За візуальну схожість з британським експрем’єром нового голову уряду Австрії Крістіана Штокера (по центру) називають австрійським ЧерчиллемШанс на проукраїнську Австрію: як ультраправих переможців лишили поза урядом і що буде далі
"Це були, ймовірно, найскладніші переговори про уряд в історії нашої країни", – таку заяву зробив лідер Австрійської народної партії Крістіан Штокер, який найближчими днями стане наступним канцлером Австрії.
Напередодні, 27 лютого, три австрійські центристські партії представили коаліційну угоду, і зробили вони це вони аж на 151-й день після парламентських виборів. Коаліціада, у різних її варіантах, тривала рекордний для Австрії період за останні десятиліття.
Та схоже, це було того варте. Адже після місяців переговорів ультраправа Партія свободи (FPÖ) не очолить Австрію – попри те, що тріумфально виграла вибори у вересні.
Це гарна новина для єдності ЄС та послідовності його політики на підтримку України, але водночас – виклик для нової влади. Адже третина виборців, що голосували за праворадикалів, залишились вкрай розчарованими таким результатом подій.
Фінальний варіант того, як виглядатиме австрійський уряд, ще не відомий.
Невелика ліберальна партія NEOS все ще може вилетіти з коаліції у неділю, і тоді Австрією правитиме не трипартійний уряд, а перевірений роками союз консервативної Народної партії (ÖVP) та Соціал-демократичної партії (SPÖ).
Але найголовніше точно не зміниться: новий австрійський уряд буде проєвропейським та продовжить курс підтримки України, якого дотримувався кабінет попереднього канцлера Карла Негаммера. Звичайно, до тієї міри, як цього допускає нейтралітет країни.
Успіх із другої спроби
Коаліціада по-австрійськи – це коли уряд сформують три партії, які ще кілька тижнів тому оголосили про неможливість такого альянсу через нібито непримиренні розбіжності.
Ті самі три партії – ÖVP, SPÖ та NEOS – заявили на початку січня, що вони не здатні знайти компроміс для формування коаліції.
Вони отримали шанс домовитись, коли президент Александер ван дер Беллен пішов всупереч багаторічній традиції та дав мандат не лідеру проросійської Партії свободи Герберту Кіклю, що виграла вибори, а лідеру Народної партії Карлу Негаммеру, яка посіла тільки друге місце. Детально ці події ми описали у статті Бунт проти ультраправих.
Та коли три продемократичні партії провалили місію, настала черга ультраправого Герберта Кікля.
Втім, і його потуги домовитися з Народною партією на чолі вже з новим лідером Крістіаном Штокером зазнали фіаско, головним чином через різні погляди на політику щодо ЄС, Росії і бажання керувати ключовим Міністерством внутрішніх справ, відповідальним за міграційну політику.
Тож коли перед партіями політичного центру замайоріла перспектива нових виборів із потенційно ще більшим відривом Партії свободи, вони усвідомили, що розбіжності між ними, вочевидь, не такі вже й "непримиренні".
Представляючи парламенту понад 200-сторінкову програму нового уряду, лідер "народників" і майбутній канцлер Крістіан Штокер говорив про "дух компромісу" серед "конструктивних сил", завдяки якому в Австрії ось-ось постане перша в історії трипартійна коаліція.
Хоча цей формат поки не гарантований.
У неділю 2 березня близько 3 тисяч членів партії NEOS повинні затвердити коаліційний пакт, і саме це голосування вирішить, який вигляд матиме новий уряд. Якщо дві третини лібералів не підтримають угоду, NEOS не увійдуть в коаліцію.
І тоді формувати уряд будуть лише ÖVP та SPÖ, у яких у парламенті крихка більшість з перевагою всього в один голос.
У такому випадку не зрозуміло, як буде з реалізацією програмних пунктів лібералів, закладених в урядову програму. Утім, лідерка NEOS Беате Майнль-Райзінгер, виступаючи в четвер у парламенті, говорила, що має хороші передчуття щодо шансів схвалення угоди її однопартійцями.
Тож якщо у неділю в лібералів все пройде гладко, то вже у понеділок 3 березня новий уряд може бути приведений до присяги.
Канцлер-сюрприз
За будь-яких коаліційних розкладів можна з упевненістю стверджувати, що новий уряд Австрії очолить Крістіан Штокер. Українцям це ім’я не говорить нічого, які, втім, і багатьом австрійцям.
Штокер не був партійним кандидатом на посаду канцлера на вересневих виборах, а його лідерство в Австрійській народній партії стало екстреним рішенням після відставки Карла Негаммера.
Він народився 1960 року у містечку Вінер-Нойштадт у Нижній Австрії, неподалік Відня, і більша частина його політичної кар’єри пов’язана з його рідним містом, де він багато років обіймав посаду віцемера.
Штокер вивчав право і перед тим, як зайнятись політикою, працював незалежним адвокатом. Він перебрався до Відня лише шість років тому, коли став членом парламенту. Згодом був призначений генеральним секретарем Австрійської народної партії і у січні цього року очолив ÖVP.
Спочатку вважалося, що лідером партії Штокер буде лише тимчасово.
Тож навіть в Австрії багато хто здивувався, що він затримається надовше.
"Раптом федеральний канцлер? Це був би один із найдивовижніших поворотів у сучасній історії, якби Крістіан Штокер з усіх людей став канцлером. Навіть у своєму рідному місті Вінер-Нойштадт він був "лише" заступником мера", – прокоментувала впливова щоденна газета Die Presse.
Штокера описують як політика, що діє зважено і одночасно вперто, зводить дискусії до фактів, поки не отримує необхідне задовільне рішення.
А за візуальну схожість з британським експрем’єром його називають австрійським Черчиллем.
