Результати парламентських виборів у Румунії: слон у кімнаті
Тривожний післясмак
Під час одного з безпекових заходів, що проходив у ці дні в Бухаресті, експерти підсумували, що Румунія проґавила загрозу, не помітивши «слона в кімнаті» — потужного втручання Росії у вибори.
Ультраправий кандидат Келін Джорджеску виступає із заявою для ЗМІ після своєї несподіваної перемоги в першому турі президентських виборів перед своїм будинком в с. Ізворань, Румунія, 26 листопада 2024 р.Цей тривожний висновок стосується як раптового фаворита президентських перегонів Келіна Джорджеску, який, за «дивним» збігом обставин, виявився прихильником Володимира Путіна, так і результатів парламентських виборів, після яких у румунському парламенті опиняться аж три ультраправі партії.
У виборах до парламенту взяли участь 31 політична партія та 19 організацій національних меншин. Хоча проєвропейські сили сумарно здобули більшість, ситуація залишається тривожною. У новому парламенті традиційні політичні сили, як-от «Партія соціал-демократів» (PSD) та «Націонал-ліберальна партія» (PNL), суттєво втратили свої позиції. У порівнянні з 2020 роком — вдвічі.
Влітку на виборах до Європейського парламенту PSD і PNL, об’єднавшись у єдиний список, здобули майже 50% підтримки. Однак до парламентських виборів їхній спільний результат склав 35–36%.
Інші проєвропейські партії, зокрема «Союз порятунку Румунії» (USR), чия кандидатка Елена Ласконі посіла друге місце на президентських виборах, у попередньому складі парламенту залишалися осторонь старої «злочинної влади», втім нові ризики ймовірно вимагатимуть нових стратегій взаємодії. Єдиним виходом для стримування ультраправих партій буде лише здатність проєвропейських сил домовлятися.
Лідер партії USR і кандидат у президенти Елена Ласконі виступає перед прихильниками після оголошення результатів першого туру президентських виборів, Бухарест, 25 листопада 2024 р.Діти кукурудзи
Новачком на ультраправому фланзі, набравши понад 6%, голосів у новому парламентському сезоні, стала «Партія молодих людей» (POT), абревіатура якої перекладається з румунської як «можу». Ця партія висловила підтримку раптовому фавориту Келіну Джорджеску й «змогла» мобілізувати молодих виборців, як і Джорджеску.
Засновану у 2023 році партію очолює депутатка Палати депутатів Анамарія Гавріла, яка у 2020 році пройшла до парламенту за списками AUR. Основною цільовою аудиторією POT є молодь, як і у Джорджеску, який здобув популярність завдяки активній кампанії у соціальній мережі TikTok.
Директор соціологічної компанії INSCOP Ремус Штефуряк опублікував профіль виборців Келіна Джорджеску, якого підтримала POT, згідно з яким 31% його прихильників становлять молоді люди віком 18–24 років, тоді як лише 8% — виборці старші за 65 років. Крім того, 20% прихильників Джорджеску мають початкову освіту, 23% — середню, і лише 13% — вищу освіту.
Перехожі розглядають та обговорюють передвиборчу агітацію кандидатів у Бухаресті, 28 листопада 2024 р.Отже, переважна більшість виборців Джорджеску, а відповідно й партії POT, — це молоді люди з неповною або незавершеною середньою освітою. І саме категорія виборців, яка ще не встигла відрефлексувати національні наративи та моральні орієнтири, зокрема, через освіту, не бачить нічого загрозливого в тому, що їхній фаворит та ультраправі проєкти заграють із «скелетами минулого», вихваляючи то союзника Гітлера Йона Антонеску, то диктатора Ніколає Чаушеску.
Спадщина антикомуністичної революції залишається й досі в Румунії джерелом політичних ідеалів в той час, як наслідки терору Чаушеску продовжують викликати тривогу у свідків тих часів. Водночас для молодого прихильника ультраправого кандидата ці речі залишаються абстрактними історичними фактами, без емоційного або ідейного зв’язку. Й таке підґрунтя є тим самим специфічним місцевим контекстом, яке використовують у своїх маніпуляціях ультраправі партії та їхні куратори.
І тут доречно згадати оповідання короля жахів Стівена Кінга «Діти кукурудзи». У його сюжеті діти, відчуваючи себе забутими й знехтуваними, вбили всіх дорослих за те, що ті ухвалювали рішення, як-от зачистка кукурудзяних полів, без врахування їхньої думки. Поки дорослі займалися «дорослими справами», маленькі вбивці знайшли собі у кукурудзі нового друга — моторошне єство, яке «обходить ряди».
Румуни вийшли на протест після несподіваної перемоги Келіна Джорджеску в першому турі президентських виборів у центрі Бухареста, 26 листопада 2024 р.І хто в румунському контексті виявився тим самим «моторошним єством», не важко здогадатися.
Росія «віддає» борг
Центральним ультраправим проєктом Румунії, який став трампліном для інших двох рухів, є партія AUR під керівництвом харизматичного лідера Георге Сіміона. Його відкрито звинувачували у зв'язках з російськими спецслужбами, йому також заборонили в'їзд в Україну та Республіку Молдова.
