"Дамер" від Netflix. Чи не занадто далеко зайшли серіали?
Alamy/NetflixНебагато творів мистецтва останнім часом настільки разюче продемонстрували розрив між критиками та глядачами, як цьогорічний серіал Netflix під назвою "Дамер - Чудовисько: Історія Джеффрі Дамера".
Драма про горезвісного американського серійного вбивцю Джеффрі Дамера, який у 1978-1991 роках убив 17 молодих чоловіків і хлопців, вийшла на стримінговій платформі у вересні посеред тижня, майже без анонсів та попереднього перегляду для преси - зазвичай так буває, якщо серіал чи фільм не надто хороші.
Тож не дивно, що вердикти ЗМІ щодо серіалу були здебільшого досить критичними.
Натомість показники перегляду виявилися астрономічними: згідно з власними рейтингами Netflix, за перший тиждень серіал дивилися 196,2 мільйона годин, що на той час стало рекордним показником.
Протягом 60 днів перегляди досягли 1 мільярда годин, що поставило серіал в один ряд з такими світовими телевізійними феноменами, як "Дивні дива" та "Гра в кальмара".
- "Гра в кальмара". Чому цей жорстокий серіал б'є рекорди Netflix
- Чому "Гра в кальмара" назавжди змінила кіно і телебачення
- "Дивні дива 3" побили рекорд Netflix
Очевидно, що безліч глядачів не могли відірватися від цієї страшної і похмурої історії - і рейтинг 83% на Rotten Tomatoes свідчить про те, що переважній більшості з них серіал сподобався. Однак попри це він викликав безпрецедентні культурні дебати.
Alamy/NetflixКоріння цієї суперечки, мабуть, найкраще можна проілюструвати порівнянням з іншою кримінальною драмою, заснованою на реальних подіях - мінісеріалом ВВС "Чотири життя". Він також зосередився на жахливій історії серійного вбивці Стівена Порта, який убивав молодих геїв, і неспроможності поліції - яка, як стверджували деякі, була спричинена інституційними упередженнями (гомофобія у справі Порта та гомофобія та расизм у справі Дамера).
Однак різниця полягала у тому, що стиль і тональність "Чотирьох життів" були похмурими і стриманими: сам Порт був підкреслено порожнім, прохідним персонажем, без жодної передісторії, натомість у центрі серіалу були історії чотирьох його жертв - або, радше, родин жертв, які здебільшого погодилися на зйомки серіалу та/або співпрацювали з його авторами, а в самому серіалі були зображені як борці за справедливість для своїх близьких.
Натомість "Дамер" був цілком протилежним. Перша половина серіалу повністю зосередилася на вбивці, якого зіграв Еван Пітерс. Вона занурила глядачів у його похмурий світ: у дитинство, в якому він мав проблеми в сім'ї, та в сьогодення, де він заманював жертв до своєї страшної квартири.
Автор серіалу Раян Мерфі став відомим зокрема завдяки своїй антології "Американська історія жахів" - і тут він знову звертається до прийомів горору, щоб підсилити у глядачів почуття страху.
Як писав рецензент Джек Кінг для GQ, "здається, ніби Мерфі імітує "Техаську різанину бензопилою" та "У пагорбів є очі", а гра Пітерса недалека від соціопатичного Ганнібала Лектера".
Більше того, серіал зняли без згоди жодної з сімей жертв - і після його виходу багато з них публічно висловили своє засмучення його виходом.
Цеї змусило багатьох критиків говорити про те, що серіал є не просто поганим, а непристойним.
"Чи серіал "Джеффрі Дамер" Раяна Мерфі є найбільш експлуататорським на телебаченні 2022 року?" - запитував The Guardian. А Анна Лешкевич у своїй статті для New Statesman під назвою "Скасувати фільми про реальні злочини" взагалі стверджувала, що серіал довів, що увесь цей жанр є "морально невиправданим".
Ключові питання, які порушив серіал
Безсумнівно, розмова навколо цього серіалу веде до ширшої дискусії загалом про те, що ми дивимося - або маємо дивитися - коли йдеться про кримінальні драми, засновані на реальних подіях, і не тільки.
Перш за все, це порушує питання фокуса: чи не є надання серійному вбивці центрального місця у фільмі саме по собі актом міфологізації та прославлення? Такі думки в культурному середовищі посилюються, і низка творів, від книг до документальних серіалів і фільмів, доклали зусиль, щоб натомість змістити фокус розповіді з убивць до їхніх жертв. У цьому контексті також згадали про пов'язані з "Дамером" тік-токи, у яких користувачі висловлюють сум чи співчуття Дамеру чи "романтизують" сцени з ним.
