Чому перший тур президентських виборів у Польщі став "холодним душем" для друзів України
Шок. Саме так можна описати відчуття значної частини поляків, коли увечері 18 травня, відразу після завершення першого туру президентських виборів, були оприлюднені дані екзит-полів.
Ці дані виявилися геть іншими, аніж результати соціологічних опитувань, оприлюднені лише пару днів до того.
Про результати першого туру виборів президента Польщі і те, хто та чому може перемогти у другому турі, читайте в аналітиці редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Тріумф українофобів. Як вибори президента стали сигналом тривоги і для Києва, і для поляків. Далі – стислий її виклад.
Опитування давали всі підстави вважати, що перший тур не просто принесе переконливу перемогу Рафалу Тшасковському – меру Варшави та висуванцю від партії "Громадянська платформа". Очікувалося, що результати першого туру майже гарантують остаточну перемогу Тшасковського у другому турі.
Але вийшло геть інакше. І проблема не лише в тому, що відрив лідера перегонів від Кароля Навроцького, самовисуванця, за яким стоїть опозиційна партія "Право і справедливість", виявився вкрай малим.
Головна проблема полягає в тому, що третє та четверта місце зайняли ультраправі (та що важливо для нас – відверто антиукраїнські) політики.
І тепер голоси ультраправих виборців можуть стати визначальними у другому турі.
Відповідно Кароль Навроцький тепер може вважатися формальним фаворитом другого туру. Для перемоги йому необхідно переконати проголосувати за себе електорат ультраправих.
І інструментом цього скоріш за все стане більш критична риторика щодо України та українських біженців.
Натомість для перемоги у другому турі Рафалу Тшасковському потрібно змінити свою кампанію, достукавшись до тих виборців, які не прийшли на дільниці.
Чи вдасться у Польщі, як на президентських виборах у Румунії, мобілізувати перед другим туром проєвропейський електорат?
У Польщі це буде зробити важче, хоча би тому, що явка першого туру – 67,31%, була дуже високою. Тож добитися істотного збільшення явки у другому турі буде непросто.
Більш того, якщо у Румунії у другому турі виборів мобілізувалися проєвропейські виборці на тлі загрози перемоги ультраправого Джордже Сіміона і розвороту країни від ЄС, то у Польщі кандидат Кароль Навроцький вважається не таким радикалом і ультраправим його все ж називати не можна.
Проте у другому турі йому доведеться радикалізувати свою позицію, щоб залучити голоси виборців ультраправих. Але й не перегнути.
Перспектива виборчого альянсу Навроцького з кандидатом в президенти Гжегожем Брауном, який отримав 6,34% голосів польських виборців, може налякати багатьох ліберальних виборців.
Браун – занадто радикальний персонаж. Навіть для польської ультраправої партії "Конфедерація", звідки його виключили.
Отже, цей альянс може піти на користь кандидату Рафалу Тшасковському.
Ще одна проблема для Навроцького полягає у тому, що йому буде непросто залучити виборців "Конфедерації".
Стандартна риторика цієї партії полягає у тому, що особливої різниці між "Громадянською платформою" та "Правом і справедливістю", яка фактично висунула Навроцького, немає – це все старі політичні сили, яким місце на звалищі.
Втім, подібні проблеми є і у Рафала Тшасковського.
Для перемоги Тшасковському потрібно не лише мобілізувати електорат своєї партії, але й максимально залучити виборців як лівих, так і помірковано правих.
І це завдання може виявитися не легшим, аніж в його опонента.
Другий тур має пройти 1 червня – і найближчі два тижні можуть стати непростим випробуванням для україно-польських відносин.
Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Тріумф українофобів. Як вибори президента стали сигналом тривоги і для Києва, і для поляків.