Ксенія Оринчак: «Угода зі США не про адміністрацію Трампа. Промисловий видобуток мінералів може бути від 10 до 20 років»
Ксенія Оринчак«Загальна вартість мінеральних ресурсів України може сягати 15 трлн доларів»
Які саме критичні мінерали України можуть зацікавити США? Для яких галузей економіки, промисловості, ОПК й інших сфер Штатів потрібні наші мінерали?
Україна володіє значними запасами критично важливих мінералів, таких як титан, графіт, літій, берилій, вольфрам та інші. Ці ресурси є ключовими для різних секторів економіки США. І не тільки для них.
До прикладу, титан використовують в аерокосмічній та оборонній промисловості, для виробництва легких і міцних сплавів. Україна входить до числа країн з найбільшими запасами цієї сировини в Європі. А США імпортують понад 90 % титанової продукції, що робить українські родовища стратегічно важливими. Основні запаси титану в Україні належать до великих розсипних родовищ — Малишевського (Дніпропетровська область) та Іршанського (Житомирська область).
Графіт необхідний для виробництва акумуляторів, зокрема, для електромобілів і систем зберігання енергії. Він стратегічний для вуглецевих композицій у військово-промисловому комплексі. Наша країна входить до топ-10 країн з найбільшими покладами графіту. Основні родовища — Заваллівське (Кіровоградська область), Буртинське (Хмельницька область), Миколаївське.
Літій є ключовим компонентом літій-іонних батарей, які використовують в електроніці й електротранспорті. Наприклад, дані геологорозвідки свідчать, що запаси еквівалента карбонату літію в Полохівському родовищі (Кіровоградська область) перевищують 760 тисяч тонн. А саме родовище — одне з найбільших у Європі.
Полохівське родовище.Ще один критичний метал, берилій, застосовують в оборонній промисловості й аерокосмічних технологіях. Ми маємо унікальне Пержанське родовище в Житомирській області. Поки що єдине у світі, де його промислові концентрації пов'язані з гентгельвіном. А гентгельвінові руди характеризуються високою якістю за вмістом берилію та доброю збагаченістю. І за цими показниками вони перевершують усі відомі промислові типи руд берилію.
Вольфрам застосовують у виробництві електроніки, аерокосмічних технологіях, оборонній промисловості та навіть у зеленій енергетиці. Його унікальні властивості — надвисокотемпературне плавлення, надзвичайна міцність і стійкість. Це робить його незамінним у медицині та ядерній енергетиці. Наразі Китай контролює 80 % світового виробництва вольфраму, створюючи цим серйозні ризики для економічної та національної безпеки держав Заходу. Тому не дивно, що Захід активно шукає альтернативу. І тут Україна має шанс стати ключовим партнером. Бо ми серед десяти країн з найбільшими запасами вольфраму, родовища якого зосереджені на Закарпатті й Донеччині.
Уран — надзвичайно важливий ресурс, зокрема для енергетичної безпеки країни, тому що є основою для виробництва ядерного палива. В Україні ресурсна база уранової руди складає близько 560 тисяч тонн, а підтверджені запаси — 270 тисяч тонн. Найбільше родовище зосереджене в Кіровоградському геоблоці. Наші запаси урану складають понад 2 % від світових. Однак видобуток урану за останні роки зменшився майже наполовину, до 600 тонн на рік. Наша ж країна потребує близько 25 тисяч тонн урану на рік. А з урахуванням воєнних загроз, енергетичної безпеки країни видобуток урану стає пріоритетом. Але для відновлення виробництва урану в Україні потрібно залучати величезні інвестиції.
Ксенія ОринчакПлюс ми маємо рідкісноземельні елементи: неодим, диспрозій, тербій, які необхідні для виробництва магнітів у високотехнологічній сфері, від оборонної промисловості до електроніки. А втім, рідкісноземельні елементи в нас ніколи не видобували в промислових масштабах. Та вони є побічними компонентами під час видобутку інших копалин, наприклад, титанових руд. До 2014 року були плани їхньої розробки, але через війну їх заморозили. Тоді як титан і графіт мають добре розвинену базу для видобутку, рідкісноземельні елементи потребують значних вливань.
