Суд остаточно заборонив будівництво 16-поверхівки з паркінгом біля Музею видатних діячів на Жилянській
Шостий апеляційний адміністративний суд відхилив апеляційну скаргу забудовника, який намагався отримати дозвіл на будівництво 16-поверхового ЖК біля Музею видатних діячів української культури на вулиці Жилянській, повідомили в Офісі генпрокурора.
Забудовник ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Рестін» вимагав дозволили будувати в охоронній зоні музею офісно-житловий комплекс з паркінгом. Забудовник наполягав, що має право на будівництво, посилаючись на так звану мовчазну згоду щодо проєктної документації.
Він вимагав визнати протиправною й скасувати відмову Мінкульту на будівництво ЖК від 22 серпня 2019 року. Спочатку суд першої інстанції відмовив забудовнику, однак той подав апеляцію. Шостий апеляційний адмінсуд підтримав позицію прокурора і залишив рішення в силі.
Що планували будувати біля Музею видатних діячів і чим це загрожує
До складу музейного комплексу входять будинки, де жили сім’ї Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського й Михайла Старицького. Від 1985 року садиби мають статус охоронної зони й будувати споруди висотою понад 27 метрів поруч із музеєм заборонено. ТОВ «Рестін» же планувало збудувати впритул до садиби Саксаганського 16-поверхового «монстра» з підземним паркінгом висотою 57 метрів.
Це проєкт шістнадцятиповерхівки на вулиці Жилянська, 96-А. Закінчити будівництво планували у 2020-му, але станом на зараз роботи й не починали через відсутність дозвільних документів
Якби ЖК побудували, він розділив би музей на дві частини. Це відділить будинок, де жив Панас Саксаганський, від садиб Лисенка, Старицького й Косачів.
Наразі в садибі, де раніше жив Саксаганський, проводять протиаварійні роботи для подальшого збереження будинку. Надалі планують реставрацію з пристосуванням під музей.
Докладніше про історію Музею видатних діячів української культури, (не)будівництво 16-поверхівки поруч із садибою Саксаганського й подальші плани музею, читайте тут.
Фото й обкладинка: Артем Галкін для Віледжа, Дмитро Перов