Арсен Жумаділов: «Сукупна спроможність виробництва дронів - 10 млн штук на рік. У держави є гроші тільки на 4-4,5 млн дронів»

23/08/2025, 09:00:51

«Всі дрони, які будуть постачатися напряму від виробника, відразу будуть готові до того, щоб їх використовувати у бою»

7 липня АОЗ запустила систему, яка фактично пришвидшує, спрощує й автоматизує замовлення військових. Зараз йдеться про дрони, але надалі це можуть бути РЕБи та інші необхідні засоби боротьби. Військова частина, заходячи на умовний маркетплейс, сама замовляє те, що їй потрібно. Якщо потрібного немає — виробник бачить запит і ставить собі в план.

Ви прозвітували про 43 замовлення FPV-бомберів на більше ніж мільярд гривень, це 40 % усього бюджету. Участь в експерименті брали 12 бригад. Розкажіть детальніше про перші результати.

DOT-Chain Defence система, що ми її зараз запустили, не тільки і не стільки про те, щоби пришвидшити постачання на фронт. Вона про те, аби ми запустили реальний ринок тієї продукції, в якій ми уже бачимо високу конкуренцію. Те, що ринок БПЛА, зокрема, дронів FPV, висококонкурентний, ви можете спостерігати, зокрема, за Telegram-каналами. Коли хтось отримав якесь більше замовлення, починаються тертя навколо того, хто це, що це, АОЗ, Жумаділов такий-сякий…

Тобто це свідчить про те, що людям цікаво отримувати більші обсяги. Сукупна спроможність виробництва, як ми знаємо, орієнтовно 10 млн дронів на рік. У держави грошей є на 4-4,5 млн дронів на рік. І відповідно є питання до того, як держава визначає, що вона купує, у кого і у якій кількості.

Якщо донедавна це були Генштаб, Міноборони, які спускали нам доручення і ми займались лише контрактацією, не впливали на те, хто у якому обсязі визначений, то саме ця система DOT-Chain Defence дозволяє безпосереднім користувачам робити свій вибір. І, відповідно, формулює для виробника дуже важливий посил, що їхній клієнт знаходиться не в Генштабі, не в Міноборони, не в Агенції оборонних закупівель, а в бригаді, яка безпосередньо у них замовляє.

Керівник АОЗ Арсен Жумаділов

Ми довго йшли до того, щоб цю систему розгорнути належно, бо вона має бути у закритому кондорі, він має бути захищений. Система впроваджена таким чином, що вимоги до її інформаційної безпеки такі самі, як і до Delta та SAP, які використовуються у Міністерстві оборони. По суті, це третя система — їх всього три таких, які відповідають найвищому стандарту захисту, щоб уся інформація, яка є там, нікуди далі не йшла.

Дійсно, станом на сьогодні ми маємо замовлення вже більше ніж на мільярд. Розуміємо, що з часом саме ця система буде основним інструментом для закупівель дронів для Збройних сил України.

Це - одна із відповідей на закид військових про те, що майже у 100 % випадків закуплені державою дрони треба «допилювати» - власним коштом, зусиллями, ну, і головне, це забирає час.

Зараз ви готові сказати, що от цей законтрактований мільярд або обсяг навіть… Давайте не грошима, тому що, мільярд, якщо ми говоримо про кількість дронів, це вже не так і багато…

Не так вже й багато, так.

Скільки з умовних 100 дронів, які законтрактовані за цією програмою, треба нині «допилювати» військовим самостійно?

Я думаю, що насправді з часом (це не буде відразу), але з наступними хвилями замовлень, коли військові зрозуміють, який виробник як реагує на їхні запити, коли вони зрозуміють, які ще можливості ця система надає, а там є, наприклад, можливість напряму зв'язатися із виробником, сказати йому про те, що є якісь особливі потреби щодо того, що цей дрон має мати, наприклад, таку частоту, а не іншу, якусь особливість тощо. Коли вони все це, скажімо так, «розпробують», зрозуміють, що є така опція, думаю, що ця цифра зведеться до нуля.

Тобто всі ті дрони, які будуть постачатися на них напряму від виробника, відразу вже будуть готові до того, щоб їх використовувати у бою.

Зараз це скільки: 10 — 15 зі 100? 

Зараз у нас ідуть перші відвантаження. З наступного тижня ми ще раз їдемо командою по підрозділах, які замовляють, з тим, щоб зібрати з них зворотний зв'язок, в тому числі поцікавитись, чи вони доопрацьовували, допилювали дрони тощо. І тоді вже буду готовий сказати, який це відсоток.

