The Irish Image Collection/Design Pics RM/East NewsСудовий відкат? Який напрям реформ став найгіршим за "тіньовим" звітом про рух України до ЄС
"Європейська правда" вже розповідала про те, що на Україну чекає критичний звіт Єврокомісії. Документ оприлюднять дуже скоро: офіційна подія, де це станеться, призначена в Брюсселі на 4 листопада.
Але вже зараз відомі обриси звіту щодо двох ключових глав – 23 та 24 із першого, "фундаментального" розділу вступних переговорів з ЄС. Щодо них оприлюднений тіньовий звіт від коаліції українських громадських організацій. На цьому звітові, зокрема, ґрунтує свої висновки Єврокомісія.
Минулого тижня ми опублікували загальний опис того, як тіньовий звіт оцінює прогрес України на шляху до ЄС, і цей опис не був аж надто оптимістичним. Але варто зупинитися детальніше на окремих секторах.
Якщо спитати пересічного українця про те, де є найбільші проблеми у нашому русі до вступу в Євросоюз і де за останній рік в України було найбільше проблем, то напевно ви почуєте у відповідь згадку про боротьбу з корупцією. Події липня додатково загострили увагу до цієї сфери і в Україні, і у Брюсселі.
Та насправді ключові проблеми зараз – у сфері правосуддя.
Це – єдина сфера, де у тіньовому звіті вжитий вираз "відкочування реформи". Наразі йдеться про спроби руйнації деяких змін, і ці спроби ще не втілені, тож їх можна зупинити. Але сама по собі згадка є сигналом тривоги.
У владі кажуть, що почули ці сигнали від громадянського суспільства і готові реагувати. Але зазначають, що для мотивації бракує сигналу з боку ЄС – як-от готовності відкривати офіційні вступні переговори.
У цьому тексті описуємо звіт щодо стану судової реформи за розділом документа, що був підготовлений Лабораторією законодавчих ініціатив.
Позитиви і провали за рік
"Період із вересня 2024 року до липня 2025 року включно характеризувався певним уповільненням реформування судової влади", – цими словами починається розділ звіту щодо правосуддя, який готувала Лабораторія законодавчих ініціатив.
Термін "уповільнення" – це такий собі аналог згадки про стакан, який "наполовину наповнений", і водночас "наполовину пустий".
Тобто за бажання у ньому можна побачити і позитив, і негатив.
Ґрунт для оптимістів дає те, що виконання реформ збавило темп – а отже, не зупинилося. І дійсно, звіт пояснює, що протягом року дещо таки змінилося, і деякі рекомендації ЄС були втілені. Відбувся старт роботи Служби дисциплінарних інспекторів ВРП; звільнення низки суддів-корупціонерів; затверджені єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді, що є важливим і під час перевірки чинних суддів, і під час призначення нових; стартував добір суддів місцевих судів і призначені низка раніше відібраних; є поступ у конкурсі до апеляційних судів; ВР ухвалила закон щодо порядку створення вищих адміністративних судів.
На перший погляд, список достатньо довгий, тобто щось таки відбувалося.
Але автори звіту не приховують: негативні тенденції значно серйозніші.
І хоча документ отримується від емоцій у описі та каже лише про "певні труднощі у роботі ключових державних та судових інституцій", навіть сам перелік проблем свідчить за себе.
Причому у звіті підкреслюється: проблеми є такими, що доводиться відокремлювати "найбільш серйозні", такі що потребують термінового вирішення.
Першою у переліку проблем стоїть "тиск із боку правоохоронних органів, насамперед Державного бюро розслідувань, на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України". Це звинувачення саме по собі є надзвичайно серйозним. А тут проблема дійшла такого масштабу, що про неї йдеться у річному звіті для ЄС. Тобто вона гарантовано вимагатиме уваги Брюсселя.
І ця проблема – не єдина, на якій наголошують як на пріоритетній.
"Провал конкурсу до Вищого антикорупційного суду, зволікання зі створенням вищих адмінсудів, та нові схеми масштабної корупції в окремих судах" – це наведений у тіньовому звіті перелік проблем, які не лишають сумніву, що минулий рік у судовій реформі став роком негативу, а не навпаки.