І тут співпраця США з Україною у видобутку всіх цих мінералів і рідкісноземельних елементів може сприяти зміцненню ланцюгів постачання. Та зменшенню залежності Штатів від інших постачальників.
Forbes ще у 2023 році оцінив вартість таких критичних ресурсів України у $15 трлн. Це релевантна оцінка?
Деякі оцінки, зокрема Державної геологічної служби, також вказують, що загальна вартість мінеральних ресурсів України може сягати 15 трлн доларів.
Однак ці цифри є приблизними й залежать від багатьох факторів, включаючи світові ціни на мінерали, обсяги видобутку та витрати на розробку родовищ.
Крім того, такі оцінки можуть бути завищеними через недостатність сучасних геологічних досліджень і складнощі з доступом до деяких родовищ.
«Від початкових геологічних досліджень до промислового видобутку може минути від 10 до 20 років»
Скільки інвестицій і часу знадобиться на розвідку, видобуток таких мінералів? Простими словами: у разі підписання угоди через скільки часу США зможуть отримувати реальні прибутки?
Зазвичай від початкових геологічних досліджень до промислового видобутку може минути від 10 до 20 років.
Треба розуміти, що наша добувна галузь у стагнації. Ми не маємо коштів самостійно розвивати цей напрямок. А він дуже дороговартісний.
Тільки від 3 до 10 млн доларів коштують самі геологічні роботи. Тобто такі кошти необхідні лише для того, щоб підтвердити наявність покладів. Є вони там чи ні.
Фото: persha.kr.uaДалі потрібно від 10 млн до 30 млн доларів, аби «пробуритися», піти на видобування. Плюс необхідно забезпечити всю інфраструктуру, підвести електроенергію або газопостачання, залізничну колію і так далі.
Це все великі кошти. І тільки через 7, 8, 10, 20 років, залежно в кого, яка корисна копалина, ви зможете отримати перші повернення інвестицій.
Основна мета США — послабити Китай, який зараз контролює від 60 % до 90 % світових потужностей з обробки багатьох критично важливих мінералів?
Китай дійсно домінує у сфері обробки багатьох критичних мінералів, контролює значну частину світових потужностей. Тому співпраця між США та Україною у видобутку й переробці таких мінералів, як титан, графіт і літій, може сприяти диверсифікації джерел постачання та зменшенню залежності від китайських потужностей.
Однак повторюю: розвиток інфраструктури для видобутку й переробки цих мінералів в Україні потребує значних інвестицій і часу. Україна, маючи фактично всю таблицю Менделєєва, за 33 роки не порахувала, скільки нам і якої критичної сировини потрібно. Для яких саме технологій, промисловості, куди експортувати і так далі.
На жаль, у нас навіть немає стратегії, куди ми йдемо, куди ми рухаємося, що ми виготовляємо, що критично для країни. Немає жодного провідного та крутого бізнесмена, який був би готовий залучати такі технології. І відповідно видобувати таку сировину.
Тому Україна може допомогти Америці стати сильнішою в протистоянні з Китаєм, але не сьогодні і не через п'ять років. Якщо ми говоримо про прогнозовані ресурси і про нерозвідані запаси, то через 10–15 років — так.
Наприклад, якщо брати титановмісні чи літієві руди, то до кожного родовища потрібен індивідуальний підхід. Необхідне спеціальне буріння, лабораторне підтвердження. До речі, сертифікованих лабораторій у нас теж немає.
І коли говорять про ці супертрильйони, це насправді більше популізм.
Ксенія ОринчакУсе треба підтверджувати, бо наявні радянські дані застарілі. Та дуже часто треба дорозвідувати ці родовища. Ба більше, у радянські часи дуже часто затверджували запаси «на премію». Тобто була така неформальна установка, коли наші геологи й інженери на папері писали про запаси на два-три покоління вперед. Саме за це їм видавали премії.
А коли в незалежній Україні почали видавати спецдозволи, наші компанії ринулися туди, однак не знайшли там, наприклад, того самого газу. Просто пусті свердловини, розумієте? Є приклад 2019 року, коли ДТЕК купив за понад 40 мільйонів гривень на аукціоні ділянку на геологічне вивчення. Вони її пробурили і нічого не знайшли. Врешті ліцензію віддали назад.