Фото: Командування Сил безпілотних систем ЗС України

«Задача держави полягає не у тому, щоб підтримувати якесь невеличке виробництво (дронів)»

Презентуючи систему DOT-Chain Defence, ви анонсували, що, окрім дронів, закуповувати через неї можна буде й РЕБи абощо. Чи можете ви конкретніше сказати, коли до цього маркетплейсу будуть підключені й інші «товари», назвемо це так.

Ми будемо готові сказати, коли на це буде відповідне політичне рішення, тому що і технічно, і юридично система готова.

Політичне на якому рівні?

На рівні Міністерства оборони України, з одного боку, і Генерального штабу Збройних сил України, з іншого. Тобто вони мають між собою погодитись, що система дійсно себе показала належне. А для того — отримати відгук з військ. Станом на зараз, як я розумію, він є позитивним.

Тому є велика ймовірність, що, дійсно, і РЕБи, і наземні роботизовані комплекси, НРК, інша номенклатура по дронах, не тільки FPV, ймовірно, навіть скиди під дрони, все зайде в цю систему. В теорії у цій системі ми можемо і маємо, на моє переконання, закуповувати все те, де у нас є висококонкурентні ринки з одного боку. З іншого — користувачі, які дуже добре знають, що саме їм потрібно. Аби вони не проходили оцей довгий цикл — дали заявку на орган управління, на командування, на Генштаб, на Міноборони, вони — на нас, а щоб напряму у виробника замовити те, що їм потрібно.

Перед початком роботи системи в одному з інтерв’ю ви говорили, що зараз у нас обмежена кількість товару. Але маленькі виробники не можуть собі дозволити виробляти щось наперед, як і військові — чекати. Тоді наскільки в рівних умовах опиняються виробники? Хоча, з іншого боку, ви правильно зазначили, що це — конкуренція.

Абсолютно точно. Давайте уже скажемо чесно: у нас був досить активний, яскравий період, коли ми, так би мовити, зрощували цей ринок. Тобто держава в особі і Міністерства оборони, і Мінцифри, вкладали гроші та інші ресурси в те, щоби на цьому ринку з'явились гравці та у них була достатня спроможність для того, щоб задовольнити потреби держави. Зараз, як я вже казав, ця спроможність є більшою, ніж наша можливість викупити ці дрони.

Арсен Жумаділов та Соня Кошкіна

Тобто ринок вже сформувався, він уже висококонкурентний. Задача держави, на моє переконання, полягає не у тому, щоб підтримувати якесь невеличке виробництво з тим, щоб воно встало на ноги, пробувало щось по якості, доточувати, щоб це був хороший виріб. На цьому етапі розвитку цього ринку він уже на тому рівні зрілості, коли ми можемо сказати, що якщо ти маленький, тобі не вдається, немає замовлень, ти не можеш знайти чи то кредитні кошти, чи то інвестора з тим, щоб промасштабувати своє виробництво, аби воно було цікаве бригадам, то, напевно, це час подумати про те, щоб, як варіант, взяти на субпідряди щось у великого виробника.

Ймовірно, це навіть запустить якісь процеси з поглинання великими виробниками невеличких виробників. Тому що, в принципі, з того, що ми бачимо по defense, є вже така яскрава, я б сказав, трійка виробників, чиї вироби дійсно мають попит. І це попит об'єктивний. Тобто не хтось десь, сидячи у високому кабінеті, а безпосередньо бригади кажуть: "Дуже хочемо цей виріб". І є інші виробники, чиї вироби не мають попиту.

Давайте цих трьох назвемо.

Я не впевнений, чи це коректно.

Чому ні? Бригади ж бачать, у кого вони купують, між собою це обговорюють.

Я можу назвати точно те, що має попит з великим відривом: це продукція компанії Stream techno. Це бомбери Vampire, FPV-дрони Shrike. Не тільки вони, є ще, в принципі, інші, які до того так само замовлялися, купувалися централізовано.

Бійці підрозділу аеророзвідки «Вовки» готують до використання ударний безпілотник Vampire («Вампір»)

Те, що замовляється через систему зараз, — виключно українське виробництво. Якщо виходити на інший рівень закупівлі — РЕБів, наприклад, де залежність від іноземних компонентів сильніша, наскільки вона зможе працювати ефективно в таких умовах?

