Кадр LRT з місця авіакатастрофи"Для Росії вже немає миру з Європою": головне про авіакатастрофу DHL та гібридну війну Кремля
Гібридний вплив, а також прямі гібридні атаки Росії лишаються серед найактуальніших тем для Європи. Москва використовує широкий спектр інструментів. І це вже не лише дезінформація або підтримка антизахідних сил, а й силові дії. У тому числі – ті, що призводять до жертв, про що напряму говорять в урядах європейських держав (днями про це в інтерв’ю "ЄвроПравді" розповідав очільник МЗС Чехії).
І хоча у публічній риториці європейські посадовці кажуть про розуміння рівня загроз від Росії, в реальності такі атаки нерідко викликають шок.
Авіакатастрофа у Вільнюсі 25 листопада, де раптово, без видимих причин впав вантажний літак DHL, сколихнула міжнародне суспільство, підкреслила нагальність цієї проблеми – і змусила європейських посадовців та експертів знову заговорити про російську загрозу.
Навіть попри те, що наразі немає твердих доказів, що за раптовим падінням літака стоїть вибух, організований Росією, цей варіант всерйоз розглядається і є цілком імовірним.
Реклама:
За останні місяці вже відбулося кілька займань в авіаційних вантажах DHL у Німеччині та Британії, щодо яких західні спецслужби не мають сумніву в наявності російського сліду.
Розслідування причина авіатрощі ще триває, і від його результатів багато що залежить. У тому числі – вплив цієї події на політику Заходу.
Але можна з упевненістю стверджувати, що у будь-якому разі сприйняття гібридних загроз Заходом зміниться. Воно змінюється вже зараз.
Авіакатастрофа без попередження
У понеділок, 25 листопада, литовські та світові медіа повідомили, що о пів на шосту ранку на околиці столиці Литви на будинок впав вантажний літак, який виконував рейс до Вільнюса з Лейпцига – одного з ключових хабів вантажних перевезень. Технічно оператором літака була компанія SWIFT Air – один з європейських чартерних перевізників, більша частина флоту якого працює на німецького поштового оператора DHL. Зокрема, цей борт працював саме на DHL, виконував перевезення з брендом німецького оператора та базувався у Лейпцигу.
Варто підкреслити, що йдеться про великий авіалайнер, Boeing 737 400-ї серії (це літак довжиною 36 метрів, розмах крил – 29 метрів).
Але оскільки йдеться про вантажний, а не пасажирський літак, на борту був лише екіпаж, четверо людей.
Катастрофа відбулася неподалік злітно-посадкової смуги, коли літак заходив на посадку. Це зменшило кількість жертв: троє членів екіпажу залишилися живі, на місці падіння загинув лише один з пілотів.
Спершу повідомляли, що на місці падіння був розташований двоповерховий житловий будинок; пізніше рятувальники зазначили, що лайнер впав не на будинок, а поруч з ним і зруйнував лише господарчі будівлі. "Це була щаслива випадковість, яка дозволила уникнути жертв (на землі. – Ред.)", – заявив голова литовського центру управління у кризових ситуаціях Вілмантас Віткаускас.
З моменту падіння минула доба, але влада Литви утримується від того, щоб назвати найреальнішу причину катастрофи, не виключаючи жодної з них.
Спецслужби Литви, втім, підкреслили, що розглядають і терористичну версію, бо для цього є причини. Зокрема, керівник Департаменту держбезпеки Литви Даріус Яунішкіс наголосив, що їх "попереджали, що у майбутньому такі речі можуть ставатися", і що вони бачать, що "Росія стає більш агресивною".
"Цю версію не можна відкидати. Проте зараз не можна говорити про якусь конкретну причетність, тому що такої інформації немає", – додав він.
Примітно, що представники цивільної влади Литви спершу не наголошували на цьому – навпаки, вже згаданий очільник "кризового центру" Віткаускас спершу наголошував на версії "технічних проблем" (хоч і не виключав інших варіантів).
Утім, обставини катастрофи давали підстави сумніватися у банальній несправності.
Невдовзі після катастрофи була опублікована розмова пілотів із центром управління польотами перед катастрофою.
Запис свідчить, що в ефірі не було повідомлень про жодні проблеми. Диспетчер спершу передає інформацію пілоту про те, що літак може опуститися на висоту до 4000 футів (близько 1200 м). Пілот цікавиться видимістю і чи буде можливість отримати вказівки ILS (iнструментальної системи посадки) у разі поганої видимості. Пізніше центр повідомив, що літак може опуститися на висоту до 2700 футів (800 м), і підтвердив можливість використання ILS, на що пілот погодився.
Литовські медіа наводять коментар авіаексперта Відаса Каупеліса про цей аудіозапис: "Якщо не вдаватися в деталі – пілоти не повідомляли ні про яку небезпеку, ні про які проблеми".
"Те, що за десяток секунд після завершення спілкування (з диспетчером. – Ред.) літак розбився, є свідченням того, що це було несподіванкою для пілотів. Якби вони помітили проблему – займання, технічні несправності, – вони сказали б про це диспетчерам", – вважає він.
Не відкидають варіант диверсії і у Німеччині, звідки вилетів літак. Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок у цьому контексті нагадала про кілька "гібридних атак в Європі: на окремих осіб, на інфраструктуру – чи то підводну, чи то наземну".