Вже не "гірший за НАТО"
Віцеканцлером в уряді Штокера стане ще один колишній місцевий політик, і також з Нижньої Австрії. Це лідер Соціал-демократичної партії Андреас Баблер, колишній мер невеликого містечка Трайскірхен.
В Австрії воно відоме передусім завдяки найбільшому в країні центру прийому біженців. Баблер, очолюючи місто впродовж 10 років, прославився як критик державної політики щодо притулку, водночас виступаючи за гуманне ставлення до мігрантів.
У молодості Баблер виступав проти членства Австрії у ЄС.
Така позиція була досить популярна в лівої молоді того часу. Однак нині він стверджує, що вже не підтримує Öxit, хоча кілька років тому називав ЄС "найагресивнішим зовнішньополітичним військовим альянсом" – навіть "гіршим за НАТО".
Політик вважає, що ЄС потрібно реформувати, зробити більш соціально справедливим через всебічну зміну європейських договорів.
Забіжимо наперед й відзначимо, що у коаліційній угоді відзначена відданість Австрії Європейському Союзу "як найбільшому мирному проєкту всіх часів".
Критика нейтралітету та підтримка України
Строкату коаліцію двох колишніх місцевих політиків доповнює лідерка ліберальної партії NEOS Беате Майнль-Райзінгер.
Уродженка Відня, вона керує партією, яка ще ніколи не входила до уряду й нарешті отримала шанс впливати на політику не з лави опозиції. Майнль-Райзінгер будувала політичну кар’єру у Відні, працюючи то членом Національної ради, то місцевої ради.
Важливо, що партія на чолі з Майнль-Райзінгер стала єдиною, яка закликала до дебатів про відмову Австрії від нейтралітету після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Якщо NEOS у неділю підтримає коаліційний пакт з консерваторами та соціал-демократами, то саме Майнль-Райзінгер отримає посаду міністра закордонних справ.
Останніми роками вона відзначилась багатьма проукраїнськими заявами, а нещодавній виступ у парламенті підтвердив, що майбутня міністерка займатиме чітку проукраїнську позицію.
Вона вимагала не допустити продиктованого миру в Україні та мирних переговорів без участі Києва та ЄС.
Крім того, лідерка NEOS також закликала Європейський Союз забезпечити власну безпеку на тлі того, що міцний зв'язок трансатлантичних відносин, як вона висловилась, "дав тріщину".
Якщо ж NEOS все ж вирішить залишитись в опозиції, посада глави МЗС буде вже не за лібералами. Утім, можна очікувати, що політика офіційного Відня все одно буде прихильною до України.
В коаліційному пакті вказано, що федеральний уряд "засуджує загарбницьку війну Росії проти України, яка суперечить міжнародному праву", і крім того, визнається, що жодних переговорів про Україну без її участі бути не може.
Звичайно, що подібних формулювань годі було б чекати в уряді, сформованому ультраправими.
Майбутній уряд обіцяє підтримувати Україну гуманітарно та надавати допомогу у відновленні, для цього працюватиме спецкоординатор з питань України. Крім того, він обіцяє підтримувати рух Києва до ЄС.
Щоправда, про пришвидшену процедуру не йдеться – коаліційні партії наполягають на виконанні існуючих критеріїв та проведенні необхідних реформ.
Нова коаліція обіцяє чітко дотримуватися санкційної політики, а також австрійського нейтралітету. Проте вона підтримує розширення участі Австрії в оборонних ініціативах під проводом ЄС. Австрія продовжить брати участь у європейській ініціативі протиракетної оборони "Небесний щит", з якої Партія свободи хотіла вийти.
Нейтралізувати ультраправих
Звичайно, урядова програма також містить пункти, спрямовані на зменшення популярності ультраправих. Передусім вони стосуються політики надання притулку. Партія свободи стала ще популярнішою, відколи у вересні виграла парламентські вибори, тому новій владі треба реагувати.
Програма уряду передбачає обмеження на возз'єднання сімей мігрантів, заборону на покривання обличчя дівчатами віком до 14 років і обов'язкову програму інтеграції з першого дня після в'їзду шукачів притулку в країну.
Народна партія також змогла домогтися того, щоб у разі збільшення кількості заяв про притулок активувалося положення ЄС про надзвичайні ситуації. Це фактично призвело б до заборони надання притулку.
Коаліційна програма також передбачає фінансові санкції для мігрантів, якщо ті відмовляться від заходів з інтеграції.
Інше важливе питання, яке турбує не тільки виборців Партії свободи, а більшість австрійців – це економіка.
Партії домовились про кроки для уникнення процедури надмірного дефіциту ЄС, для чого потрібно буде зекономити понад 6,3 млрд євро цього року і 8,7 млрд євро – наступного.
Водночас вони досягли згоди про збільшення податків для банків, податків на тютюн та азартні ігри, а також підвищення плати за державні послуги, як от видача паспортів або водійських прав. Крім того, для людей похилого віку будуть стимули для продовження праці.
Штокер зауважив, що три партії зуміли швидко завершити переговори, оскільки основу для них вже фактично було закладено в попередні місяці, під час першої невдалої коаліціади.
Й можна багато спекулювати про те, чи життєздатною буде трипартійна коаліція, що пережила настільки бурхливі відносини, ще навіть не дійшовши до влади. Якщо ж коаліція виявиться двопартійною, то їй теж доведеться нелегко з огляду на перевагу лише в один мандат і довготривале суперництво між двома партіями.
Проте наразі, видається, можна видихнути з полегшенням.
Прихід ультраправого канцлера в Австрії, принаймні поки що, відкладається.
Наскільки? Залежить від дій нового уряду і його здатності нейтралізувати Партію свободи.
Авторка: Христина Бондарєва,
журналістка "Європейської правди"