний крок "Грузинської мрії" – демонстративна ліквідація Антикорупційного бюро, створеного 2022 року за рекомендацією Євросоюзу.
Бюро так і не змогло повноцінно запрацювати, а тому не становило загрози партії влади. Тому його закриття – публічний ляпас ЄС і демонстрація остаточного розриву.
Безвіз не для всіх
Чому "Грузинська мрія" саме зараз пішла на кроки до остаточного розриву з ЄС?
Найімовірніша причина – рішення ЄС щодо спрощення порядку безвізового режиму для третіх країн. Як очікується, Грузія стане першою країною, на якій Євросоюз "відтестує" нові правила.
Як очікується, скасування безвізу не буде тотальним – воно торкнеться лише представників влади, що виглядає ударом по збереженню лояльності держапарату.
Саме тому нинішнє посилення репресій проти опозиції виглядає лише запізнілою прелюдією.
Новий, також очікуваний хід грузинської влади – репресії проти своїх, однак недостатньо лояльних.
"Першою ластівкою" тут став екс-прем'єр Іраклій Гарібашвілі. "Раптово" виявилося, що на посаді глави уряду він займався бізнесом, а отримані доходи декларував як подарунки від родичів.
Однак, як вважається, реальною причиною відкриття справи стала позиція Гарібашвілі торік, коли антиурядові протести були в розпалі. Ексглава уряду і тодішній очільник керівної партії намагався скласти з себе повноваження і піти в приватне життя.
Крок, який був сприйнятий як зрада. А тому покарання було очікуваним.
Залишається лише два питання. По-перше, чи буде достатньо цих репресій, щоб гарантувати слухняність держапарату?
А якщо ні, то чи зможе довго існувати система, що працює в режимі самопожирання?
Автори:
Аміран Хевцуріані, професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру, з Тбілісі,
Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"