Заборона публікувати імена підозрюваних. Удар по свободі слова? Що кажуть юристи і парламент
З чого все починалося та що говорять судді Верховного суду
На початку жовтня 2025 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув справу за позовом колишнього керівника “Укртатнафти” Руслана Ляпки до видання “Дзеркало тижня”.
Руслан ЛяпкоЖурналісти ще у лютому 2023 року повідомили, що йому оголосили підозру у кримінальному провадженні. Верховний суд вирішив, що публікація порушує право позивача на використання свого імені. Редакцію зобов’язали прибрати прізвище з матеріалу, але залишити сам текст.
Судді ВС пояснили, що чинний Цивільний кодекс України (ЦКУ) і так містить норму, до якої у 2005 році додали частину, яка забороняє вказувати імʼя людини, що підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, до того моменту, як вирок стосовно неї набуде законної сили. Однак це положення весь цей час суди застосовували непослідовно, наголосили судді в інтервʼю виданню “Бабель”.
Судді ВС суду наполягають: їхнє рішення не створює нової норми, а лише конкретизує стару. Мовляв, якщо тепер журналісти хочуть згадати прізвище підозрюваного — потрібно або дочекатися вироку суду, або використовувати умовне позначення (наприклад, ініціали підозрюваного).
Член Комітету з правової політики Сергій Власенко (“Батьківщина”) у коментарі LB.ua також наголосив, що відповідні норми ЦКУ діють вже 20 років.
“Просто врешті-решт людина звернулася до суду та примусила робити те, що відбувається в нормальному цивілізованому світі — дотримуватися презумпції невинуватості. Верховний Суд, як на мене, зайняв виважену позицію. Поки немає обвинувального вироку суду, який набув законної сили, людина вважається невинуватою. І, при всій повазі, журналістам не треба порушувати цей принцип”, — закликає Власенко.
нардеп Сергій ВласенкоНардеп також вважає, що відтепер журналісти можуть вказувати ініціали особи, бо відповідний позов було заявлено про незаконне використання імені.
“Саме імені. Тому, якщо будуть когось визначати ініціалами, окей, визначайте… Ваше завдання — можете писати про сам злочин, нема жодних питань, але ви не можете прив'язувати до цього злочину особу, до тих пір, поки немає обвинувального вироку суду”, — пояснює Власенко.
Тобто формально наразі журналісти можуть і далі писати про підозри, але з обмеженнями:
• використовувати лише ініціали або описові формулювання;
• уникати прямих посилань на особу до вироку;
• не публікувати фото підозрюваних.
Юристи з медіа права: ВС пропонує медіа самоцензуру
Юристи Інституту масової інформації (ІМІ) назвали рішення Верховного Суду “юридичною рулеткою” для журналістів. Адже тепер медіа можуть написати, що “високопосадовцю вручили підозру”, але не мають права вказати, кому саме — навіть якщо йдеться про публічну особу, дії якої становлять очевидний суспільний інтерес. У результаті важлива новина втрачає сенс і перетворюється на чутку.
На думку юристів ІМІ, іронії додає порада ВС “використовувати лише початкову літеру прізвища”, як це дозволяє частина сьома статті 296 ЦК. Тобто журналіст може написати “міністру Х. повідомлено про підозру” — але це не має жодної реальної цінності для суспільства.
Фото: Анастасія Лисиця / «Бабель»Юристи ІМІ також звертають увагу, що у справі, яку розглядав ВС, саме джерело спірної публікації залишилось без змін — ім’я фігуранта досі доступне онлайн, а новини про саме рішення суду теж містять його прізвище. Тож, незрозуміло, яке саме порушене право було “відновлено”. По суті, йдеться не про захист честі чи приватності, а про створення небезпечного прецеденту, коли будь-яке медіа може стати мішенню для позову.
Так формується так званий chilling effect — ефект охолодження, коли журналісти уникають резонансних тем через страх судових переслідувань. На думку ІМІ, така практика підриває свободу слова й принцип прозорості, а суспільство — позбавляє права знати про діяльність посадовців і чиновників, які обрали публічність свідомо.
“Фактично, суд пропонує медіа самоцензуруватися. Але це шлях, який веде не до Європи, а до маленької Росії”, — кажуть в ІМІ.
