У разі перемоги Елени Ласконі Румунія продовжить свій проєвропейський розвиток і збереже статус острівця стабільності у регіоніЗупинити проросійський розворот: чи зможе Румунія відстояти свій європейський шлях
25 листопада в Румунії пройшов перший тур президентських виборів, що подарував справжню сенсацію. Хоча й зі знаком "мінус".
Всупереч прогнозам соціологів, після обробки 100% бюлетенів у другому турі президентських виборів змагатимуться ультраправий незалежний кандидат Келін Джорджеску та очільниця Союзу порятунку Румунії (USR) прозахідна Елена Ласконі, які відповідно набрали 22,95% та 19,17% голосів.
Таким чином, під час першого туру було поламано сценарій, коли фаворитом мав стати чинний прем’єр-міністр Марчел Чолаку, а його найзручнішим опонентом – лідер Альянсу за об'єднання румунів (AUR) Джордже Сіміон.
Замість цього результати першого туру додали відчуттям гостроти – у другому турі зійдуться кардинально протилежні за поглядами та світоглядом кандидати: просхідний та прозахідний.
Реклама:
Фактично румуни мають визначити майбутнє своєї держави.
Кандидат протестних настроїв
Перший тур президентських виборів подарував далеко не одну сенсацію.
Головна з них – перше місце Келіна Джорджеску, якого навіть часто ігнорували у ході соцопитувань та при формуванні прогнозів щодо післявиборчого розкладу сил.
Однак сенсації на цьому не завершилися.
Дещо несподіваним став вихід у другий тур і Елени Ласконі – хоча лідерка USR і фігурувала серед фаворитів перегонів, однак мало хто вірив у її успіх.
І звичайно, сенсацією стало те, що у другому турі вперше за багато років немає представників пари PNL-PSD, а це означає, що після 10-річного президентства націонал-ліберала Клауса Йоганніса Румунія стоїть на порозі значних змін і трансформацій. Характер цих змін буде зрозумілий лише після парламентських виборів, що пройдуть вже 1 грудня, та другого туру президентських виборів, які відбудуться за два тижні.
Наразі зрозуміло одне – ці дві мейнстримні політичні сили поступово втрачали свою привабливість для виборця, а формування ними широкої коаліції за останні роки лише подвоїло їхній антирейтинг і токсичність.
Ще більше оливи у вогонь підлило те, що
протягом кампанії і соціал-демократи, і націонал-ліберали натхненно і невтомно поливали одне одного брудом.
Дісталося і незалежному кандидату – ексзаступнику генсекретаря НАТО Мірчі Джоане, якого ще навесні вважали фаворитом, але на якого вилилося стільки компромату, що його подальша політична кар’єра у Румунії нині взагалі під великим питанням.
На цьому тлі сюрпризом першого туру став саме Келін Джорджеску та відсоток здобутих ним голосів.
Результат Джорджеску важко було передбачити, враховуючи, що він не був активним в інформаційному просторі, а в соціологічних опитуваннях почасти взагалі не фігурував. Проте значна частина румунських виборців йшли голосувати з бажанням радикальних, конкретних та чітких змін, а відтак протестні настрої та гнів на систему зіграли свою роль.
Саме ці фактори й стали "тузом в рукаві" Джорджеску.
Лише після виборів румунські та світові медіа звернули увагу на ультранаціоналістичну та релігійну риторику Джорджеску, його кричущу антизахідність, "героїзацію" ним диктатора Антонеску, зв’язки з одіозним персонажем російського політикуму Александром Дугіним, критику ЄС та НАТО та теплі відносини з Москвою, що спричинило широкий резонанс та навіть шок.
Варто звернути увагу на профіль виборця переможця першого туру президентських виборів. За Джорджеску проголосувало 31% людей у віці 18-24 років.
У той же час лише 13% виборців, які мають вищу освіту, зробили вибір на його користь. Підтримка молоді, серед іншого, може пояснюватися проактивною кампанією у соціальній мережі TikTok, де він просував меседжі про "справжнього румуна" та "сильного лідера".
Результат очільниці партії USR Елени Ласконі натомість є більш закономірним та зрозумілим.
Вона активно вела виборчу кампанію, продемонструвала себе на дебатах, здобула підтримку від колишнього прем’єра Людовіка Орбана – основні фактори, які допомогли їй вийти до другого туру, хоча це й далося нелегко: боротьба між нею і чинним прем’єром Марчелом Чолаку точилася аж до підрахунку останніх бюлетенів. Розрив між "сріблом та "бронзою" склав менше ніж 3 тисячі голосів.
Шанси на перемогу
Результати першого туру президентських виборів значно вплинули на дві найбільші партії Румунії та членів чинної провладної коаліції – Соціал-демократичну партію (PSD) та Національну ліберальну партію (PNL).
Через поразку чинний прем’єр-міністр Марчел Чолаку заявив, що йде з посади голови партії. Так само у відставку подав і очільник PNL Ніколає Чуке.
Примітно, що ці рішення несуть у собі нову невизначеність.
Відставка лідерів провідних політичних сил за тиждень до парламентських виборів може зіграти як на їхню користь – через відхід непопулярних фігур партії отримають ефект очищення, – так і проти них, адже ядерний електорат голосує й за лідерів, а нині ці лідери змінюватимуться у доволі карколомний момент.
Другий тур президентських виборів у Румунії, очевидно, буде максимально напруженим та історичним.
Голова партії AUR Джордже Сіміон, який здобув близько 14% голосів, оголосив про підтримку Келіна Джорджеску, своєю чергою тимчасове керівництво Національної ліберальної партії заявило, що підтримуватиме кандидатуру Елени Ласконі "без будь-яких переговорів".
За таких розкладів ймовірність перемоги Джорджеску, навіть з урахуванням підтримки близько 40% виборців правого спрямування, залишається незначною.
Значній частині виборців, яка за нього голосувала, не було відомо про його погляди та політичне минуле, а також про проросійський ухил, який може зіграти злий жарт у країні, де дотепер помітних симпатій до Москви не помічалось.
Саме відсутність імені Джорджеску в медіа та статус "незалежний" зіграли ключову роль у його перемозі в першому турі, але така ситуація навряд чи повториться 8 грудня.
Незважаючи на певне зростання популізму в політичній системі Румунії, з високою ймовірністю більшість виборців віддадуть перевагу проєвропейській кандидатці.
* * * * *
Так, чи інакше, але президентські вибори 2024 року в Румунії однозначно вже можна назвати історичними.
У разі перемоги Джорджеску розвиток Румунії може розвернутися в бік Росії. Натомість у разі перемоги Ласконі Румунія продовжить свій проєвропейський розвиток і збереже статус острівця стабільності та євроатлантизму в регіоні.
Драматизму ситуації додають і парламентські вибори.
Події наступних двох тижнів стануть тестом на поміркованість і зваженість румунського виборця та на здатність проєвропейських сил до мобілізації та пошуку спільних знаменників задля того, щоб протидіяти маршу ультраправих.
Автори:
Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",
Ростислав Клімов, позаштатний експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"