"Відео розстрілу не можу дивитися". Як родичі "Небесної сотні" згадують рідних
Віктор Чміленко-молодший з фото батька Віктора Чміленка-старшого, що загинув на Майдані п'ять років томуВіктор Чміленко-молодший втратив на Майдані батька, а Микола Тарасюк - сина.
Смерть Віктора Чміленка-старшого зафільмував іноземний журналіст - на відео видно, як 20 лютого на Інститутській чоловік у касці підбігає з ношами й кілька разів питає про пораненого: "Де він"? Це виявилися його останні слова - за мить лунає постріл і Віктор падає.
Іван Тарасюк також загинув на Майдані 20 лютого 2014 року - кулі пробили голову та легені.
- "Помирають і не бачать покарання винних у смерті дітей". Як розслідують розстріл "Небесної сотні"
- Пливе кача - найсумніша пісня Майдану. Чому українці досі плачуть
- Перемоги і зради після Майдану
- Небесна сотня. Карта розстрілів на Майдані
BBC News Україна поспілкувалися з їхніми рідними у п'яту річницю загибелі "Небесної сотні" - родичі зібралися біля Вищої кваліфікаційної комісії суддів, щоб запитати про те, чому не відбувається судова реформа і так повільно розглядають справи про смерті на Майдані.
Обоє чоловіків посміхаються, коли пригадують своїх рідних, яких втратили п'ять років тому. Але посмішки зникають, коли вони повертаються думками у 20 лютого 2014 року.
Віктор Чміленко-молодший
У батька була жага змінити державу. Він подорожував у Європу, бачив різницю рівня життя, й у нього було бажання, щоб його діти і внуки жили краще.
З перших днів бував на Майдані - що у Києві, що в Кропивницькому.
Завжди пускали його і підтримували у всіх починаннях. Але саме коли він їхав 18 лютого, не хотіли відпускати...
Казали: "Не їдь, відпочинь вдома". Мабуть, передчували.
Віктор Чміленко-старший (з ношами) за кілька секунд до пострілуПотім я подзвонив, а мені лікар представився, що це не папа. І повідомив, що його більше немає...
По цей день не можу дивитися ні відео, ні слухати, як він говорить на записах.
Навіть на фото важко дивитися - така туга і сум.
Тому стараюся не дивитися, психологічно не готовий до цього.
Біль за п'ять років взагалі не пройшов.
Віктор Чміленко-старший посмертно отримав звання "Героя України", а на його честь назвали одну з вулиць у КропивницькомуБатько сниться. Після кожного сну заспокоююся, але потім приходить сум.
Ці смерті були не даремні. Кожна людина приносить свій внесок у державу. Думаю, з часом все зміниться й стане так, як добивалися наші рідні на Майдані...
А за смерть у першу чергу відповідальні наші гаранти, чиновники, які мали б змусити відповісти перед законом тих людей, які повбивали наших рідних. Але всі повтікали.
Звичайно, маю надію, що буде логічний кінець, і всі виконавці і замовники понесуть покарання. Якщо не при житті, то там. (Показує рукою на небо. - Ред.)
Микола Тарасюк
Іван приїхав на Майдан зранку 19-го лютого.
Один день побув, а 20-го зранку йому в сонну артерію влучила куля. О 9:12 ранку його застрелили.
Він хотів приїхати і раніше, коли побили студентів. Казав: "Влада не повинна бити людей".
А коли побили у Маріїнському парку, був клич з Майдану про допомогу, він каже: "Тату, я медик, треба їхати допомогти".
Івану Тарасюку був 21 рік, він працював молодшим медичним працівником. Перед цим служив у арміїЯ сказав: "Так, треба - то треба".
Про слідство. Зараз затримали лише шість людей (Мова про силовиків, яких підозрюють у вбивствах "майданівців". Водночас 11 так званих "тітушок" вже отримали реальні строки у в'язниці. - Ред.)
На судах по перших п'ятьох ми були, боролися там, нам куртки рвали. Їх хотіли випустити, але ми 11 годин сиділи у суді. Стримали, і їх не випустили.
Слідство йде.
Родичі "Небесної сотні" біля Вищої кваліфікаційної комісії суддівАле от якось викликали до прокуратури і я там спитав: "Скільки може тривати це слідство?"
Мені відповіли: "У Прибалтиці ще не все розслідували (Події 1991 року у Вільнюсі, де радянські війська штурмували телецентр. - Ред.), а ви хочете так швидко?"
То я кажу: "Тут всі рідні повмирають, поки ви розслідуєте". І пішов звідти.
Я знаю, що до смерті мого сина причетна "чорна рота" (Рота спецпризначення київського "Беркуту". - Ред.).
Колишні бійці "Беркута" з так званої "чорної роти"Я у них питав на суді, чому вони стріляли. Вони кажуть: "Був наказ". Потім: "Бо у "майданівців" була зброя".
Але ж у вас були снайперські гвинтівки, і ви не бачили, що стріляли у беззбройних людей?
Ті, кого затримали, вони сміються. Вони не каються.
А зразу ще й провокували нас. От Байдовській (Матері загиблого на Майдані Сергія Байдовського. - Ред.) батьки "беркутівця" казали: "Ви синів виховали вбивцями".
УНІАНЧесно скажу, я йому на це відповів: "Що ти хочеш? Твій син вбив її сина, а ти ще до неї діло маєш? Я зараз подзвоню, вас тут закопають".
І тоді вони затихли.
Віра у справедливість є.
От тих пару людей, які вже є - їх посадять. Але ще б знайти тих, хто давав накази - так було б правильно.
Іван Тарасюк також отримав посмертне звання "Героя України"Син завжди зі мною. Прошу його про мир, коли він мені сниться.
Одна у мене була дитина. Зараз ми залишилися одні.
Тоді, 20-го лютого, я йому дзвонив: "Сину, стань на тому місці, де стоїш, і постій 5-10 хвилин. І все буде добре".
А він мені каже: "Тату, а як я потім буду людям в очі дивитися?"
Через півгодини його не стало.
Коли загинув Нігоян, ми з ним плакали. Казали, що от чужі люди гинуть за Україну, а де ж наші герої?
А він сказав: "Тату, будуть і наші". Як у воду дивився.
Але то було горе чуже. А своє - не пережити, кажу чесно.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.