Водночас правники радять журналістам не мовчати, посилатися на офіційні документи — ухвали, витяги з реєстрів, релізи державних органів, уникати формулювань, які стверджують вину до вироку.
“Свобода слова — це не абстрактна цінність, а інструмент суспільного контролю, — каже виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. — Якщо ми дозволимо суду вирішувати, кого можна називати на ім’я, а кого — ні, ми отримаємо не правову державу, а контрольований простір мовчання”.
Всі медіа не засудять, але ризики зростають?
Виконавчий директор Фундації DEJURE Михайло Жернаков у коментарі LB.ua теж назвав рішення Верховного суду черговим кроком назад у питаннях свободи слова.
“Так, такі норми (згадки ПІБ до вироку суду) справді є в Цивільному кодексі, але це не означає, що їх треба застосовувати буквально. Ми ж маємо безліч “мертвих” норм, які давно не відповідають реаліям суспільства, — пояснює він. — Є міжнародні стандарти, практика ЄСПЛ, яка є обов’язковою для України як члена Ради Європи. Суд мав достатньо інструментів, щоб ухвалити рішення, не наступаючи на свободу слова, але обрав інший шлях”.
Михайло ЖернаковНа думку Жернакова, рішення ВС — саме зараз (до норм ЦК 2005 року) — не випадкове і вписується у загальну тенденцію звуження демократичних свобод.
“Не хочу говорити про “закручування гайок”, але це саме воно. Ми бачимо синхронність — і з боку Верховного Суду, і з боку політичних еліт. Це спроба поступово обмежувати свободу, відкритість, демократичність”, — наголошує юрист.
Він вважає, що подібні рішення можуть бути використані для вибіркового тиску на медіа — через судові позови, вимогу компенсацій, бо будуть посилатися на цей прецедент — рішення ВС.
“Не виключено, що цим рішенням скористаються саме ті, хто захоче “відбілити” власну репутацію через суд. Формально все виглядатиме законно, але по суті — це буде інструмент тиску на журналістів», — зазначає Жернаков.
Він додав, що тепер медіа можна дотримуватись вимог — писати “першу літеру прізвища” підозрюваного чи розмивати фото, але це абсурд, каже юрист. Або ж просто саботувати такі норми, працювати, як раніше.
“Всі медіа не засудять, але ризики справді зростають”, — визнає виконавчий директор DEJURE.
При цьому юрист наголошує: головна проблема не лише в одному рішенні, а у відсутності реформи самої судової системи.
“Поки ми не очистимо Верховний суд від людей, які роками зберігають старі практики, ситуація не зміниться. Ми досі не виконали рекомендації Євросоюзу щодо антикорупційних змін у судовій владі. Якби зробили це тоді — сьогодні цієї проблеми не було б”, — впевнений Жернаков.
Натомість Сергій Заянчуковський, адвокат, радник адвокатського об’єднання LESHCHENKO & PARTNERS у коментарі LB.ua наголосив, що для медіа фактично після рішення ВС нічого не змінилося.
Заянчуковський Сергій Олегович, адвокат, радник адвокатського об’єднання LESHCHENKO & PARTNERS“Закон і раніше забороняв публічно звинувачувати людину до рішення суду. Проте медіа успішно обходили цю норму, використовуючи формулювання на кшталт “ймовірно”, “можливо”, “за словами наших джерел” або посилаючись на конкретне джерело. У більшості подібних випадків, коли позови стосувалися захисту честі та гідності, Верховний суд практично завжди ставав на бік ЗМІ, посилаючись на свободу вираження поглядів. Однак у цій конкретній справі позивачі обрали іншу стратегію: замість позову про спростування недостовірної інформації (традиційно безуспішного) вони подали позов про порушення права на використання імені. І саме в межах цієї вимоги Суд визнав, що публікація без згоди особи порушує її право, навіть якщо інформація не є неправдивою”, — каже адвокат.
Рішення Верховного суду у цій справі, на його думку, цікаве, але неоднозначне. Якщо фігуранти кримінальних розслідувань почнуть масово подавати позови, посилаючись на “порушення права на ім’я”, це може спричинити нову хвилю судових процесів проти журналістів, прогнозує Сергій Заянчуковський.