Тобто всі радянські дані однозначно треба переглядати?
Так, треба буде починати з геологічної розвідки. Запустити сюди іноземні компанії, які мають досвід, щоб перелопатили всю землю. Ще раз перезатвердити запаси і тоді виставляти ділянки на аукціон. Або можна віддавати їх під один долар. Аби люди зайшли на видобування — і тоді з цього буде рента.
Тому від року до п'яти — геологічні роботи. Від семи до десяти — вихід на проєктну потужність. Від 10 до 20 і далі — перше повернення інвестицій. А окупність і прибутки — це від 30 років.
Тому ця історія, угода зі США не про адміністрацію Трампа, не про ці чотири роки.
Для країн ЄС наші поклади також важливі? Які саме?
Так, для Європейського Союзу українські поклади критичних мінералів мають також стратегічне значення. Україна володіє 22 з 34 мінералів, які ЄС класифікує як критичні, включаючи титан, літій і графіт.
У карʼєрі Заваллівського родовища.Ці мінерали необхідні для реалізації планів енергетичного переходу ЄС, а також для аерокосмічної та оборонної промисловості. Тому співпраця з Україною також може сприяти зміцненню європейської стратегічної автономії у сфері критичних сировинних матеріалів.
«Найбільше родовищ з критичною сировиною сконцентровано якраз у центральній частині нашої країни»
Де саме основні поклади в Україні? На всій території? Лунали заяви про те, що основна їхня частина на окупованій території.
Насправді в нас одиничні родовища з критичною сировиною на окупованій Росією території.
Найбільше родовищ з критичною сировиною сконцентровано якраз у центральній частині нашої країни. Це Київщина, Житомирщина і ближче, наприклад, до Дніпропетровщини. Кіровоградщина — фактично найбагатша область на критичну сировину.
І якщо ви бачили, то останнім часом, на жаль, цю область дуже бомблять. Такого раніше не було. Саме у 2025 році, коли здійнявся цей хайп про угоду, почалися масові обстріли.
А там титановмісні, графітові, літійні руди, ніобій. Тобто фактично те, що економічно найдоцільніше видобувати.
А на окупованих територіях що є?
На окупованих територіях здебільшого енергетичні ресурси. Нафта, сланцевий газ. Частина титану, цирконію, марганцю. Є декілька родовищ літію: Шевченківське (Донецька область) і Крута Балка (Запорізька область) — у районах, які наразі є зоною конфлікту або окуповані.
Але все це не в таких масштабах, що я могла б вам сказати: «Ми все втратили».
Єдина в Україні шахта з видобутку коксівного вугілля Шахтоуправління «Покровське» зупинила роботу в січні 2025-го.Звісно, є коксівне вугілля в Покровську. Фактично під ризиком єдині марганцеві руди в Україні, нікель. А для деяких країн, у тому числі країн Європейського Союзу, вони критичні. Як і для нашої металургії.
На сході країни, якщо брати всі родовища рідкісноземів і рідкісноземельних елементів, критичної сировини тільки 20 %. Про 40 % говорять люди, які не є геологами, не є експертами.
Хоч Роснадра справді активно ліцензують ділянки на окупованій території, щоб експортувати ту чи іншу сировину. І фактично коштом українських окупованих надр вести війну з нами.
«Наш ринок у тривожному очікуванні поновлених перевірок»
Кому належать спецдозволи на видобування критичної сировини?
Сьогодні є декілька стейкхолдерів з правом користування надрами, але не володіння. Ми пам'ятаємо статтю 13 Конституції, за якою надра належать громадянам.
До 2014 року кожна наша п'ята компанія мала російський капітал і стосунок до Росії.
Сьогодні ж на нашому ринку працюють українські й іноземні компанії. Це «Велта» й ОГХК (минулого року азербайджанський холдинг NEQSOL (титан) виграв аукціон на приватизацію), Укрлітійвидобування (літій), «Заваллівський графіт» (частка компанії належить австралійській компанії VOLT RESOURCES) і «Спис Україна» (входить до турецької ONUR GROUP, графіт), BGV (графіт, берилій).