Ми наразі фокусуємо цю систему лише на українського виробника. У нас немає вимог щодо глибини локалізації. Можливо, на якомусь етапі ці вимоги будуть сформульовані, і, якщо це буде зроблено законодавчо, наші виробники вже будуть пробувати поглибити свою локалізацію з тим, щоб ці вироби якомога більше містили українського компонента. Станом на зараз таких вимог немає.

В принципі, з того, що ми розуміємо, складники і запчастини, не тільки виробники РЕБів, але і виробники FPV-дронів, досі везуть звідусіль, в тому числі з Китаю, але не виключно з Китаю.

Не секрет, що значна частина українського виробництва знаходиться не на території України зі зрозумілих причин. Якщо брати досвід роботи з системою, за вашими спостереженнями, ті ж FPVішки в більшості виробляються в Україні чи все ж завозяться?

Ще раз, це виключно українське виробництво. Якщо компанія українського походження, але виробляє товари деінде, це вже не український виробник. Це товари, які імпортуються в країну.

Підприємство, де виробляють дрони-перехоплювачі.

Тобто таке обмеження є?

Так, тільки український виробник.

«Якщо ми будемо робити все так само, як ворог, тоді у нас точно немає шансу»

Між виробниками, між військовими давно точаться суперечки на тему так званого «зоопарку», коли в нас багато найменувань і різновидів дронів під різні задачі. Основних тільки 30-40, і це дуже приблизна цифра. Тоді як наш ворог йде шляхом жорсткої стандартизації.

Є два табори. Один висловлюється за стандартизацію, інший вважає, що така свобода дає змогу швидше адаптуватися до вимог фронту, хоча й породжує проблеми, зокрема з замовленнями. До якого б табору пристали ви?

Ми маємо зберегти нашу українську властивість бути гнучкими. Це те, що допомогло нам на початках і надалі нам допомагатиме з тим, що ми маємо якимось чином все ж таки встояти у боротьбі із ворогом, який значно більший за нас. Якщо ми будемо робити все так само, як він, тоді у нас точно немає шансу.

Система DOT-Chain Defence дозволяє, якщо ти невеличкий виробник, але у тебе класний дрон, і є якась одна окрема бригада, яка його використовує в специфічних умовах, або у тебе НРК, який має підвищену прохідність і гарно себе показав на якійсь місцевості тощо, і ти знаєш, що бригада у тебе точно замовить — ти маєш свої продажі. Ти маєш свій ринок, навіть якщо він невеликий, твій клієнт тебе отримає, і за цю продукцію буде сплачено.

Арсен Жумаділов

В принципі, якщо казати про якісь цікаві унікальні вироби, які не підпадають під загальні креслення того, що є стандартним і загально вживаним, але на це унікальне щось є клієнт, система DOT-Chain Defence тебе підтримає. У тебе буде замовлення від тієї бригади, яка хоче саме твою продукцію. І, в принципі, це те, чого немає в росіян, бо вони виробляють і постачають масово щось, що є уніфікованим. У більшості випадків це більш-менш окей. Але у тих випадках, коли ти хочеш щось спеціальне, а твоєму запиту нічого не відповідає, тут ми цю історію будемо далі розвивати.

Водночас ми розуміємо, що не можна цю ідею доводити до абсолюту, до абсурду. Навіть у межах системи DOT-Chain Defence, мені так виглядає, що будуть формуватись п'ять, максимум сім, реально великих чемпіонів, які здатні виробляти «на полицю» проактивно, прогнозуючи свої продажі, знаючи, що на них точно буде попит, вміючи розбудувати класний сервіс і відносини з клієнтом з тим, що вони точно розраховують на його замовлення.

І ця стандартизація так чи інакше відбудеться внаслідок нормальних ринкових механізмів. Навіть якщо цього не відбуватиметься, в принципі, у нас є ще один паралельний трек. Ми торгуємо принаймні FPV-дрони за тактико-технічними характеристиками в електронній системі Prozorro.

Фото: Lb.ua

Що таке Prozorro? Це публічна закупівля, яка все зробить уніфікованим. Тобто вона точно, навіть якщо є якісь відмінності, приведе ринок до того, що ти маєш виробляти найдешевшу продукцію, але при цьому за якістю вона має бути прохідною. Відповідно, виробники, які захочуть торгувати на Prozorro, будуть змушені прийти до цієї базової, але в цілому належної якості. І це буде продукція, яка, як у росіян, стандартна, нормальна для загального вжитку.

Якщо дуже спростити, тоDOT-Chain Defence — це швидкі речі на коротку перспективу, Prozorro — надовго і серйозно?

