Рух до фінансового безвізу: що потрібно для цього Україні та чи постраждає банківська таємниця
18 квітня Кабмін схвалив та направив на розгляд Верховної Ради законопроєкт, що має сприяти приєднанню України до Єдиної зони платежів у євро (SEPA).
Метою законопроєкту є створення більш ефективного механізму боротьби з відмиванням коштів в Україні, зокрема завдяки створенню повноцінного реєстру кінцевих бенефіціарних власників.
Як це пов’язано із приєднанням до SEPA та які наслідки матиме? Проаналізуймо більш детально.
"Фінансовий безвіз" – навіщо він Україні?
SEPA (Single Euro Payments Area, Єдина зона платежів у євро) – це ініціатива Євросоюзу, яка спрощує електронні платежі в євро між країнами. Наразі вона охоплює 36 країн (усі держави ЄС та ще дев’ять інших країн Європи) і дозволяє швидко переказувати кошти між банками, спрощує оплату регулярних рахунків та уніфікує карткові платежі.
Основна мета SEPA – зробити транскордонні платежі такими ж простими й доступними, як і внутрішні.
Отже, SEPA – це такий собі "фінансовий безвіз". Тобто система, що дозволяє легко переказувати гроші між банками різних країн Європи за однаковими правилами, швидко й без зайвих витрат.
Якщо український бізнес отримає доступ до SEPA, компаніям більше не потрібно буде відкривати додаткові рахунки за кордоном чи платити зайві комісії за міжнародні перекази.
Україна може приєднатися до SEPA ще до набуття статусу члена ЄС – але це вимагає низки реформ.
Умовно ці реформи можна поділити на два компоненти:
Технічна сумісність, тобто створення платіжної інфраструктури, яка відповідає стандартам ЄС, запровадження відкритого банкінгу тощо;
Відповідність нормативам ЄС, спрямованим на боротьбу з відмиванням коштів та їхнім злочинним використанням (відповідно до 4–6 AML-директив ЄС), аби мінімізувати ризики зловживань та захистити фінансову систему ЄС.
Що вже зроблено?
Які з цих реформ вже впроваджені Києвом? Почнемо з технічної сумісності.
Український закон "Про платіжні послуги" та низка нормативно-правових актів НБУ (зокрема, перехід на стандарти ЄС – ISO 20022) суттєво наблизили українське законодавство у сфері регулювання платіжних послуг до європейського та дозволили НБУ розпочати перемовини про приєднання України до SEPA на початку 2024 року.
Дорожня карта розвитку Системи електронних платежів (СЕП) НБУ передбачає низку кроків у 2024–2027 роках, зокрема реалізацію транскордонних переказів СЕП з країнами ЄС, які входять до SEPA, та реалізацію допоміжного сервісу для ініціювання клієнтських платежів за номером телефону, email (аналог SEPA Proxy Lookup).
Загалом ситуація із запровадженням технічних стандартів виглядає більш-менш оптимістично. Певні розбіжності з ЄС все ще зберігаються, проте НБУ, очевидно, має бажання і спроможність ефективно продовжувати гармонізацію.
Інша ситуація – з контролем за відмиванням коштів.
Європейські директиви щодо боротьби з відмиванням коштів (4AMLD, 5AMLD, 6AMLD) встановлюють єдиний стандарт для виявлення, оцінки та мінімізації ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму.
Вони зобов’язують фінансові установи і держави-члени запроваджувати заходи належної перевірки клієнтів, створювати прозорі реєстри бенефіціарних власників та розширювати доступ державних органів (зокрема податкових) до фінансової інформації.
Водночас директиви зобов’язують держави-члени запровадити кримінальну відповідальність, посилити санкції та забезпечити міждержавну співпрацю для ефективного контролю за фінансовими потоками.
Україна знаходиться на стадії імплементації 5AMLD (причому – помірно просунутій стадії).