Та наразі наш ринок у тривожному очікуванні поновлених перевірок.
Через те що у Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови про необхідність аудиту ліцензій. До чого цей процес може призвести?
Це проєкт постанови № 13067: депутати планують доручити уряду розробити й подати до парламенту законопроєкти, щоб створити спеціальний правовий режим для залучення інвестицій від країн-партнерів з пріоритетністю для США.
У цих законопроєктах депутати хочуть передбачити механізм перегляду ліцензій на користування надрами, включаючи аудит чинних ліцензій, щоб виявити неефективно використані, так звані сплячі ліцензії. І передбачити можливість скасувати ліцензії, що не відповідають вимогам ефективного освоєння ресурсів. Поки що цей проєкт постанови лише надали народним депутатам для ознайомлення.
Уже оприлюднено проєкт постанови уряду, розроблений Держгеонадрами, який пропонує вивести сферу надрокористування з-під заборони на проведення планових і позапланових перевірок. Така заборона на перевірки була запроваджена в березні 2022 року у зв’язку з воєнним станом.
Працює збагачувальна фабрика.Оскільки спляча ліцензія не має визначення в чинному законодавстві, то сам процес на початковій стадії нормотворчого процесу.
Однак такі ініціативи можуть погіршити інвестиційний клімат у сфері надрокористування. Важливо також враховувати, що подібні аудити й перегляд ліцензій можуть створити додаткові бюрократичні перешкоди для бізнесу й потенційно стримувати інвестиції.
Крім того, все ж варто закласти рівноправні умови для вітчизняних й іноземних інвесторів. Більшість інвестицій в українську економіку наразі здійснюють саме вітчизняні підприємці, які продовжують активно працювати навіть в умовах війни. Тому важливо, щоб запропоновані пільги і стимули (у гіпотетичній угоді зі США) були доступні не лише для іноземних компаній, але й для українського бізнесу.
«Нам важко буде щось видобувати неекологічно»
Наскільки збільшення видобутку буде шкодити екосистемі України? Насамперед здоров'ю людей?
З 2018 року в нас чинне європейське законодавство з впливу на довкілля. Єдина наша помилка в тому, що спочатку в нас видають спецдозвіл за величезні гроші, а потім роблять оцінку впливу на довкілля.
Звичайно, мають бути екологічні норми. Відселення людей на 5–10 км, щоб вони не дихали викидами. Перед видобутком завжди роблять технологічну карту, прописують межі. Потім проходять громадські слухання щодо видобутку. Бо будуть пікети людей, які не дозволять щось видобувати.
І завдяки новому законодавству, з 2018 року, нам важко буде щось видобувати неекологічно.
Тому люди можуть бути спокійні. Єдине — слід активніше брати участь у громадських слуханнях.
А що саме небезпечно для людей?
Якщо відверто, то будь-яка корисна копалина під час видобутку створює певну небезпеку. Бо відбуваються вибухи, будують шахти і так далі. Банально там люди жити не можуть.
Але якщо говорити про видобуток критичної сировини, то він є більш екологічним порівняно з нафтою і газом.
У карʼєрі Заваллівського родовища.«Угода — не колонізація, але вона має бути справедливою»
За яких умов Україна матиме зиск від укладення великої угоди зі США?
Співпраця України з міжнародними партнерами у сфері видобутку корисних копалин має потенціал не лише для створення нових робочих місць, але й значного економічного зростання. Водночас щоб отримати реальні прибутки, необхідно забезпечити декілька умов у тій самій угоді зі США.
Перше — має бути справедливий розподіл доходів. Важливо, щоб угода передбачала адекватну частку прибутку для України, включаючи податкові надходження та рентні платежі.
Друге — гарантії значних інвестицій в інфраструктуру, транспортну й енергетичну, що сприятиме ефективному видобутку й транспортуванню ресурсів.
Третє — трансфер технологій і знань. Співпраця має включати обмін сучасними технологіями й навчання українських фахівців.