Так. Prozorro — це, як кажуть, «на промислову ногу», в довгу перспективу. Станом на зараз, довга перспектива — це те, над чим ми ще працюємо.

Це пів року, рік?

Це пів року. Зараз ми будемо оголошувати на три місяці, наступного року, думаю, на пів року підемо, далі — на рік, не думаю, що більше. І це там, де ти точно маєш гарантований збут, якщо виграв тендер. Просто штампуєш.

Prozorro передбачає чітко визначені ТТХ (тактико-технічні характеристики. — С.К.). Але коли йдеться конкретно про дрони, їх можна виписати під конкретного виробника…

Звісно, якщо мати бажання таким чином його «запиляти», щоб був прохідний лише один виробник, воно, може, так і станеться. Але річ у тім, що в Україні, мені здається, намагатися щось «запиляти» на Prozorro, і якщо це велика закупівля, яка на радарах і в перевірчих, і в правоохоронних, і в громадських організаціях — це просто самовбивчий шлях.

Арсен Жумаділов

Більший ризик є таким, що в гонитві за тим, щоб нікого не дискримінувати і конкуренція була якомога ширшою, замовник іноді знижує вимоги щодо якості до такого ступеня, що всі долають вхідний бар'єр, але при цьому сама якість може страждати. І отут задача закупівельної організації поєднати ці два конфліктних пріоритети. З одного боку, потрібно, щоб була конкуренція, з іншого — щоб якісь геть нерелевантні вироби туди не потрапили.

З чим прямо зараз чи в найближчі три місяці вже можна виходити на Prozorro?

Якщо казати саме про номенклатуру, ми почали лише з FPV-дронів. Поки що тестуємо на цій номенклатурі. Якщо побачимо, що є запит на те, щоб торгувати за ТТХ й інші вироби, так само туди зайдемо, хоча насправді саме на зараз такого відчуття немає. Скоріш за все, все інше так чи інакше буде заходити у DOT-Chain Defence.

Чи варто, на вашу думку, обмежувати кількість тендерів, які може виграти одна структура? Питаю на тлі скандалу з «Вирієм», який виграв 16 з 19 тендерів, і не всі зрозуміли, що це було — спеціально задумано, просто так сталося чи щось пішло не так. У цивільних закупівлях обмеження були. Зараз поки немає. Чи будуть?

Ми б залюбки обмежили. Річ у тім, що по закупівлі FPV ми використовуємо інструмент на Prozorro, який називається «Закрита рамка». І це його технічна і регуляторна особливість, що ми не можемо обмежити кількість лотів в одні руки.

В тилових закупівлях ще минулого року, коли я працював в Державному операторі тилу, ми використовували іншу процедуру, вона називається «Спрощена закупівля», і в її межах ми могли обмежувати. Зараз, в принципі, ми працюємо і з Міністерством економіки, і з ДП Prozorro над тим, щоб доточити оцей інструмент «Закрита рамка» для того, щоб була така можливість. Вона дійсно важлива, і оцей кейс по тих тендерах, про які ви згадали, десь цю актуальність і підсвітив.

Скільки на це потрібно часу — місяць, два, три, пів року?

Складно сказати. При наявності бажання це швидко, але річ у тім, що у нас у всіх дуже багато задач одночасно, тому подивимося, не можу сказати.

Під час розмови

Ще одне профільне питання — щодо законодавчої вимоги купувати за найнижчою ціною, яка, очевидно, не завжди відповідає кращій якості. Чи буде якось врегульовуватися ця норма? В кулуарах ви мене поправили, що для цього не потрібні законодавчі зміни, достатньо рішення Міноборони.

Вона точно буде врегульовуватись. Я дійсно не впевнений, що для цього необхідні прямо зміни до законів України. Це точно можна врегулювати або змінами до профільної постанови, або наказом міністра.

Це може бути навіть рішення нижчого рівня з тим, що щоби ми отримали нецінові критерії, тобто щоб не тільки ціна була критерієм вибору.

Ми зі свого боку сформулювали наші пропозиції, вони наразі на розгляді у Міністерстві оборони. Я думаю, що в закупівельну кампанію 26 року ми зайдемо з тим, що в деяких випадках будемо їх застосовувати. Це може бути якість, локалізація, можуть бути, наприклад, умови оплати, інші питання.

Локалізація, умови оплати — це зрозумілі критерії, а от якість — відносно.

Відносно. Але коли ми занурюємося вглиб… От, наприклад, буквально сьогодні ми розглядали питання: закуповуємо одну продукцію з переліку, так би мовити, боєприпасів. Є боєприпаси, які мають різну вагу, але при цьому і один, і другий, в принципі, свою функцію виконують.

