У Росії не складається з технікою
Про що свідчить аналіз супутникових знімків залишків військової техніки росіян на складах зберігання?
Генеральний штаб ЗСУ стверджує, що з початку великої війни росіяни втратили більше ніж 9 тис танків та 18 тис бронемашин. Нідерландський сайт розвідки на основі відкритих джерел Oryx називає суттєво менші цифри: кількість втрачених армією РФ танків, щодо яких є фото- чи відеодокази становить 3,4 тис одиниць, а бронемашин – 6,4 тис одиниць. Приблизно такі ж оцінки й в українських "осінтерів" з warspotting.
Попри численні заяви про те, що Росія перейшла на військові рейки і витрачає на близько 8% свого ВВП на оборонні потреби, Кремль може компенсувати втрати в танках, бронетехніці та артилерії лише завдяки вилученню зі складів та відновленню техніки, яка була виготовлена ще в радянські часи. Втім, ці запаси не видаються невичерпними.
Такий висновок можна зробити, проаналізувавши дані OSINT-аналітиків, які, використовуючи супутникові фото, ведуть підрахунок бронемашин і артустановок на відкритих складах зберігання.
Для визначення, в якому році запаси зброї знизяться до нуля, можна використати так звану лінійну інтерполяцію. Оскільки є дані про запаси за два періоди (2021-й та 2024-й роки), то ми припускаємо, що зменшення відбувається лінійно.
Реклама:
Наприклад, до початку великої війни на складах росіян знаходилося 6,3 тис танків, а станом на осінь 2024 року – 3,4 тис. Ця кількість зменшилася на всіх 16 відкритих майданчиках, окрім "1311 центральної бази резерву танків" (Верхняя Пышма), де ця кількість зросла за рахунок звезення з інших місяць.
У цих розрахунках треба тримати два важливі моменти.
Перший – не вся техніка зі складів одразу потрапляє на фронт. Через погані умови зберігання вона відправляється на тривале по часу відновленню або йде на запчастини як "донор" для виготовлення "нової зброї".
Оскільки частина тих же танків в "транзитному" стані розкидані по різних ремонтних заводах чи закритих складах, реальні запаси, з високою ймовірністю, не такі малі, як показують супутникові знімки з відкритих баз.
З іншого боку не все, що на складах придатно навіть для "канібалізма". Зокрема, при формальній кількості видимих залишків танків у 3,4 тис одиниць стан лише 614 (18%) з них аналітики оцінюють як "задовільний". Щодо решти, то стан 1,7 тис одиниць оцінюється як "поганий", а 1,1 тис – "жахливий".
Ще одна невідома в цьому рівнянні – нове виробництво. Проте навряд чи на нього росіянам слід цілком покладатися. За даними The Economist, з 24 лютого 2022 року на передову було відправлено близько 175 досить сучасних танків Т-90М.
За оцінками Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) виробництво таких моделей танків росіянами у 2024 році може наблизитися до 90 одиниць. Однак Майкл Джерстад, аналітик IISS, стверджує, що більшість Т-90М насправді є модернізацією старих Т-90А.
Оскільки кількість останніх зменшується, то і виробництво новостворених Т-90М цього року може становити не більше 28 одиниць. Павло Лузін, експерт з російського військового потенціалу вашингтонського Центру аналізу європейської політики, вважає, що Росія може виготовити лише 30 нових танків на рік.
Коли у 2023 році українці захопили нібито новий російський танк Т-90М, то виявили, що його гармата 1992 року виробництва, що свідчить про згаданий вище канібалізм старої техніки зі складів.
Схожим рішенням, як вказують аналітики, було канібалізувати стволи старої буксируваної артилерії та встановити їх на самохідні гаубиці. Річард Верекер, аналітик відкритих джерел, вважає, що до початку 2024 року було вилучено близько 5-6 тис одиниць з них.
Як довго росіяни можуть продовжувати це робити, залежить від стану приблизно ще 6 тис одиниць, які лишаються. Майкл Джерстад каже, що з реактивними системами залпового вогню, такими як ТОС-1А "Солнцепек", вичерпання ресурсу ствола вже означало набагато коротші залпи.
Тому Лузін вважає, що за нинішніх темпів вибуття російські танки і машини піхоти запаси досягнуть "критичної точки виснаження" до другої половини 2026 року. Про це саме свідчать дані аналізу супутникових знімків баз зберігання.
З того часу обидві сторони, імовірно, досягнуть в цьому плані умовного паритету і будуть покладатися в першу чергу на напрацювання останніх декількох років, такі як безпілотники і інші інноваційні системи.