Проте є одна проблема. Попри існування рамкового закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення",
повноцінне запровадження законодавства ЄС унеможливлює відсутність ефективних механізмів нагляду та контролю.
Одним із таких механізмів мають стати реєстри кінцевих бенефіціарних власників.
Кінцевий бенефіціарний власник – це реальна людина, яка стоїть за компанією, трастом чи іншою структурою, контролює її або отримує з неї основну вигоду (навіть якщо формально власником записана інша особа).
У 2022 році Україна ухвалила закон, покликаний спростити подання інформації про кінцевих бенефіціарних власників та структури власності юридичних осіб. Закон також запроваджує механізми перевірки цих даних державними реєстраторами та передбачає створення методичної підтримки для бізнесу.
У 2023 році Мін’юст доповнив нормативну базу низкою підзаконних актів, а Кабмін спільно з НБУ затвердив методологію визначення бенефіціарів для юридичних осіб. Водночас запуск повноцінної перевірки відтермінували до 1 вересня 2024 року.
В Україні наразі не існує окремого закону, який зобов’язує всіх фізичних осіб розкривати інформацію про свою бенефіціарну власність, однак такі вимоги діють у межах фінансового моніторингу, реєстрації компаній або для публічних службовців.
Тобто розкриття даних фізичними особами відбувається не автоматично, а лише в передбачених законом випадках.
Аби рухатися далі, необхідно створити Реєстр власників банківських рахунків, платіжних рахунків і банківських сейфів. Такий реєстр стане ключовим інструментом у виявленні підозрілих фінансових операцій і забезпеченні своєчасного доступу контролюючих органів до інформації, необхідної для боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.
Водночас його функціонування вимагатиме не лише технічних рішень, а й тонкого балансу між прозорістю, захистом персональних даних і збереженням банківської таємниці.
Які зміни внесе новий законопроєкт?
Враховуючи все сказане раніше, спробуймо розібратися, які зміни готує новий законопроєкт.
Створення Реєстру рахунків та індивідуальних сейфів фізичних осіб, що міститиме базову інформацію: дату відкриття/закриття, IBAN, ПІБ власника, банк, а також дані про договори на банківські сейфи.
Водночас реєстр не включатиме інформацію про залишки коштів чи вміст сейфів і не впливатиме на швидкість проведення фінансових операцій.
Адміністратором реєстру передбачено Державну податкову службу (ДПС). Цей пункт означатиме виконання "простроченої" рекомендації Єврокомісії зі Звіту про розширення для України 2023 року.
Запровадження такого реєстру має посилити фінансовий моніторинг, покращити виявлення підозрілих транзакцій і сприятиме боротьбі з відмиванням коштів (особливо у випадках, коли кошти чи активи приховуються через розпорошені рахунки або банківські сейфи).
Фактично цей крок має запровадити важливий елемент інфраструктури для боротьби зі злочинним використанням коштів.
Утім, ідея призначити адміністратором реєстру ДПС може викликати подив.
Річ у тім, що первинним органом, покликаним боротися з відмиванням коштів та їхнім злочинним використанням, є Держфінмоніторинг.
Надати йому повноваження адміністратора було б логічним рішенням – та і в низці країн ЄС реєстри бенефіціарів зазвичай адмініструються органами, які мають прямий мандат на здійснення фінансового моніторингу та розслідування фінансових злочинів.
Як контраргумент – ДПС має потужність та інфраструктуру для обробки великих масивів даних.
Тут можна звернутися до прикладу Польщі. KAS (Krajowa Administracja Skarbowa) виконує функції податкового і митного контролю, а також бере участь у фінансовому моніторингу в межах боротьби з податковими злочинами. Окрім того, KAS адмініструє єдину систему фінансових транзакцій.
У той же час GIIF (Generalny Inspektor Informacji Finansowej), аналогічно до Держфінмоніторингу, виконує функції національного підрозділу фінансової розвідки, відповідального за аналіз підозрілих фінансових операцій та боротьбу з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму.