І дійсно, ця авіакатастрофа привертає особливу увагу до попередніх інцидентів у логістичних центрах тієї ж компанії DHL у Німеччині (знову ж таки, у Лейпцигу) та у Великій Британії. Тоді під час перебування на землі спалахнули пакунки, які перед тим були доставлені літаками з Литви.
Причому у західних спецслужб немає сумніву, що за цими інцидентами стояла Росія.
Поштові бомби для авіарейсів
Повідомлення про можливість диверсій за допомогою вантажів, які пересилає компанія DHL, звучали навіть публічно та неодноразово.
Зокрема, місяць тому Польща повідомляла про підготовку росіянами терактів на рейсах DHL у напрямку США та Великої Британії. Понад те, тоді польська прокуратура оголосила про затримання чотирьох людей у межах цієї справи.
А деталі цих звинувачень оприлюднило у листопаді американське видання Wall Street Journal. Стаття, що ґрунтується на даних джерел і розмовах із західними посадовцями, стверджує, що Росія планувала операції з підпалу трансатлантичних авіарейсів, як пасажирських, так і вантажних, що прямували до США й Канади.
Загоряння "поштової бомби" у контейнері під час перевезенняТоді співрозмовники журналістів стверджували, що частинами цих операцій мали стати пожежі, влаштовані Росією в липні в логістичних центрах DHL у німецькому Лейпцигу та британському Бірмінгемі.
Коли відбулися інциденти у Німеччині та Британії, компанія та органи влади не уточнювали, що було джерелом загорянь. Американське видання, втім, стверджує, що пристрої з легкозаймистою сумішшю на основі магнію були вмонтовані в електромасажери.
Про російський слід цих атак стверджували з певністю.
А найголовніше – те, що навіть у публічних заявах західні посадовці підтверджували намір диверсантів спричинити пожежу на борту літака.
Так, голова внутрішньої розвідувальної служби Німеччини Томас Гальденванг стверджував, що посилка, яка загорілась у логістичному центрі DHL у Лейпцигу, лише завдяки збігу в момент загоряння не була на борту літака. А ще він публічно припустив, що інцидент пов'язаний з російською диверсією.
Своєю чергою Британія інформувала, що перевіряє причетність Росії до пожежі на складі DHL у Бірмінгемі через закладання пристрою в один із вантажів, який перевозився літаком.
Треба ще раз підкреслити: наразі влада не надала твердих доказів того, що авіакатастрофа поблизу аеропорту Вільнюса також була викликана вибухом поштової бомби. Але ланцюжок збігів змушує розглядати цю версію всерйоз.
Підозра для Росії
Ще у жовтні низка медіа повідомляли, що пакунки, які зайнялися, відправили з Литви, причому відправник використав фальшиві особисті дані.
WSJ підтвердив цю версію і уточнив деталі. Відправник пакунків, що спалахнули у Лейпцигу та Бірмінгемі, назвався Ігорем Прудниковим. Спецслужби, втім, вже встановили його справжнє ім'я – мовляв, це Александр Сурановас (зауважимо: йдеться про російське прізвище Суранов, записане відповідно до литовського правопису).
За твердженням видання, слідчі вважають, що чоловіка використовували російські шпигунські служби.
Чому ці напади були спрямовані саме проти DHL? Це питання наразі залишається без відповіді. Втім, у разі, якщо і у вільнюській авіакатастрофі підтвердиться російський слід, або принаймні стане відомо, що літак впав через займання або вибух одного з поштових пакунків на борту – це буде означати потребу радикальних змін у безпекових протоколах компанії. Особливо на тлі того, що нещодавно надходило публічне повідомлення спецслужб про небезпеку, але воно не дозволило запобігти трагічній події 25 листопада.
До розслідування привернута особлива увага, до нього долучилися представники Іспанії та Німеччини, громадяни яких були на борту літака під час авіатрощі. Тому варто розраховувати, що слідчі та спецслужби зроблять усе можливе для встановлення обставин та причин катастрофи.
У разі, якщо підозри щодо російського сліду підтвердяться – наслідки будуть. Бо цього разу йдеться фактично про російську атаку на території НАТО.
Від безпекових фахівців у Німеччині вже звучать ідеї про те, щоб задіяти статтю 4 Договору НАТО, тобто ініціювати безпекові консультації в Альянсі через цю катастрофу. Утім, до того, як диверсія стане офіційною версією №1, формальних кроків у цьому напрямку, напевно, не буде.
Але можна з певністю говорити, що цей інцидент посилив увагу до гібридних загроз. У тому числі у Німеччині. І це матиме наслідок незалежно від того, що виявиться офіційно встановленою причиною катастрофи.
У розмові з "Європейською правдою" керівник спеціального штабу з питань України при Міністерстві оборони Німеччини Крістіан Фройдінг наголосив, що наразі немає детальнішої інформації про катастрофу DHL і її можливі причини, але це не скасовує того, що гібридна війна стала інструментом Кремля. Особливо – зважаючи на попередні "поштові атаки" на німецьку логістичну компанію.
"Ми повністю усвідомлюємо, що, з російської точки зору, зараз немає миру між Росією та Західною Європою або Німеччиною. Міжнародне право, на думку Росії, більше не діє. Враховуючи, що Німеччина надає Україні найбільшу підтримку серед європейських держав, ми є головною мішенню для російських гібридних атак, і ми повинні бути готові до цього", – заявив "ЄвроПравді" німецький генерал.
Автори: Уляна Кричковська, Сергій Сидоренко,
"Європейська правда"