Ймовірно, за його оцінками, остаточну крапку у цьому питанні доведеться ставити вже Великій Палаті Верховного Суду, яка має визначити баланс між свободою слова та правом людини на захист свого імені, — прогнозує адвокат.
Анатолій Сівоздрав, адвокат, керівник практики супроводу бізнесу GRACERS назвав у коментарі LB.ua рішення знаковим для практики взаємодії між правом на приватність і свободою медіа.
Анатолій Сівоздрав, адвокат, керівник практики супроводу бізнесу GRACERS“Суд чітко визначив, що зазначення повного імені особи, стосовно якої ще не набрав законної сили обвинувальний вирок, є порушенням немайнового права на ім’я, передбаченого ч. 4 ст. 296 ЦК України. Це означає, що журналісти, публікуючи матеріали про кримінальні розслідування, не можуть називати підозрюваного на ім’я та прізвище до остаточного вироку суду та набрання ним законної сили, навіть якщо ця особа є публічною і викликає значний суспільний інтерес”, — розʼяснює адвокат.
Водночас, за його словами, ВС не запровадив “тотальну заборону” на інформування суспільства про такі події. Йдеться не про обмеження права на інформацію, а про захист презумпції невинуватості та недоторканності приватного життя.
Оптимальною, за словами Анатолія Сівоздрава, практикою відповідно до цього рішення є використання узагальнених позначень, як-от “громадянин”, “посадовець одного з державних підприємств”, “колишній керівник компанії”, або “ОСОБА_1”.
“Отже, нова судова практика не встановлює абсолютної заборони на згадки про підозрюваних, але зобов’язує журналістів дотримуватись високих етичних і правових стандартів. Медіа повинні не лише інформувати, а й неупереджено зберігати баланс між інтересами суспільства та правами людини, уникаючи передчасного “ярлика” злочинця”, — наголошує юрист.
У Верховній Раді обіцяють зміни до законодавства. Бо рішення ВС — наступ на свободу слова
Голова Комітету ВРУ з питань свободи слова Ярослав Юрчишин (“Голос”) у коментарі LB.ua назвав рішення ВС порушенням балансу між правом на приватність і правом суспільства на доступ до інформації.
“Бо йдеться переважно про суспільно значимі судові процеси — підозрюваних у корупції, зловживанні службовим становищем, економічних злочинах чи злочинах проти нацбезпеки. Суд у цьому випадку став не на пошук балансу, а повністю на бік приватності”, — каже Юрчишин.
На його думку, таким рішенням суд обмежив журналістів у можливості інформувати суспільство, фактично створивши ризики для будь-якого медіа, яке публікуватиме інформацію про підозрюваних.
Ярослав Юрчишин“Тому це — наступ на свободу слова. Ми як правова держава повинні виконувати рішення суду, але зараз виходить так, що ВС поставив під удар усі медіа”, — каже Юрчишин.
За словами депутата, тепер журналісти опинилися в ситуації, коли або не писати про підозрюваних взагалі, або ризикувати судовими позовами.
“Великі медіа, мабуть, шукатимуть способи продовжити інформувати суспільство. Але в регіонах чиновники просто лякатимуть журналістів, і ті, скоріше за все, відмовляться згадувати, хто саме підозрюється у злочині”, — прогнозує він.
Юрчишин повідомив, що парламент уже готує зміни до Цивільного кодексу, аби уточнити норми, які ВС потрактував на шкоду журналістам і свободі слова.
Він наголосив, що інформування про хід слідства та фігурантів справ є не лише правом, а й обов’язком журналістів.
“Ми не можемо казати, що підозрюваний уже вчинив злочин — це недостовірна інформація. Але називати, хто є підозрюваним, фіксуючи, що це — саме підозра, — не просто можна, а необхідно”, — вважає Юрчишин.
Голова парламентського комітету також звернув увагу, що рішення ВС створює ще одне поле для маніпуляцій: “Сторона, яка підозрюється, може сама “злити” документи, а потім вимагати від усіх, у тієї ж прокуратури, видаляти дані про ідентифікацію. Це виглядало би смішно, якби не було настільки небезпечним”.