"Пощастило, що нас захищає Україна". Що відбувається у Молдові довкола Придністров'я
Пором, який перевозить людей з Моловата-Ноуа до Молдови - єдиний зв'язок анклаву з рештою країниArticle information
- Author, Люсі Вільямсон
- Role, BBC News, Моловата-Ноуа
- 5 березня 2023
За декілька хвилин їзди від південного кордону України сотні російських військових охороняють величезний склад боєприпасів радянських часів у сепаратистському регіоні Молдови - Придністров'ї.
Цей склад, ці солдати та цей проросійський сепаратистський регіон останнім часом привертають дедалі більшу увагу в усьому світі.
Протягом останніх кількох тижнів у Росії, Україні та Молдові поширювалися звинувачення щодо ймовірних змов з метою дестабілізації Молдови, а також попередження про можливість спалаху конфлікту.
- Росія готує переворот у Молдові? У чому Кишинів звинувачує Москву і до чого тут українська розвідка
- Молдова готується до масових відключень світла через війну в Україні
- Росія каже, що Україна готує "вторгнення" в Придністров'я. Що відбувається і як реагує Київ
Прем'єр-міністр Молдови Дорін Речан заявив, що російські війська мають бути виведені з регіону - на тлі попереджень президентки Маї Санду про те, що Москва планує повалити її прозахідний уряд.
Тим часом Росія заговорила про загрозу атаки українських військ під "фальшивим прапором" і попередила, що будь-яка атака на її війська в Придністров'ї буде розцінена як атака на саму Росію.
Багато західних аналітиків зазначають, що Придністров'я могло б надати Росії ще одну точку входу в Україну та відтягнути українські війська з інших районів бойових дій.
Таким чином, за Придністров'ям, яке перебуває під контролем проросійських сепаратистів з часів громадянської війни в Молдові в 1992 році, уважно стежать як у всьому світі, так і у самій Молдові.
Загроза нового конфлікту витає у повітрі над селом Моловата-Ноуа, або Нова Моловата.
Це крихітний молдовський анклав, затиснутий у території Придністров'я й відділений від решти Молдови річкою Дністер.
І якщо навіть мешканці Кишинева почуваються вразливими, то жителі Моловата-Ноуа почуваються повністю незахищеними.
Багато місцевих літніх людей воювали з проросійськими сепаратистами за цю землю 30 років тому. Тепер вони гадають, чи доведеться їм знову стати до зброї.
У п'ятницю ветерани того конфлікту зібралися в Моловата-Ноуа для щорічного паломництва через адмінкордон до Придністров'я, щоб вшанувати загиблих.
Два десятки чоловіків у військовій формі, з яскравими медалями на грудях і сумом в очах. Серед них - 62-річний Влад Унтіла.
Влад Унтіла каже, що готовий до того, що Моловата-Ноуа доведеться захищатися від Росії"Нам пощастило, що зараз нас захищає Україна, - каже він, - але якщо щось почнеться в Молдові, ми готові знову захищати цю територію".
Їхня колона автомобілів іде безлюдною ґрунтовою дорогою з Моловата-Ноуа на сепаратистську проросійську територію - вони знову їдуть на ворожу територію, як і три десятиліття тому.
"Бачите, як на нас дивляться", - гарчить Влад, коли його машина під'їжджає до російського блокпоста.
Група озброєних солдатів спостерігає за конвоєм, який везе чоловіків у молдовській військовій формі на сепаратистську територію.
"Озирніться навколо, - каже Влад, - тут ми воювали, це все було поле бою".
Зараз вузька ґрунтова дорога прорізає тиху місцевість, оточену бурими полями та поламаними деревами.
"Це важко, тому що я відчуваю, що я у своїй у своїй країні, - каже його друг Костянтин. - Це моя земля, але я не можу тут вільно ходити".
Неподалік від контрольно-пропускного пункту перша зупинка колони - простий синій хрест, зроблений з металевих стовпів, захований у кущах на узбіччі дороги.
На цьому місці 31 рік тому убили місцевого мера. Ветерани зібралися навколо нього з гірляндами квітів і пляшкою вина, щоб підняти тост за своїх загиблих товаришів.
Вони йдуть стежкою уздовж блідо-блакитних монументів, повторюючи ритуал на кожній зупинці, вшановуючи своїх товаришів, братів, сестер та друзів.
"Ми обидва були снайперами, - згадує Влад на місці загибелі його друга Васі. - По нас стріляли з того пагорба, з танка. Один осколок влучила йому в шию. Він упав на землю і помер у мене на руках".
Коли ветерани проходять повз місцеву молдовську школу, їх виходять привітати учні на чолі з директоркою Тетяною Роска.
"У 1992 році тут були великі бої, - розповідає Тетяна. - І в душах людей досі глибокі рани. Ми дуже боїмося: ми знаємо, що таке війна, і нікому її не бажаємо".
Одна з її учениць каже, що готова взяти до рук зброю, якщо знову спалахне конфлікт - як це зробили її батько та дідусь 30 років тому.
Але відданість тут - як і в решті Молдови - багато в чому зумовлюється історією, географією та економікою.
Тут, на іншому березі річки Дністер, силі молдовської ідентичності протистоїть дешевий російський газ із Придністров'я.
Економічна прірва між анклавом та рештою країни розширилася після початку війни в Україні - після того, як минулого року Москва припинила постачання газу до Молдови.
"Скажу чесно, - каже мер Моловата-Ноуа Олег Газея. - Дуже важко переконати людей, що в Молдові жити краще, коли тут вони платять лише незначну частину ціни за газ".
"Ми не можемо говорити про свободу і краще життя, і водночас говорити їм, що на тому березі річки треба плати в 30 разів більше за рахунки - вони нам скажуть: ви з глузду з'їхали? Але є прихована ціна [дешевого газу] - це купує їхню підтримку", - додає він.
Деякі люди тут твердо вірять, що Москва є не військовою загрозою, а економічним союзником, і що президентка Мая Санду провокує війну, зближуючись із Заходом.
"Придністров'я справді нам допомагає", - каже 59-річна Марія Урсакі.
"Але Молдова розчаровує. Люди бояться переходити через річку, щоб поговорити з нами: у них там прикордонний контрольний пункт, вони перевіряють наші сумки. Кишинів нас не бачить".
Тим часом ветерани в Моловата-Ноуа завершують своє паломництво на сільській площі, поклавши червоні гвоздики до меморіалу замороженого конфлікту.
За роки, відколи вони воювали з проросійськими сепаратистами, їхні діти виросли поряд із російськими солдатами, російською мовою та російською економічною підтримкою.
"Ми, старші чоловіки, все одно складатимемо серце будь-якого опору, - каже мені Влад, - навіть якщо з нами воюватимуть молодші чоловіки".
Тож до спогадів про минуле, які живуть у цьому крихітному молдовському анклаві, додаються дедалі сильніше страхи щодо можливого майбутнього.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!