Реформа без стратегії
Якщо говорити про системне проведення судової реформи, то обов'язковою передумови є наявність стратегічного бачення, як відбуватиметься така реформа. Цього бачення в України, на думку ЄС, наразі немає, адже документ за назвою "Стратегія розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2025–2029 роки", ухвалення якого анонсувала Банкова – досі не ухвалений.
Тіньовий звіт наголошує, що проєкт документа готовий, але "попри декілька публічних презентацій ключових положень стратегії, вона залишається не затвердженою".
Причому Київ знає, що це вже перетворилося на одне з ключових зауважень Брюсселя. Саме з цього питання почала свій виступ Ірина Мудра – заступниця голови ОПУ, що відвідала презентацію тіньового звіту. Її пояснення: те, що стратегія не затверджена офіційно, не заважає реформам, оскільки документ втілюється навіть без його ухвалення.
"У вас виникає питання, а де затверджена стратегія, чому президент зволікає? Насправді стратегія була затверджена у 24-му році, ще до попередніх рекомендацій Єврокомісії, потім адаптована з урахуванням цих рекомендацій, і (відсутня – ЄП) формалізація цієї стратегії абсолютно не гальмує її виконання", – наголосила Мудра.
Втім, неможливо уявити, що для ЄС це пояснення прозвучало переконливо.
Втілення документа, що не був офіційно опублікований навіть у вигляді проєкту, навряд чи є можливим.
А незатвердження стратегії за умов, коли вже майже завершився перший рік її виконання – свідчить про те, що у держави дійсно немає стратегічного бачення судової реформи.
Крім того, немає можливості перевірити, чи співпадає "не оприлюднена, але виконувана" стратегія із пріоритетами Дорожньої карти з питань верховенства права – головного документа у цій сфері у відносинах з ЄС.
Потреба у реформах – без змін
Треба віддати належне владі за увагу до тіньового звіту навіть за умов, коли було наперед зрозуміло, що цей документ буде критичним щодо дій влади. Попри це, на його презентацію прийшли керівники або топпосадовці ключових органів, відповідальних за судову реформу.
"Йдеться і про зрілість громадянського суспільства і про зрілість влади, яка готова чути. У нас спільна мета – вступ України до ЄС", – пояснила Ірина Мудра.
Вона також наголосила: додаткову перепону для ухвалення реформ створює те, що ЄС не робить свою частину роботи у питанні вступу України, і ця претензія не позбавлена ґрунту. "В нашій дискусії (всередині влади – ЄП) ми часто чуємо, а де ж результат нашої роботи, яку ми всі робимо? Досі не відкрито жодного кластера, досі немає чіткого сигналу про те, що те, що ми робимо – справді наближає нас до ЄС", – дорікає Мудра.
Однак треба визнати, що як раз у сфері судової реформи у ЄС є всі підстави для докорів на адресу України.
Для позитивної оцінки з боку Брюсселя потрібні реальні зміни за пріоритетами реформ. А наразі тіньовий звіт констатує, що цього ще не сталося, а проблеми, описані в тіньовому звіті-2024 – рік по тому продовжують бути актуальними в частині:
- неузгодженості дій державних та судових органів (строки виконання заходів встановлюються Урядом без врахування думки безпосередніх виконавців);
- паралельного впровадження різних елементів реформи різними командами без обміну досвідом та уніфікації підходів;
- відсутності ґрунтовного аналізу попередніх етапів реформи, їхніх успіхів і помилок;
- впровадження реформ під тиском міжнародних партнерів та громадськості тощо.
Та найбільш тривожить те, що тепер йдеться про спроби розвернути реформи,
"У звітному періоді варто звернути увагу також на спроби відкочування назад деяких елементів (судової реформи)", йдеться у документі.
Ба більше, йдеться не про одну, а про низку таких спроб.
Автори звіту наводять приклади реєстрації у ВР законопроєкту про дисциплінарну відповідальність суддів, а також ухвалення закону щодо створення нових вищих спеціалізованих адміністративних судів. Також проблемою є затягування строків виконання частини заходів. Неухвалення стратегії – лише один з низки таких прикладів.
Словом, ситуація із втіленням європейських реформ у сфері правосуддя не дає підстав для позитивних очікувань і щодо офіційного звіту ЄК, який зараз готується до публікації.
Європейська правда слідкуватиме за цим процесом, а також готує нові публікації про перебіг реформ у різних секторах.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"