Ми розуміємо, що той, який має дещо більшу вагу, він її виконує краще, ніж той, що має меншу. І ми проговорювали, що на етапі, коли у нас буде право встановити неціновий критерій, ми могли б, проаналізувавши ринок, встановити його на такому рівні, щоб виробники і легшого, і важчого боєприпасу заходили в одну процедуру, ми їх порівнювали з тим, щоб віддати невеличку перевагу в розмірі — 10-15 % залежно від того, яка структура ринку, — тому боєприпасу, який важчий.

Станом на зараз це все буде заходити в одну воронку, і ми будемо обирати той, що дійсно нижче за ціною.

Фото: Укроборонпром

Власне, ці два питання були підводкою до наступного — про критерії. Щоб не було так, як сталося з Павлоградом (йдеться про постачання Павлоградським хімічним заводом бракованих мін через неякісно виписані критерії. — С.К.). Чи були зроблені висновки з цієї з історії? Бо йдеться про людські життя.

У вашому запитанні кілька питань. Щодо якості, вони, дійсно, наприкінці минулого року засвоїли урок, змінили технічні умови, те, як вони виробляють ту міну, про яку йдеться. І зараз немає жодних нарікань, рекламації по 110-й міні їхнього виробництва.

Щодо їхньої спроможності виробляти, виконувати контракти, тут уже ми зі свого боку з цього винесли певний урок. По контрактах, які ними виконуються — і по укладених минулого року, і тих, що були укладені цього року — ми з ними у тісній взаємодії. І якщо по якомусь із контрактів є ризик непостачання, ми не чекаємо 31 грудня, щоб просто проінформувати Міністерство оборони і Збройні сили України про те, що у нас за таким-то контрактом не приїхало нічого або не у повному обсязі.

Ми з ними маємо, як на мене, чесний діалог, де вони зі свого боку кажуть, що реалістично виконають. І все те, що вони не виконають, ми перекидаємо на інших виробників, у деяких випадках — на іншу продукцію.

Коли вони починали контрактуватися, теж казали, мовляв, зробимо, зробимо, зробимо. Тобто ми все ще віримо на слово? Це дивно.

Ми зараз уже точно не віримо на слово. Ми бачимо їхню ритмічність постачання, що вони виконують щомісячно, які обсяги. Це можна спроекціювати до кінця року і побачити, який реалістичний обсяг вони виконають. І саме на підставі того, що вони вже виконують, ми, власне, і коригуємо обсяги.

«Основне джерело фінансування обьоронних закупівель — платники податків»

Ми з вами говоримо напередодні початку нового бюджетного року. Міністр оборони Денис Шмигаль нещодавно сказав, що на покриття дефіциту оборонних закупівель цьогоріч потрібно $6 млрд, і ми могли би їх отримати в рамках «данської» моделі. Чи дійсно ми розраховуємо отримати ці гроші від партнерів? Якими будуть ваші запити при перегляді бюджету на поточний рік і запити на рік наступний?

Денис Шмигаль

Ми дійсно розраховуємо на кошти партнерів. Я не можу сказати, що ми розраховуємо на них більшою мірою, ніж на державний бюджет. Тобто все ж таки основне джерело фінансування закупівель озброєння станом на сьогодні — це платники податків наші українські. При цьому частка того, що фінансується коштом міжнародних партнерів дійсно збільшується.

Якщо на початку року ця частка становила у наших закупівлях десь 5 %, на кінець року, думаю, що вона підвищиться десь до 15 — 20 %. Це те, що ми закуповуємо або за «данською моделлю», або за іншими моделями, в яких ми виступаємо адміністратором.

Є ще прямі закупівлі нашими партнерами у наших українських виробників зброї, коли вони постачають її на Збройні сили України, оминаючи Агенцію оборони закупівель, про це я не можу сказати.

З того, що ми розуміємо по запиту, який формує Генштаб і Міністерство оборони на наступний рік, він відповідає обсягу асигнувань цього року. Тобто ті призначення, які є в цьому році, орієнтовно в такому ж обсязі, так воно виглядає, будуть забюджетовані і на наступний рік.

Не в більшому?

Станом на зараз так виглядає, що в тому ж обсязі.

Передача НРК війську

Тобто підвищення інтенсивності бойових дій у першому півріччі, поки що ми не очікуємо?

