Як Канада міняє орієнтацію зі США на ЄС та чи дійде до членства
У Канаді, на тлі завершення традиційних відносин зі Сполученими Штатами, анонсували "прискорений розворот" економіки на європейський ринок.
І хоча на перший погляд це може звучати як емоційна реакція, але за нею стоїть довга, майже десятирічна еволюція відносин із Європейським Союзом, яка тепер отримала активний поштовх до втілення.
Про те, які наслідки вже має цей "прискорений розворот" і чи є підстави говорити про вступ Канади до ЄС, читайте в статті проректора Українського католицького університету Дмитра Шеренговського Євроінтеграція Канади: як Трамп "змусив" Оттаву поглиблювати відносини з ЄС. Далі – стислий її виклад.
Перший крок до великого європейського повороту Канада зробила ще в жовтні 2016 року, коли уряд Джастіна Трюдо забезпечив підписання угоди про вільну торгівлю CETA – "економічне НАТО", як її тоді називали.
Але справжній "європейський вектор" Канади розпочався лише з 2025 року. А точніше – з повернення Дональда Трампа до Білого дому.
США вже не друг, а ризик – так можна коротко окреслити сьогоднішні суспільні наративи в Канаді.
На тлі тарифної війни зі США двостороння торгівля Канади з ЄС у 2025 році демонструє не просто інерційне зростання, а якісне переосмислення: менше "класичного" автопрому – більше енергетичного переходу, менше сирого ресурсу – більше високих технологій і сервісів.
Березнева зустріч із президентом Франції Емманюелем Макроном та прем’єром Великої Британії Кіром Стармером відкрила для Канади двері до амбітної європейської ініціативи ReArm Europe – плану, що передбачає мобілізацію 800 млрд євро на переозброєння континенту до 2030 року.
Уряд в Оттаві розпочав переговори, аби частину виробництва систем ППО й БПЛА локалізувати на заводах у Квебеку та Онтаріо.
Марк Карні назвав поточну ситуацію "hinge moment" – момент, який визначатиме майбутнє країни на десятиліття. Але це не просто красивий термін. І не лише про зростання оборонного бюджету.
Це насамперед про геополітичну емансипацію Канади, її відхід від ролі мовчазного молодшого партнера США.
Після повернення Дональда Трампа у Білий дім у Канаді навіть провели опитування щодо вступу до Європейського Союзу. І це також революційний зсув.
Лютневе опитування Abacus Data виявило: 44% канадців підтримують ідею вивчення можливості вступу до ЄС, 34% – проти, ще 22% не визначилися.
Звичайно, повноцінний вступ Канади до ЄС наразі виглядає неможливим, але формули співпраці можуть бути переглянуті – європейські політики відкрито розглядають можливість нестандартних рішень, зокрема Canada‑plus фреймворку за прикладом Норвегії чи Швейцарії.
Наступною маркерною подією, яка покаже формати подальшої співпраці та інтеграції, буде саміт ЄС – Канада, запланований на жовтень.
Існує велика ймовірність, що Брюссель і Оттава започаткують новий формат політичного діалогу – стратегічну раду, яка працюватиме на постійній основі, координуючи зовнішньополітичні пріоритети.
Окремий блок переговорів буде присвячений модернізації торговельної угоди CETA. Йтиметься не лише про поглиблення доступу до ринків і інвестиційного захисту, а й про оновлення правил цифрової торгівлі, послуг і експортного кредитування.
Отже, за неповні пів року нова політика Вашингтона докорінно змінила відносини США та Канади, а також Канади та ЄС.
Стався парадокс: політика America First призвела не до посилення лідерства США, а створила умови для появи найтіснішого трансатлантичного партнерства Канади і ЄС. Причому – поза контролем Сполучених Штатів.
Докладніше – в матеріалі Дмитра Шеренговського Євроінтеграція Канади: як Трамп "змусив" Оттаву поглиблювати відносини з ЄС.