Тож чи мають серійні вбивці стати персонами нон-грата у фільмах і теледрамах - або, принаймні, відійти у них на задній план? Джаррід Бартл, викладач кримінології та правосуддя в Мельбурнському університеті RMIT, вважає, що в цьому випадку не може бути жорстких правил.
Він більше за інших рецензентів симпатизує серіалу й зазначає, що він більше зосереджений на жертвах, ніж багато інших драм, заснованих на реальних злочинах, а також багато інших фільмів і серіалів власне про Джеффрі Дамера. І справді, друга половина серіалу зміщує фокус із Дамера на його жертв та їхні сім'ї.
Серіал "Пем і Томмі" розповідає про експлуатацію Памели Андерсон, але її згоди на це автори не отрималиВодночас Бартл каже, що, хоча фокус на жертвах у таких фільмах має свої плюси, "інколи важко розповідати ці історії, не розкриваючи суть самих убивць та їхні мотиви". Він також додає, що дослідження твердять, що люди часто дивляться фільми, засновані на реальних злочинах, щоб зрозуміти психологію того, чому люди вбивають.
А як щодо тих тік-токів?
"Мені невідомо про жодне дослідження, яке б вказувало на те, що в наші дні спостерігається вищий рівень проблемного захоплення серійними вбивцями, ніж у минулому", - каже Бартл.
І дійсно, це зображено й у самому серіалі, коли Дамер у в'язниці отримає "листи від шанувальників".
Також виникає питання згоди: чи варто знімати фільми про реальні злочини лише з дозволу тих, хто тісно пов'язаний із ними - враховуючи значний потенціал повторної травми? Кореспондентка з питань культури журналу Vox Аджа Романо каже, що саме так і має бути: "Створюйте кримінальні драми, засновані на реальних злочинах, якщо вважаєте за потрібне - але створюйте їх за допомогою та з повагою до жертв".
Проте Бартл і в цьому питанні заперечує проти такої однозначності. На його думку, "етичні дилеми" перенесення жахливих злочинів на екран мало чим відрізняються від тих, які виникають щодо будь-яких репортажах про злочини загалом.
"[Незалежно від джерела] члени сімей жертв часто не хочуть бачити, як те, що стосується їхніх близьких, перетворюється на будь-яке видовище, і це цілком природно", - каже він.
Крім того, за його словами, потрібно враховувати суспільний інтерес до деяких історій. Він вважає, що серіал "Дамер" як раз відповідає вимогам суспільного інтересу, адже у ньому показано, як в основі трагедії лежать системна гомофобія та расизм - а також те, що, хоча цю історію вже переповідали неодноразово, її вихід на популярній стримінговій платформі обов'язково донесе її до тих людей, які раніше про неї не чули.
Він відчув це на власному досвіді, розмовляючи з людьми після виходу серіалу: "Я виявив, що насправді є багато людей, які раніше не чули цю історію, але зараз її побачили, і я думаю, що в цьому є якась користь".
Сам Мерфі також прагне підкреслити цей аспект суспільного інтересу.
"Нас цікавив не стільки сам Джеффрі Дамер, скільки те, що зробило його тим монстром, яким він став", - сказав він і додав, що насправді серіал робить акцент на "системному расизмі та гомофобії".
Втім, інші критики кажуть, що акцент у серіалі був зроблений саме на особистості Джеффрі Дамера - і це видно у всьому, починаючи від реклами серіалу.
"Його портрет має теплий відблиск і розміщений між металевими золотими панелями, - писала Лешкевич у New Statesman про те, як побачила Дамера у виконанні Пітерса на світлодіодному білборді в центрі Лондона. - Дамер був буквально піднесений: піднятий високо над містом у позолоченій рамі, як бог".
Проблеми з фільмами, заснованими на реальних подіях
Хоча "Дамер", мабуть, викликав найгарячіші дискусії - це далеко не єдиний цьогорічний серіал, заснований на реальних подіях, що потрапив під гарячу руку критиків.
Серед них був мінісеріал Hulu про Памелу Андерсон "Пем і Томмі", який розповідає про те, як приватні речі оприлюднюють без згоди, - і, за іронією долі, не мав згоди самої Андерсон на зйомки.
