Bloomberg: Росія не зможе припинити мілітаризацію своєї економіки після завершення війни в Україні
Фото: EPA/UPGНавіть якщо війна в Україні закінчиться, економіка Росії, схоже, так і не зійде з воєнного шляху. Роки рекордних оборонних витрат фактично загнали країну в стан тотальної мілітаризації, що змінило промисловість та поглинуло сотні тисяч робітників, пише Bloomberg.
Саме військове виробництво стало головним фактором, який утримав російську економіку від падіння, але тепер відмова від цієї моделі загрожує болісним наслідками.
Президент Владімір Путін переконаний, що Росії потрібні потужні та добре оснащені збройні сили — і це не лише для війни проти України.
Західні лідери побоюються, що протягом наступних п’яти років він може спробувати кинути цю силу проти НАТО. Сам Путін прагне інтегрувати військово-промисловий комплекс у довгострокову економічну модель країни.
Але виникає ключове питання: що робити з величезними запасами танків, ракет та дронів, які нині масово випускають російські заводи?
Один зі шляхів — перетворити оборонне виробництво з тягаря для бюджету на джерело прибутку. Москва може активно продавати зброю союзникам, зокрема Китаю та країнам Глобального Півдня.
Водночас накопичення російської техніки на східних кордонах НАТО лише поглиблює напруження у відносинах з Європою. Це створює ризики для економіки, яка вже потерпає від санкцій, проблем у банківській сфері та стагнації зростання.
Під час нещодавнього візиту на найстаріший оборонний завод Росії Путін чітко дав зрозуміти: навіть після завершення війни попит на «сучасну армію» не зникне.
З початку повномасштабного вторгнення темпи виробництва зброї зросли у кілька разів.
У 2022 році Росія планувала випустити близько 400 одиниць бронетехніки, але вже у 2023 році ця цифра зросла у десять разів.
Щодо дронів, то спочатку Кремль залежав від поставок з Ірану, але тепер розгорнув власне виробництво. У 2023 році було виготовлено 140 тис. дронів. У 2024-му — вже 1,5 мільйона.
Таке зростання супроводжується колосальними витратами. З 2022 по 2024 рік на оборону було витрачено щонайменше 22 трильйони рублів (приблизно $263 млрд). За наявними даними, у найближчі три роки ці витрати не зменшаться, що означає хронічні бюджетні дефіцити.
Експерти проводять паралелі з післявоєнним СРСР. Як тоді мобілізація економіки під час Другої світової дозволила Радянському Союзу стати одним з головних експортерів зброї, так і зараз Кремль намагається використати накопичений потенціал для нової хвилі експансії на світових ринках.
"Війна в Україні стала величезним полігоном для випробування нових озброєнь та технологій. Після завершення активних бойових дій і Росія, і Україна зможуть експортувати ті рішення, які виявилися найбільш ефективними", — пояснює Тетяна Орлова з Oxford Economics.
До вторгнення Росія вже була другим найбільшим експортером зброї у світі після США. Проте війна змусила Кремль використовувати більшість нової техніки всередині країни, що тимчасово зменшило експорт.
Тепер ситуація змінюється: російські компанії знову активно беруть участь у міжнародних виставках у Індії, Китаї, на Близькому Сході та в Африці; вперше за шість років російську зброю представили у Малайзії та Бразилії; пропонуються технології для спільного виробництва та повні комплекти озброєнь.
Державний експортер "Рособоронекспорт", який контролює близько 85% усіх зовнішніх продажів зброї, повідомляє, що обсяг замовлень досяг рекордних $60 млрд. Це гарантує заводам стабільну роботу на кілька років наперед.
За оцінками Центру аналізу світової торгівлі зброєю, протягом перших чотирьох років після війни Росія може експортувати озброєння на $17–19 млрд щороку, зосереджуючись на країнах, які прагнуть знизити залежність від США.
"Попит на російську зброю нікуди не зник", — зазначає Анна Борщевська з Вашингтонського інституту близькосхідної політики. — Для багатьох держав навіть тимчасова мирна угода з Україною стане сигналом, що можна швидко скористатися новими російськими ланцюгами поставок".
Крім того, зростання виробництва дозволило знизити собівартість багатьох видів техніки, роблячи її привабливішою за ціною.
Попри рекордний обсяг замовлень, експорт не здатний повністю замінити нинішні обсяги внутрішніх військових замовлень.
Портфель "Рособоронекспорту" становить менше половини річного оборонного бюджету Росії. Країни-покупці можуть стикнутися з тиском Заходу — на кшталт того, як колишній президент США Дональд Трамп вимагав від Індії зупинити закупівлі російської нафти.
У разі зниження внутрішніх замовлень заводи можуть зіткнутися зі скороченнями персоналу та зниженням зарплат, попри офіційні запевнення у стабільності.
Путін заявляє, що величезні інвестиції у військову промисловість не були марними. Він пропонує розвивати подвійне виробництво — коли технології, створені для армії, одночасно використовуються у цивільних секторах.
Мова йде про: суднобудування, авіацію, електроніку, медичне обладнання, сільське господарство.
Ця стратегія має допомогти поступово інтегрувати військово-промисловий комплекс у ширшу економіку та зменшити ризик масового безробіття.
Аналітики Bloomberg Economics наголошують, що навіть у разі завершення війни в Україні Росія не припинить мілітаризацію економіки.
"Геополітичне протистояння між Москвою та Заходом не зникне. Це стане ключовим фактором збереження високого рівня військового виробництва та підготовки до майбутніх конфліктів", — пояснює геоекономічний аналітик Алекс Кокчаров.
Путін робить ставку на те, що сильна армія та розвинений оборонний сектор гарантуватимуть йому політичний вплив і економічну стабільність.
Навіть якщо гармати замовкнуть, російська економіка залишиться на воєнних рейках — принаймні на найближче десятиліття.