Скажу так. Ми зараз проводимо роботу з Генеральним штабом і з Міністерством оборони, щоби постачання за закупівлями наступного року відбувалось як найближче, так би мовити, у наступному році. Бо зараз постачання, якщо чесно, у кращому випадку, ритмічно порівну розбито на весь рік. Хоча у більшості випадків на грудень припадає більшість поставок.

На наступний рік ми намагаємося оці кошти, які будуть виділені, використати таким чином, щоб вже в січні, в лютому, в березні, навіть, якщо інтенсивність боїв буде невисока, ми сформували необхідні запаси.

Для того, щоб це уможливити, щоб це запрацювало, ми переглядаємо і управлінські, і нормативні, так би мовити, рішення для того, щоб у закупівлі наступного року ми вступили не в січні-лютому наступного року, як це було цього року. Бо головне занепокоєння, яке було у Міністерства оборони щодо роботи Агенції оборонних закупівель в січні цього року — це те, що агенція не розпочинала контрактування. На це було багато причин, і в тому числі те, як була побудована взаємодія всередині цієї екосистеми, що не дозволило запустити контрактацію раніше.

Одним з наслідків цього стало те, що Агенцію очолили ви замість Марини Безрукової.

Саме так. І в цьому році ми працюємо з нашими партнерами, щоб ми зайшли у наступний рік без цього, так би мовити, надриву. Так, як ми це зробили у Державному операторі тилу.

Мало хто про це згадує, але щодо харчування, речового забезпечення щоразу був дуже високий рівень стривоженості у суспільства, чи буде що їсти, чи буде що вдягнути, перевдягнутися, через те, що закупівлі дуже пізно стартували, не були забезпечені запаси абощо. Наприкінці минулого року ми провели роботу з командуванням Сил логістики, з Генеральним штабом, з Міністерством оборони для того, щоб все те, що потребується на початок 25 року, було законтрактовано ще у 24-му. З тим, щоб на початку 25 року воно вже поїхало, не контракти ще укладались, а відбувались поставки. Те саме ми хочемо зробити і по озброєнню.

Фото: Генштаб

Ви сказали, що вам потрібні політичні і, головне, управлінські рішення. Укладання контракту — це все ж таки якийсь період. Скільки вам потрібно часу, щоб ухвалити ці рішення і які саме? Від чого це залежить?

Це залежить від того, чи наші партнери в особі Генерального штабу і Міністерства оборони зможуть на підставі наших же контрактів, тобто це наша із ними взаємодія, спрогнозувати, що їм буде потрібно наступного року в першому, в другому, зокрема, кварталах.

Ми намагаємося якомога більше інформації їм надати, зробити для них доступними всі ті дані, які дозволять їм сказати уже сьогодні, в серпні — вересні, наприклад, що на початку наступного року, з огляду на те, як виконуються контракти, будуть потрібні такі-то, такі-то речі. Від них (ми сподіваємось у вересні) мають надійти всі керівні документи для того, щоби ми законтрактувалися у жовтні-листопаді у повному обсязі.

Не дарма я двічі перепитала про обсяги контрактування. Згадується спілкування LB.ua з паном Сирським у квітні, коли так само багато хто покладав надії на Трампа, мирні переговори, «замирення» на 9 травня, а він спокійно і з усвідомленням повної відповідальності казав: яке «замирення», вони готуються до літньої кампанії. Тобто обсяг контрактування на 26 рік, аналогічний 25-му, говорить про те, що війна плюс-мінус буде такою ж? І якихось серйозніших загроз очікувати не варто? Питання не зовсім до вас, розумію, але ви працюєте з інформацією, тож, теж маєте якесь бачення.

Я, напевно, не помилюсь, якщо скажу, що, якби у нашого державного бюджету була більша спроможність, скоріш за все, грошей було б виділено наступного року більше, ніж наразі планується.

Коли я кажу, що фінансування буде приблизно в тому ж обсязі, як і цього року, це з огляду на обмеження державного бюджету, а не з огляду на те, що немає прогнозів щодо того, що Росія буде, наприклад, посилювати свій наступ.

Наша задача — зробити так, щоб ці гроші у наступному році спрацювали ще більш ефективно, ніж вони працюють у цьому. Я сподіваюсь, що, в принципі, всі необхідні інституційні, так би мовити, підвалини ми на це уже або заклали, або закладаємо.

Український виробник FPV-дронів «Vyriy drone»

Ви згадали, що є частина українських виробників, які працюють не в Україні, відповідно вони проходять повз АОЗ. Яка це приблизно частка?

Мені невідомо. Хотів сказати, що краще перепитати у Мінстрата, а його вже немає. У профільного заступника, я думаю.