Четверте — дотримання екологічних стандартів. Необхідно забезпечити екологічно відповідальний видобуток, щоб уникнути негативних наслідків для довкілля.
П’яте — підтримка вітчизняного бізнесу. Створення умов для участі українських компаній у ланцюжку створення вартості, що сприятиме розвитку національної економіки.
Заваллівський графітовий концентрат, виготовлений 2023 р.У проєкті угоди зі США, який з’явився в медіа, мова не лише про мінерали, а також про нафту, газ. Усі інвестиційні проєкти. Дехто вже назвав це колонізацією.
Я вважаю, що неправильно називати це колонізацією. Будьмо чесними: ми ніколи не зможемо своїми силами провести навіть розвідувальні роботи. Ми не зробили це за 33 роки. І під час каденції Зеленського в тому числі.
У нас розігнали всіх геологів, середній їхній вік — 65 років. Бурильників й інженерів — 70 років. Тобто ми системно вбивали цю галузь, і нам треба запускати її з нуля.
Щоб усе це зробити, нам потрібні суміжні ресурси: нафта, газ, будівельна сировина, металургія. Бо щоб створити шахту відкритого або закритого методу, потрібно забезпечити всю інфраструктуру: побудувати дорогу, підвести лінії електропередачі й інше.
Це масштабна історія із задіянням ресурсів, починаючи від будівельних, закінчуючи нафтою і газом. Тому я розумію логіку США. Це і є логічно.
Сильна сторона Америки — уміння домовлятися. Скажімо чесно — уміння домовлятися так, як їм вигідно. Зараз вони тиснуть на найболючіше для нас. Це війна.
Але дизель, скраплений газ можна задіяти під розвиток критичної сировини та критичних підприємств. А видобування нафти можливе по всій території країни. І фактично кожна громада, кожен регіон будуть мати розвиток. Якщо туди зайдуть американські інвестори, то кожна людина матиме роботу. Це може навіть створити прецедент, коли українці будуть повертатися з-за кордону.
Ксенія ОринчакРосія вже запропонувала США долучитися до видобутку їхніх мінералів. Наскільки це цікаво США? Бо ж покладів там, звісно, більше. Чи може Україна може бути більш економічно вигідною для американців?
Для нас важливо відзначити декілька фактів. Перше — санкційний режим і ризики інвестування. США та їхні союзники вже запровадили жорсткі санкції проти Росії, включно з обмеженнями на технології та фінансування видобувного сектору. Навіть якби окремі компанії теоретично зацікавилися російськими покладами, юридичні й політичні ризики наразі переважують потенційні вигоди.
Друге — це логістичні ризики. Вкладати в російський сектор означає не лише ризикувати фінансами, а й спричиняти негативну реакцію союзників, які дотримуються санкційного режиму. Крім того, транспортна логістика з РФ до США ускладнена санкціями й обмеженим доступом до світових ринків.
Важливо враховувати також непередбачуваність російської економічної політики. Росія останні три роки націоналізує активи, змінює правила гри та використовує ресурси як політичний важіль, що робить її ненадійним партнером.
Україна не може конкурувати з Росією в обсягах запасів корисних копалин, проте може запропонувати низку стратегічних переваг.
По-перше — це доступність. Україна має значні запаси титану, літію, нікелю, рідкісноземельних елементів — усіх тих ресурсів, які необхідні для високотехнологічної промисловості й оборонного сектору США. Географічно Україна ближча до ЄС, що спрощує логістику. Добувний бізнес в Україні може розвиватися за стандартами ESG, що важливо для західних інвесторів.
По-друге — це все ж політична прогнозованість. Україна є стратегічним партнером США, що дає інвесторам певні гарантії політичної стабільності співпраці. Уряд США активно вже підтримує розвиток українського видобувного сектору, зокрема через ініціативу Minerals Security Partnership.
Третє — у нас вигідніші умови інвестування. Ми відкрили ринок для іноземних компаній і надаємо стимули для видобувних проєктів, тоді як у Росії інвесторам доводиться працювати через державні корпорації, які можуть змінювати умови на ходу. Плюс США можуть увійти в партнерство з нами не просто як покупці сировини, а як співвласники виробничих потужностей в Україні.