Абревіатура AUR перекладається з румунської як «золото». Така назва є досить символічною, враховуючи історичний контекст: під час Першої світової війни Румунія передала свій золотий запас на зберігання Російській імперії, але так і не отримала його назад. Тож назва партії є більш ніж прозорим натяком Росії на те, як Кремль «віддає» свої борги.
Зірковим часом партії AUR та її лідера Георге Сіміона був 2020 рік, коли його партія вперше з’явилася на румунському політичному ландшафті. Тоді AUR набрав 9% й всі подальші передвиборчі кампанії лише посилювали їхні позиції.
Лідер AUR Георге Сіміон виступає в передвиборчому штабі у Бухаресті, 1 грудня 2024 року.Партія AUR позиціонує себе, як уніоністська, тобто, відстоює ідеї «уніонізму», що є націоналістичною ідеологією про об’єднання румунського простору. Й у виконанні різних політичних гравців, які відкололися від AUR, уніонізм набуває різного втілення: від об’єднання культурного простору в межах ЄС, що на практиці є активною адвокацією вступу в Євросоюз Республіки Молдова й аж до реваншистської ідеї збору «історичних румунських земель», яку просувають ультраправі проєкти, що часто мають зв’язки Російським посольством та друзів у Росії.
Тож якщо AUR нарощуючи підтримку, поступово переповзає у помірний дискурс, то SOS фокусуються на провокаціях, антиєвропейській націоналістичній риториці, а неофіти з POT поділяють крайню риторику Джеорджеску, який до речі також був виключений із AUR начебто в результаті внутрішньопартійного непорозуміння. Партія S.O.S. Діани Шошоаке також є породженням AUR. Сама ж Шошоаке неодноразово дивувала (якщо не шокувала) аудиторію і в Румунії, і за її межами, зокрема, законотворчою ініціативою про окупацію земель України та Молдови, які в різні історичні часи входили до складу Румунії. У 2020 році Шошоаке, як і Гавріла, увійшла до парламенту за списками AUR.
Врешті Шошоаке начебто в результаті внутрішньопартійних протиріч покинула лави AUR й заснувала свій проект. Шошоаке виступає з радикальнішою риторикою, ніж AUR, не цурається з трибуни румунського парламенту славити Росії, відкрито відвідує посольство Росії, коли те влаштовує свої урочистості й організовує протести біля українського посольства.
Діана Шошоаке під час акції протесту перед Генеральною прокуратурою Румунії, Бухарест, 31 жовтня 2024 р.Передбачувана, але недооцінена дестабілізація
Ситуація, що склалася в Румунії, не є непередбачуваною, скоріше недооціненою. Румунія як країна, де проросійські настрої ніколи не були популярними (принаймні так, як ми це розуміємо в Україні чи Молдові), не викликала занепокоєння як потенційне джерело дестабілізації — ні в Україні, ні в Молдові, ні в ЄС. Але хто сказав, що Росія дестабілізуватиме регіон через проросійські настрої?
Головними інструментами Росії стали поляризація та реваншизм, підсилені місцевими травматичними контекстами. У Молдові під час виборів Росія нацьковувала російськомовне населення на румуномовних і тему європейської інтеграції. У Румунії спрацювала та сама механіка, але в іншому контексті: зіткнення поколінь через ставлення до історичного минулого.
Тож основою для маніпуляцій стають чутливі для суспільства теми — не TikTok як такий. Для молоді, яка не має емоційного зв’язку з антикомуністичною революцією або жахами диктатури Чаушеску, історія сприймається лише як абстрактний факт. Це робить її легкою здобиччю для радикальних партій, які відпрацьовують російські рублі.
Білборд з передвиборчою агітацією кандидатів у центрі Бухареста.Українське суспільство, яке рано чи пізно також підійде до передвиборчого періоду, має зробити висновки з румунського прикладу. Найважливіший урок стосується внутрішньої злагодженості, адже її відсутність може стати причиною дестабілізації зсередини й нових соціальних груп, з початком повномасштабної агресії тільки побільшало.
Наслідки виборів у Румунії, можливо, й не стали перемогою Кремля, але точно не його провалом. Традиційні проєвропейські партії ослабли вдвічі, ультраправі посилилися, а рівень недовіри в суспільстві суттєво зріс. Хоча соціальні мережі відіграли значну роль у маніпуляціях, корінь проблеми — не в технологіях. Відсутність суспільного зв’язку, неготовність брати відповідальність та награна інклюзивність залишають цілі верстви населення вразливими до російських проксі війн. У новому парламент доведеться шукати спільну мову задля того, щоб стримати вплив ультраправих, тож ризик, що Румунія лише на порозі затяжної кризи — значний.
Вибори в Румунії матимуть і значний вплив на парламентські вибори в Молдові, які відбудуться 2025 року. Ультраправі партії, які мають свої представництва в Молдові, отримають імпульс від посилення своїх материнських організацій в Румунії. Хоч в Молдові проросійську нішу займають свої фаворити із когорти олігарха-втікача Ілана Шора, підтримка з боку Румунії — це те, чого проросійським силам у Молдові завжди дуже бракувало.
Фото: EPA/UPGНаціонал-ліберали, які здебільшого підтримували чинну владу в Молдові, демонструють критично низькі результати. Соціал-демократи, хоч і залишаються умовно проєвропейськими, підтримуватимуть своїх давніх молдовських партнерів, колишніх демократів, які зараз намагаються реанімувати свій вплив під новою політичною вивіскою.