Цікавить навіть не конкретний відсоток, а їхній вплив на ринок. Наскільки більший/менший попит вони мають. Ви ж працюєте з ринком, бачите тенденцію.

Моє розуміння, що наразі їхній вплив не є високим. Тобто сказати, що у нас багато виробництв релокувалося за межі України і там їхній основний ринок, відповідно наш ринок суттєво менш цікавий для українських виробників, ніж те, що вони роблять там назовні і назовні його реалізують, було б, м'яко кажучи, перебільшенням. Я думаю, що це просто геть не так, тобто це некоректно.

Наш ринок станом на сьогодні найбільш місткий, з огляду на те, що у нас активна війна, це перше. Друге — партнери щодо нашої продукції, яка наразі активно використовується у нашій війні, тільки зараз починають розуміти свою потребу. Це ж не класично боєприпаси 155-го калібру, які потрібні у значно більших обсягах, ніж планували до того. Всі думали, що війни будуть, приблизно, як на Близькому Сході, коли ти заїхав, за два тижні все зробив і виїхав. І коли розуміють, що бої можуть бути високоінтенсивними, відповідно, замовляють значно більше.

Але по номенклатурі нового типу — це майже всі дрони, РЕБи, НРК тощо — вони ще на етапі усвідомлення, що це за потреба, як із нею працювати. Відповідно, якщо вони на цьому етапі — немає контрактів, немає грошей.

Продукція Kvertus

«Прострочена дебіторка — не така вже проблема і зрада»

Ініціатива об'єднання ДОТу і АОЗ надійшла від тодішнього міністра оборони, нині секретаря РНБО Рустема Умєрова. Нещодавно ви сказали, що, так, об'єднання буде хоча б тому, що це одна із з вимог наших натівських партнерів, але після завершення воєнного стану. Я і коментарі ваші дивилася, і тексти читала з цього приводу, але так і не зрозуміла, чому не зараз? Що заважає?

Ми стали заручниками власних бажань. Саме українська сторона навесні минулого року у відповідь на вимогу НАТО, що вам не потрібні дві агенції, бо це не натівська практика, достатньо однієї, сказала, мовляв, давайте не поспішати, бо у нас і одна, і друга запустились лише наново, ми не знаємо, як вони себе проявлять; є ризики, що щось десь спрацює краще/гірше. Відповідно, давайте цю вимогу відтермінуємо до кінця воєнного стану. На що наші партнери в НАТО сказали: «Добре. Так і запишемо». Так і записали.

Коли Міністерство оборони зрозуміло, що, в принципі, немає сенсу далі рухатися із двома агенціями, їх можна об'єднати в одну, самому ж міністерству це повернули і сказали: дивіться, у вас у вимогах написано «створення однієї агенції, але після завершення воєнного стану». І тоді це ще було обрамлено, на жаль, скандалом.

З того часу була проведена робота із міжнародними партнерами щодо розвінчання міфів, що об'єднання агенцій — це не про те, щоб встановити контроль однієї людини над чимось. Це про те, щоб бути більш ефективним, більш зрозумілим для Збройних сил України, для Міністерства оборони, щоб середовище було більш керованим, організованим тощо. Немає сенсу мати двох генеральних директорів, дві наглядові ради. Всі ці посадові особи отримують чималі заробітні плати, це великі гроші. Сенс — щоб все найкраще, що є у Державному операторі тилу і в Агенції оборонних закупівель, було поєднане.

Зараз позиція міністра, Дениса Анатолійовича, є такою, і я бачив це у програмі уряду на слайді, що не потрібно зволікати із цим об'єднанням. У моєму розумінні вже незабаром Міністерство оборони буде ухвалювати рішення щодо того, аби внести зміни до наказу щодо реорганізації з тим, що ту частину, де йдеться про «після завершення режиму воєнного стану», змінити на конкретну дату. Яку саме — це вже краще адресувати міністерству.

Ви очолюєте цю ліквідаційну комісію. Але фактично навіть в одному офісі із ДОТом сидите.

В одному приміщенні, але у різних офісних кімнатах.

Арсен Жумаділов

Але ж, по суті, керуєте і тим, і тим.  Скільки у вас людей працює за сумісництвом? Скільки ви перетягнули з ДОТу в АОЗ?