Така "розділена" модель успішно функціонує не тільки в Польщі, а й у Франції та Німеччині, однак її ефективність критично залежить від належного рівня координації.
Отже, розділення повноважень між Держфінмоніторингом та ДПС має певну логіку та, загалом, не суперечить практикам ЄС. Питання полягатиме лише в забезпеченні ефективної співпраці між уповноваженими органами.
Запровадження Реєстру бенефіціарних власників трастів та подібних утворень (який також адмініструватиме ДПС).
Це вже рекомендація з більш нещодавнього Звіту про розширення – 2024. Реформа допоможе викривати справжніх власників активів і ускладнить використання трастів для тіньових схем.
Посилення перевірки інформації про кінцевих бенефіціарів компаній та введення санкцій за неподання або подання недостовірних даних. Окрім того – впровадження ефективних санкцій за порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу (згідно з європейськими стандартами) та створення механізму захисту викривачів фінансових злочинів. Поки не ясно, як це працюватиме – отже, інтрига зберігається.
Розширення переліку осіб, зобов’язаних звітувати про підозрілі транзакції. Зокрема: довірчих власників трастів та торговців культурними цінностями (якщо сума угоди перевищує 400 тис. грн).
Ця реформа має наблизити українське законодавство до стандартів 5AMLD та 6AMLD. Утім, в ЄС список зобов’язаних звітувати все одно ширший і охоплює, зокрема, криптовалютні біржі.
Заборона доступу до управління компаніями, що здійснюють первинний фінмоніторинг, для злочинців та їхніх спільників. Цей пункт здається очевидним.
Що стане з банківською таємницею?
У процесі наближення до європейського законодавства банківська таємниця в Україні перестане бути абсолютною.
Згідно з новим законопроєктом, податкові та наглядові органи зможуть отримувати доступ до базової інформації про рахунки (IBAN, ПІБ власника, установу та дату відкриття) без рішення суду.
Кінцеві бенефіціари рахунків стануть публічними, а банки будуть зобов’язані повідомляти про підозрілі транзакції навіть без запиту з боку держави.
При цьому законопроєктом прямо передбачено, що до українського Реєстру рахунків не включатиметься інформація про залишки коштів, рух по рахунках та вміст банківських сейфів. Це відповідає підходу директиви 5AMLD, яка також передбачає централізовані реєстри з обмеженим обсягом даних.
Водночас треба бути готовими до значної трансформації поняття "банківської таємниці" в Україні.
Фінансові установи в ЄС щороку надсилають своїм податковим органам дані про рахунки нерезидентів, які потім автоматично передаються до їхніх країн.
Крім того, передбачено доступ до централізованих реєстрів рахунків у межах розслідувань злочинів, включно з податковими.
Як це виглядає на практиці для клієнта банку? Наприклад, коли авторка цієї статті жила і працювала в Польщі, то інформація про здійснення камеральної перевірки банківських рахунків податковою службою надійшла постфактум замовним листом (підставою перевірки став статус нерезидента та значна кількість транзакцій у зв’язку з виконанням декількох проєктів).
В принципі, це навіть зручно – хто ж захоче зайвий раз відвідувати податкову?
Україна наразі обирає європейську модель "поетапної прозорості": базові дані – у відкритому доступі для контролюючих органів, більш чутлива інформація – лише в межах податкового або кримінального процесу.
* * * * *
Якщо технічна сумісність із SEPA вже наближається до завершення, то регуляторна та інституційна довіра – ще на етапі формування.
Саме тому наступні кроки у сфері фінансового моніторингу матимуть вирішальне значення. Проте альтернативи немає.
Деякі аспекти законодавства ЄС можуть здаватися обтяжливими, незручними та незвичними. Утім, бізнес в ЄС успішно функціонує – ба більше, стабільно розвивається – саме в таких рамках. Отже, і ми зможемо пристосуватися.
Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів
Яна Охріменко
старша економістка Центру економічної стратегії