Також у центрі дискусій опинився останній сезон серіалу "Корона" - через викривлення фактів та те, що з наближенням до сьогоднішнього дня спогади стають гострішими.
- Чому п'ятий сезон серіалу "Корона" викликав хвилю невдоволення ще до прем'єри
- Серіал "Корона": сім висновків з останнього сезону
- 5-й сезон серіалу Netflix "Корона": напівправда - напівбрехня, але дуже цікава
Alamy/NetflixВ окремих випадках такі дискусії навіть перейшли у юридичну площину.
У вересні Netflix погодився врегулювати позов грузинської шахістки Нони Гапріндашвілі, яку обурило власне зображення у популярному мінісеріалі 2020 року "Ферзевий гамбіт".
Тим часом у серпні стало відомо, що Рейчел ДеЛоач Вільямс, колишня подруга "фальшивої спадкоємиці" Анни Сорокіної, подала до суду на Netflix за наклеп і втручання в приватне життя через її зображення в цьогорічному фільмі "Вигадана Анна".
У червні Майкл Петерсон заявив, що планує проконсультуватися з юристами щодо драми HBO "Сходи", заснованої на реальній справі про смерть його дружини, яка, за його словами, містила "кричущі вигадки".
У жовтні американська версія таблоїда The Sun писала, що батько Джеффрі Дамера, Лайонел, планував подати позов проти Netflix щодо двох серіалів про Дамера - драми Мерфі та документального серіалу "Розмови з убивцею: Плівки Джеффрі Дамера".
"Можу з упевненістю сказати, що ми помітили зростання такого роду розслідувань", - каже Гелена Шипман, фахівчиня із питань наклепу в юридичній фірмі Carter-Ruck.
Вона каже, що у зв'язку зі збільшенням кількості стрічок, заснованих на реальних подіях, на їхніх авторів зростатиме тиск, щоб вони були обережнішими у визначенні того, що саме вони роблять - зображають реальні події чи власні фантазії?
Водночас вона додає, що просте застереження на початку фільму - наприклад, такі, які з'являлися у серіалі "Вигадана Анна" ("Уся ця історія цілком правдива. За винятком усіх тих частин, які повністю вигадані") і в трейлері останнього сезону "Корона" (де серіал називали "вигаданою інсценізацією", "натхненною реальними подіями") - не знімає з авторів відповідальності.
"Якщо не буде абсолютно чітко вказано, які частини є вигадкою, а які - фактами, то продюсер перекладає обов'язок визначення цього на глядача, але насправді юридична відповідальність лежить на продюсері та видавці", - каже Сімпсон.
Але одна справа - юридичні наслідки, і зовсім інша - мораль. Чи, з точки зору етики, не зайшли автори серіалів, заснованих на реальних подіях, занадто далеко - або, точніше, навпаки - недостатньо? Як виглядає, ми досягли точки, коли дискусії про репрезентацію, згоду та загалом необхідність відтворення певних травматичних подій у вигляді розважального контенту виходять на перший план.
Але водночас глядацькі рейтинги "Дамера" говорять самі за себе. Можливо, як припускає Бартл, існує інстинктивна хвороблива цікавість, що спонукає людей дивитися таке позачасове кіно.
"Це - добре задокументована особливість людини протягом усієї історії, - каже він. - І я вважаю, що деякі критики поспішили розцінити це як поганий імпульс, натомість я вважаю його природним".
"Мене б більше хвилювало, якби існував якийсь моральний код, який би стверджував, що "людям не потрібно знати про ці речі, людям не потрібно чути про страшні злочини". Для мене це був би більш контрпродуктивний соціальний імпульс", - додає він.
Так само глядач може засуджувати твір як неетичний, і водночас продовжувати його дивитися - така мінлива природа людської поведінки.
- 21 найкращий серіал 2022 року
- Фільми 2023, які варто подивитись
- Британський інститут кінематографії назвав найкращий фільм усіх часів
І дійсно, потужні негативна реакція на "Дамера" не зупинила його творців від створення цілої антології "Чудовиська", героями якої мають стати "інші жахливі постаті, які вплинули на суспільство", над якою розпочав роботу Netflix - і яка ще більше обурила критиків.
Водночас Бартл утримується від загальних суджень і каже, що кожен фільм цієї серії варто буде оцінювати окремо - але водночас ставить питання, чи візьмуть у наступних роботах автори до уваги ту критику, з якою стикнулися після "Дамера".
Безумовно, за цим пильно спостерігатиме не тільки він.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!