Я точно не керую Державним оператором тилу. Це важливо. В операційну діяльність ДОТу я не втручаюсь. Там є виконавчий директор, є програмні директори за напрямками, вони підписують всі документи, що стосуються їхньої виробничої діяльності. Я ДОТом опікуюсь лише в частині реорганізації. Тобто це підготовка до того, щоб ДОТ у фінансовому, бухгалтерському, юридичному плані на етапі, коли міністерство ухвалить рішення, що, все, реорганізуємо, був готовий до такої реорганізації.

Не буду робити з цього таємницю, десь станом на зараз орієнтовно від 15 до 20 співробітників ДОТ або повністю перейшли у Агенцію оборонних закупівель, або за сумісництвом вони працюють у двох організаціях.

Як на мене, це нормально, тому що Агенція оборонних закупівель — дуже великий організм, так би мовити. Виглядає так, що одна з перешкод, яка була у моєї попередниці, полягала як раз у тому, що вона заходила без команди, сама, а команду добирала уже по ходу. А це, відповідно, час. Не факт, що воно все спрацює.

Я заходив не сам, є команда, яка себе уже проявила і як професійні, і як порядні люди в ДОТі. Зараз вони працюють в Агенції оборонних закупівель.

Після об’єднання двох агенцій, передбачається, що вона займатиметься закупівлями не тільки для ЗСУ, а й для СБУ, Нацполу, усього силового блоку. І, відповідно, буде настільки великою, що має перейти під Кабмін. Навіщо тоді взагалі Міноборони?

Щодо переходу під Кабмін, від вас уперше чую.

Фото: Міноборони України

Це експертні думки, не мої. Це, на ваш погляд, має сенс чи ні?

Хороше питання. Як на мене, немає проблем з тим, що ми знаходимось у сфері відання Міністерства оборони. Так чи інакше ми виконуємо програми Міністерства оборони в більшості.

Якщо ми дійсно перейдемо у той формат роботи, що будемо забезпечувати всі Сили оборони, тоді, ймовірно, і постане питання щодо підпорядкування. Тому що інші міністерства, зокрема, МВС і Служба безпеки, зі свого боку, захочуть мати певний, так би мовити, вплив на це підприємство, тому має бути якась надбудова, яка все це адмініструватиме.

Але це все перспектива точно навіть не 26 року. Дай Боже, щоб ми почали закуповувати для всіх Сил оборони у 27-му році.

Ви згадали проблеми своєї попередниці Марини Безрукової. Готуючись до інтерв'ю, я переглядала цифри і звернула увагу, що дебіторка у вас на 18 млрд більша, ніж за її часів. Це пов’язано зі старими контрактами, тими, що укладалися за вас, з якимись третіми причинами?

Дивіться, прострочена дебіторка — це ті аванси, які пішли, на них ми не отримали товар або не отримали гроші назад. Це все контракти, які були підписані до мене.

Водночас я не можу сказати, що прострочена дебіторка — це така вже проблема і зрада.

Зараз вона складає 58 млрд, правильно?

Ні, ні, ні, це в цілому по Міністерству оборони, по закупівлях. Там ще є ДВТП (Департамент військово-технічної політики — С.К.).

А у вас скільки?

Значно менше.

Арсен Жумаділов

Так скільки?

Станом на зараз у нас прострочена дебіторка, дійсно, дещо виросла через те, що наші контрагенти не завжди своєчасно все постачають. Водночас по таких контрактах не по всіх можна говорити про те, що вони безнадійні.

Є дійсно два-три контракти, які були підписані ще минулого року, по яких оця прострочена дебіторка уже починає виглядати як безнадійна. Що мається на увазі? Непоставлений товар, неповернуті кошти, і контрагент не повідомляє нічого конкретного ні про перше, ні про друге. Він або зник, або якщо і не зник, то немає ніякого толку, і ми йдемо в суди для того, щоб з нього ці гроші стягувати. Чи будуть у нього ці гроші на етапі, коли буде рішення суду і далі його виконання, це питання.

Станом на сьогодні немає контрактів, які б я підписував і по них була б прострочена дебіторська заборгованість. Це не означає, що таких контрактів не з'явиться на кінець року, бо це життя, можуть бути ситуації, коли щось несвоєчасно поставлено. Але станом на зараз таких контрактів немає.

Тобто історія з СТЕ не повториться (за даними ЗМІ, в українських судах розглядаються десятки справ за позовами Міністерства оборони до компанії «Спецтехноекспорт» через невиконані контракти на мільярди гривень. — С.К.)?

Я сподіваюсь, точно не повториться. Ми принаймні зі свого боку, коли бачимо одноризикових контрагентів, вживаємо заходів, щоби не давати їм просто так аванси без зобов'язань.